Проксемічні особливості ділового спілкування

Проксеміка досліджує розташування людей у просторі при спілкуванні. Це поняття ввів американський психолог Едвард Холл на початку 60-х років минулого століття. Слово «проксемік» (від англ. proximity) означає близькість. Його дослідження у цій сфері привели до нового висвітлення відносин між людьми.

Кожна людина має свою власну територію, наприклад квартиру, машину, будинок, ділянку, обмежену парканом; сюди ж входить її машина, її власна спальня чи особистий стілець, а також, як виявив доктор Холл, певний повітряний простір навколо її тіла.

Психічний та етичний комфорт в процесі спілкування багато в чому визначається дистанцією між співрозмовниками. Знання дистанцій позволяє прогнозувати реакцію іншої людини в процесі спілкування.

Визначають наступні зони в людському контакті:

- інтимна зона (до 50 см) – допускаються лише близькі та добре знайомі люди. Для цієї зони характерні довірчість, неголосна розмова, тактильний контакт, дотики. Дослідження доводять, що втручання в інтимну зону викликає певні фізіологічні зміни: посилене серцебиття, виділення адреналіну, приливання крові до голові. Передчасне порушення її меж завжди сприймається як замах на недоторканість.

- особиста або персональна зона (50-120 см) – для звичайної бесіди з друзями, колегами. Передбачає лише візуальний контакт.

- соціальна зона (120-400 см) – створюється під час зустрічей в кабінетах та інших службових приміщеннях з малознайомими та незнайомими людьми.

- публічна зона (більше 400 см) – для спілкування з великою групою людей (в лекційній аудиторії, на мітингу).

У різних народів ці зони різні за розмірами (напр., у північних американців більше, ніж у японців чи латиноамериканців). Вибір дистанції залежить від взаємин між людьми (ближче до того, кому симпатизують), від індивідуальних особливостей людини (інтроверти тяжко переносять близьку дистанцію).

Скупчення людей у транспорті, кінозалі, на ескалаторі, в ліфті приводить до неминучого вторгнення до інтимних зон одне одного. Тому в європейців склались неписані правила поведінки в таких місцях:

- ні з ким не розмовляти, навіть зі знайомими;

- не дивитись прямо на інших;

- обличчя має бути абсолютно нейтральним, жодного прояву емоцій;

- чим тісніше у транспорті, тим стриманішими мають бути рухи;

- в ліфті дивитись лише на вказівник поверхів.

Дуже виразними є взаємне розташування тіл при спілкуванні: до людини, якою цікавляться, розвертають не лише голову, а весь корпус тіла. Підтвердженням часто є положення носків взуття – ступні показують напрям, куди людина хоче йти або людей, з якими хоче спілкуватись.

Проксемічна поведінка включає не лише дистанцію, але й взаємну орієнтацію людей у просторі. Наприклад, в процесі спілкування в умовах звичайного кабінету з квадратним столом співрозмовники можуть займати 4 стандартних положення відносно один одного (див. додаток 3).

На створення психологічного клімату впливає навіть форма самих столів, розмір стільця та різноманітні аксесуари:

Квадратний стіл (формальний) – встановлює змагальні або оборонні відносини на переговорах. Це стосовно людей, які займають рівне положення в суспільстві. Квадратні столи ідеальні для коротких прямих переговорів або створення взаємин керівник-підлеглий. При цьому найбільше будуть допомагати люди, що сидять поруч. Той, що справа, допомагатиме більше, ніж той, що зліва. Найбільший опір буде чинити людина, що сидить безпосередньо навпроти.

Круглий стіл (неформальний) – створює атмосферу неформальних відносин, є індеальним для ведення дискусій серед люей, що займають однакове положення в суспільстві (кожен займає свою територію). Якщо забрати стіл, поставити кругом стільці – з’явиться атмосфера розслаблення.

Фактори, що підвищують статус людини – спинка стільця, висота стільця та його розташування у кабінеті. Чим вища спинка стільця, тим більшою владою наділена людина, тим вищий її статус. Більшість керівників сидить на широких стільцях із високими спинками (шкіряні крісла), в той час як підлеглим вони пропонують звичайні стільці із низькими спинками.

Обертальні стільці та стільці на коліщатках позволяють власнику стільця мати певну свободу руху, якщо він знаходиться у скрутному становищі. Звичайні стільці не дають такої свободи руху, і людина компенсує це різними жестами, які мимоволі можуть видати співрозмовнику, що він думає та відчуває насправді. Крісла з бильцями, особливо ті, в яких можна відкинутись, кращі, ніж стільці, в яких такі переваги відсутні.

Додаток 1

Дата добавления: 2015-07-11