Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Фундаменти.

82. Палі, їх види, способи влаштування. Палі— це стрижневі конструкції фундаментів, які передають навантаження від споруди на глибокі міцні шари ґрунту.У багатьох випадках спорудження підземної частини будинку із застосуванням паль майже виключає трудомісткі земляні роботи. Палі виготовляють із дерева, бетону, залізобетону, металу, а також із різноманітних комбінацій цих матеріалів. За технологією влаштування фундаментів розрізняють палі, виготовлені заздалегідь, із подальшим заглибленням їх у ґрунт, і палі, які виготовляють на місці експлуатації, а також комбіновані. Палі, виготовлені заздалегідь. До них належать палі, виготовлені на заводах, полігонах, у майстернях; їх доставляють на будівельний майданчик і тим чи іншим методом заглиблюють у ґрунт. Серед них розрізняють циліндричні, призматичні, пірамідальні, з жорстким потовщенням стовбура, з розширенням стовбура, яке розкривається, з гвинтовим розширенням. Циліндричні палі (рис. 2.29, я) можуть бути виготовлені з дерева, залізобетону та металу з пп у вигляді круга або кільця. Довжина таких паль становить 6 — 16 м без стиків Виробляють палі пірамідальні і близькі до них за формою (рис. 2.29, б, в). Палі з жорстким потовщенням стовбура (рис. 2.29, г) застосовують як спеціальні. Розширення стовбура в нижній частині використовують у разі вертикального навантаження у шаруватих ґрунтах із дуже слабким поверхневим шаром. Розширення стовбура у верхній частині збільшує несівну здатність палі на горизонтальні зусилля у випадку міцного і твердого верхнього шару ґрунту. Палі з розширенням стовбура, що розкривається (рис. 2.29, д), дають змогу використовувати властивість ґрунту краще працювати під нижнім кінцем палі, ніж уздовж її бічної поверхні. до нижнього кінця палі на шарнірах прикріплюють дві —чотири плити (лопаті) з металу або залізобетону, які формують спеціальний наконечник. Наконечник розкриває оператор за допомогою спеціальної штанги або троса. Розкритий наконечник збільшує площу нижнього торця палі у два-три рази, відповідно підвищується його несівна здатність. Палі з гвинтовим розширенням (рис. 2.29, е) виготовляють переважно з металу. В нижньому кінці палі роблять гвинтову спіраль в 1,5 — 2 оберти із листового металу. Заглиблення в ґрунт виготовлених заздалегідь паль виконують різними способами: забивають, вдавлюють за допомогою вібрації або розмивання грунту водою та загвинчують. Машини для заглиблення паль — копри (рис. 2.30) — можуть бути змонтовані на автомобілях, тракторах, екскаваторах і гусеничних кранах Процес заглиблення паль складається з трьох операцій: підняття палі і встановлення її на місце; заглиблення; переміщення агрегату на нове місце. Один агрегат заглиблює в середньому 10 — 20 паль за зміну. Забивають палі молотами, які підвішують, як і палі, на копрі. Молоти можуть бути механічними, пароповітряними, дизельними, гідравлічними (рис. 2.31). Заглиблення паль вдавлюванням виконують у тих місцях, де недопустимі динамічні навантаження на ґрунт та на будівлі, які розміщені поряд. Для вдавлювання паль використовують спеціальне оснащення, яке закріплюють на масивних ростверках і за допомогою гідродомкратів вдавлюють палі крізь отвори в ростверку Палі з малим поперечним перерізом, шпунт або трубчасті палі-оболонки з відкритим нижнім кінцем заглиблюють за допомогою вібрації. Цей метод застосовують у водонасичених ґрунтах. Крім вібрації використовують вібровдавлювання, коли спеціально збільшують масу вібратора або через поліспастову систему передають на палю частку маси копрової установки. У водонасичених ґрунтах заглиблення паль відбувається також під одночасною дією вібрації й удару — віброударний метод. Принцип роботи вібромолота — це синхронне обертання двох незрівноважених мас. Заглиблення паль за допомогою підмивання виконують переважно в гідротехнічному будівництві. Потужні струмені води із сопел, закріплених на вістрі палі, розмивають ґрунт, і паля заглиблюється в нього під дією своєї маси. Після заглиблення порожнину навколо палі замивають ґрунтом або палю трохи добивають. Палі, виготовлені на місці їх експлуатації. Виготовлення паль на будівельному майданчику створенням свердловини в ґрунті і заповненням її бетоном Найчастіше виготовляють такі палі: буронабивні, пневмотрамбовані, частотрамбовані, буронабивні з поліпшеною основою, буронабивні з розширенням, камуфлетні, у витрамбуваних шпарах, буроін'єкційні. Свердловини здебільшого бурять шнековим або ківшевим буром, щелепним грейфером або ударно-канатним способом, причому