У той час як Китай зберігав динаміку розвитку своєї економіки, інвестуючи в освіту, технології та інфраструктуру, Європа і Америка свої інвестиції скорочували.

Серед політиків стало модним проповідувати чесноти болю і страждання, безсумнівно, тому, що ті, хто обпеклися на них, мали "тоненьким голоском" це бідняки і майбутні покоління.

Для забезпечення розвитку економіки деяким людям доведеться випробувати трохи болю, проте перекіс при розподілі прибутку чітко вказує, хто це буде: приблизно чверть всіх доходів в США отримують найбагатші, що становлять 1% населення, у той час як середній дохід більшості американців нижче, ніж він був дванадцять років тому.

Говорячи простою мовою, більшість американців не поділяли те, що багато хто називав "Великим стримуванням", а насправді виявилося "Матір'ю всіх мильних бульбашок".

Таким чином, чи потрібно змушувати невинних жертв і тих, хто нічого не отримав від "дутого" процвітання, заплатити ще більше?

У Європі та Америці живуть однаково талановиті люди, які мають аналогічні ресурси і капітал, що і до рецесії. Можливо, вони переоцінили деякі з цих активів, але активи, загалом і в цілому, залишилися на тому ж рівні.

Кількість і серйозність великомасштабних помилок при розміщенні капіталу на приватних фінансових ринках протягом багатьох років до кризи і кількість "залишків" з використовуваних не повною мірою ресурсів з настанням кризи ще більше збільшилася.

Питання полягає в тому, яким чином змусити ці ресурси знову працювати?

Реструктуризація заборгованості - списання боргів домовласників і, в деяких випадках, урядів є найважливішою мірою. Можливо, так і станеться. Зволікання буде коштувати дуже дорого, і в ньому немає ніякої необхідності.

Банки ніколи не хотіли визнавати наявність безнадійних кредитів. А зараз вони не хочуть визнавати збитки до тих пір, поки вони належним чином не рекапіталізують себе за рахунок прибутку від торговельних операцій і великої маржі між високими ставкам за виданими кредитами і вкрай низькими витратами на позики.

Фінансовий сектор буде чинити тиск на уряд для забезпечення повного погашення кредитів, навіть якщо це призведе до масового соціального збитку, високого рівня безробіття і страждань суспільства, і навіть незважаючи на те, що зазначені наслідки викликані помилками банків при кредитуванні.

Однак, як показує досвід, після реструктуризації заборгованості життя існує. Нікому не хочеться, аби шок, який Аргентина пережила в 1999-2002 роках, повторився в якій-небудь іншій країні.

Однак ця країна також страждала і в роки до кризи, в роки екстреної допомоги МВФ і режиму жорсткої економії від високого рівня безробіття та бідності і низького або негативного економічного росту.

Після реструктуризації заборгованості і девальвації валюти в Аргентині настали роки надзвичайно стрімкого зростання ВВП, приблизно 9% на рік у період з 2003 по 2007 роки.

До 2009 року національний дохід збільшився удвічі в порівнянні з найнижчим рівнем доходів, які існували під час кризи в 2002 році, і більш ніж на 75% вище докризового рівня.

Аналогічним чином рівень бідності в Аргентині знизився приблизно на три чверті в порівнянні з піковим значенням під час кризи, і країна перенесла глобальну фінансову кризу набагато краще, ніж США.

Хоча рівень безробіття ще досить високий, але, тим не менш, знаходиться в межах 8%. Можна тільки припускати, що сталося б, якби вона так довго не відкладала термін розрахунків, або, якщо б вона відклала термін погашення на більш тривалий період.

Таким чином, я покладаю на Новий рік наступну надію: ми припинимо звертати увагу на так званих фінансових геніїв, які втягнули нас в цей безлад, і які зараз закликають до жорсткої економії і відстрочення реструктуризації, і почнемо трохи користуватися здоровим глуздом.

Якщо біль необхідна, то її основний тягар повинні понести ті, хто несе відповідальність за виникнення кризи, а також ті, хто отримав більше всіх доходів від "мильної бульбашки", що передує кризі.

Авторське право: Project Syndicate, 2010 рік.

Переклад з англійської - Микола Жданович.

Про автора:

Джозеф Стіґліц, лауреат Нобелівської премії з економіки, професор Колумбійського університету.

Теми: фінансова криза, США, ЄС, кредити.

Дата добавления: 2015-07-12