два останніх способи застосовують навіть для буріння в тріщинуватій скелі. Для паль застосовують свердловини діаметром 40—120 см, завглибшки 8 — 20 м і навіть 35 — 40 м. Шнековий бур, як правило, має таку саму довжину, як і паля. Його загвинчують у ґрунт на кілька метрів (іноді на всю глибину), а потім а — буронабивна; б — пневмотрамбована; в — частотрамбована; г — буронабивна з поліпшеною основою; д — буронабивна з розширенням стовбура; е — камуфлетна; є — у витрамбуваній шпарі; / — свердлови­на; 2 — трамбівка; З — бетонна суміш; 4 — шлюзова камера; 5 — обсадна труба; 6 — чавунний наконечник; 7 — забивні елемен­ти; 8 — розбурене розширення; 9 — камуфлетнерозширення; 10 — витрамбувана шпара За ударно-канатного буріння у свердловину опускають у вільному падінні з висоти важке долото, яке дробить скелю, а буровий шлам вимивають водою. Для такого буріння застосовують спеціальні машини. У ґрунтах, які ненадійно утримують стінку свердловини (сипкі, плинні), застосовують буріння в обсадній металевій трубі, яку під час заповнення свердловини бетонною сумішшю можна виймати. Буронабивні палі (рис. 2.34, а, 2.35) виготовляють за найпростішою методикою: пробурену свердловину заповнюють бетонною сумішшю. У сухі свердловини укладають напівжорстку бетонну суміш за допомогою бадді з дистанційним розкриттям і трамбують її трамбівкою. Рухомі бетонні суміші подають у свердловину за допомогою бетонолитної труби, а останнім часом — труби бетононасоса Пневмотрамбовані палі—буронабивні палі, виконані в обводнених ґрунтах, але для ущільнення бетонної суміші скважину закривають спеціальною шлюзовою камерою і стисненим повітрям ущільнюють бетон. Частотрамбовані палі (рис. 2.34, в) найбільше контактують з ґрунтом, ґрунт не вибурюється, а розсувається й ущільнюється металевою трубою діаметром 42 см. Нижній кінець труби закривають чавунним наконечником, який потім залишають у ґрунті. Трубу поступово наповнюють бетонною сумішшю і одночасно виймають за допомогою пневмомо-лота подвійної дії. Труба при цьому виконує зворотно-поступальний рух, що зумовлює трамбування бетонної суміші. Комбіновані палі. До комбінованих належать палі, конструкція яких містить елементи, виготовлені заздалегідь, з подальшим заглибленням їх, і елементи, які виконуються на місці. Серед них розрізняють: буроопускні, камуфлетні зі збірним стовбуром і ґрунтові анкери. Залізобетонні елементи буроопускних паль готують у заводських умовах; вони мають вигляд циліндрів діаметром 0,4 — 0,8 м, завдовжки 3-6 м. Циліндри опускають краном у пробурені свердловини, діаметр яких на 3 —5 см більший, ніж діаметр паль. Після встановлення їх на палі монтують потужні вібратори, які працюють у режимі трамбування. Камуфлетні палі (рис. 2.34, е) — це буронабивні палі з розширенням стовбура, зазвичай у нижній частині, яке виконується за допомогою вибухових речовин. Ґрунт на стінах камуфлету, а також на деякій глибині значно ущільнюється, що підвищує несівну здатність палі. Палі у витрамбуваних шпарах влаштовують у сухих макропористих (лесових) ґрунтах. Спеціально виготовлену трамбівку масою 5 — 10 т еліпсоїдної форми по напрямних, а іноді й без них, скидають із висоти 3 —7 м в одне і те саме місце. За 20 — 30 хв витрамбовується шпара діаметром 0,8—1,2 м, завглибшки 3 — 8 м. Буроін'єкційні палі виготовляють за технологією фірми «Солетанж». Шнековий бур з осердям-бетонопроводом забурюють на всю глибину палі.   85. види фундаментыв, способи їх улаштування Фундаментіи це підземна частина будівлі, яка сприймае навентаження і передає на грунт основи Фундаменти бувають:монолітні, збірні, атакож палі і палі-стійки. Монолітні фундаменти влаштовують з буту, бутобетону, бетону і залізобетону. Перед закладанням фунд грунт розрівнюють, а під залізобетонні роблять бетонну основу Фундаменти бетонують за допомогою опалубки Збірні фунд-ти. Їх влаштовують з бетонних і залізобетонних блоків різних розмірів. Під стіни частіше встановлюють стрічкові фундаменти, під колонни влаштовують фундаменти стаканного типу. С зовнішньої сторони фундаментів, влаштовують гідроізоляцію, приводонасичених грунтах окрім гідроізоляції по периметру фундамента влаштовують дренаж. Після влаштування фундаментів, гідроізоляційних робіт та прокладання комунікацій, виконують засипку, з ущільненням та утрамбовкою, навколо споруди влаштовують відмостку.    

 


Дата добавления: 2015-07-12; просмотров: 237 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Начало праздника 7 июня в 16.00, Площадь Павших борцов.| ЗНАЧЕНИЕ ЛЕГИТИМНОСТИ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)