Особливості надання туристичних послуг Польщі

Вперше згадки туристичного бізнесу, з’явилися в Польщі ще в середині 80-х років минулого століття, відразу після відміни військового стану. Адже саме тоді поляки почали засновувати перші приватні туристичні бюро. Турбізнесменами, в основному, були колишні працівники державної структури на кшталт «Інтуристу», котрі володіли мовами та мали вже певні контакти за кордоном. Вони допомогали польським туристам знайти проживання і харчування десь у Греції, Югославії чи Італії, але ті самі мали туди доїхати, а іноді й вирішити всі візові питання.

Далі організатори виїздів стали купувати туристичні автобуси для доставки своїх клієнтів на місце відпочинку. Однак більшість цих автобусів не відповідала суворим європейським технічним вимогам. Тому новий етап у розвитку туризму в Польщі розпочався завдяки підключенню до нього лізингових фірм, що масово надавали нові зручні автобуси. Згодом у цей бізнес влилися і страхові агентства, котрі гарантували повернення грошей у разі зриву відпочинку чи покриття лікування за кордоном.

Справжній туристичний бум розпочався після 1990 року, коли між Польщею та більшістю європейських країн відмінили візовий режим.

Після відміни віз поляки поїхали у світ, а світ приїхав до Польщі. Окрім згаданих «фанів «Солідарності», до краю над Віслою потяглися польські аристократи побачити відібрані у них народною владою замки та палаци; євреї, щоб на території концтаборів Освєнцім чи Майданек помолитися за душі знищених тут фашистами одновірців; німці - провідати свої колишні малі батьківщини в Східній Пруссії та Сілезії, а також бізнесмени звідусіль у пошуках нових ринків збуту та нових можливостей для інвестування. І ставало їх щороку більше. Можливо, було б ще більше, якби не звичка багатьох європейців подорожувати власним автомобілем. Така звичка виявилася згубною на польських теренах, оскільки польські дороги хоч і кращі за українські, проте найгірші в усьому ЄС. А ще поляки швидко здобули малоприємне звання найспритніших автомобільних злодіїв Старого Світу. Цей стереотип набув такого поширення, що навіть автор популярної в Німеччині гумористичної телепрограми дозволив собі пожартувати: «Рекламні гасла польських турагентств мають звучати так: «німці, відвідайте Польщу, ваш автомобіль уже там»[6, с. 148].

Хоч би як там було, але саме німці становлять найчисельнішу групу закордонних туристів, котрі відвідують країну - приблизно 40% усіх іноземних гостей. На другому місці після них східні сусіди поляків - українці, білоруси, росіяни. Втім, після запровадження візового режиму відвідуваність Польщі гостями зі Сходу зменшилася в середньому на 10-15%. Максимальна ж кількість іноземців (понад 19 мільйонів осіб) побувала в Польщі 1997-го. Відтоді цей показник поступово зменшується. Фахівці вважають: саме на згаданий рік припав пік зацікавлення Польщею як країною, котра успішно проходить економічну та суспільну трансформацію й позиціонується як майбутній «господарський тигр» Центральної Європи. Разом із тим Кшиштоф Лопацінський вважає: 20 млн. туристів на рік - це верхня межа можливого, яку польський турбізнес намагатиметься досягти в майбутньому.

Однак за тих сім років зростання зацікавленості іноземців галузь зуміла серйозно розвинутися. Було створено департамент туризму при міністерстві економіки, Польську туристичну організацію (POT), яка займається популяризацією мандрівних принад Польщі, Інститут Туризму (вивчає ринок турпослуг та його можливості), значна частина турбюро об’єдналися в Польську туристичну палату (PIT). Держава, хоч і виявляла зацікавленість у залученні до країни туристів та інвесторів, але не поспішала з конкретною допомогою. Передусім тому, що туризм - бізнес, користь від якого отримують насамперед бюджети найвідвідуваніших регіонів. Місцеве самоврядування в Польщі, на відміну від України, є справді незалежним - у місцевих бюджетах залишається більшість прибутків від комерційної діяльності регіонального бізнесу.

Турбізнес в Польщі не мав особливих пільг (окрім семивідсоткового оподаткування при 22% оподаткування інших видів бізнесу). Підготовка та реалізація програм розвитку туризму лягли на плечі POT і PIT. Останні є неурядовими організаціями, тож мусили знаходити джерела свого фінансування в бюджетах органів місцевого самоврядування. Однак усвідомлення того, що гроші на рекламування туристично-інвестиційної привабливості регіону - це не витрати, а інвестиції, приходило до регіонального керівництва не відразу.

Сьогодні ситуація радикально змінилася, кажуть фахівці. Загалом польські органи місцевого самоврядування щорічно витрачають на пропагування свого регіону близько 25 мільйонів євро. Зрозуміло, конкретні суми - відповідно до різних бюджетних можливостей: найбільше витрачає Варшава - близько 1,2 млн. євро на рік[6, с. 150].

Для вдосконалення галузевої інфраструктури дав гроші й Європейський Союз. Це дало можливість поліпшити туристичну базу та підвищити рівень послуг. Туристичний бум посприяв і тому, що Польщею почали цікавитися причетні до турбізнесу міжнародні фірми. Найвідоміші транснаціональні готельні мережі збудували в країні щонайменше по одному своєму готелю. Паралельно з ними тут закріпилися й відомі світові страхові компанії. На польський ринок увійшли й такі знані в світі туристичні агентства, як TUI, Neckermann, Scan Holiday, Wing та інші.

За даними ВТО, з 1997 р. Польща утримує 5-7 місце серед найбільш відвідуваних країн Європи. За даними Польської агенції розвитку туризму, участь країни у приїжджому туризмі в Європу складає близько 5 %, а у валютних доходах від туризму - близько 4 % [6, с. 150].

Масовий сільський туризм зародився у Польщі на початку 1990-х pp. як наслідок масштабних соціально-політичних трансформацій у Європі (зміна економічного режиму в країні, пожвавлення євроінтеграційних процесів, об'єднання Німеччини, відкриття західного кордону). Впродовж 1990-х pp. сільський зелений туризм у Польщі перебував у фазі інтенсивного кількісного та якісного розвитку. Він стимулювався як успіхами ліберальної політики держави, так і потребами ринку. В сільському туризмі уряд країни вбачає джерело розвитку для регіонів, які не мають природних ресурсів для розбудови виробничих галузей економіки. Зазвичай ці регіони депресивні, бідні, бо не мають основ для промислового розвитку.

Нині у Польщі в розрізі регіонів агротуризм розвивається дуже нерівномірно. Серед причин цього можна назвати:

- природну диференціацію країни;

- економічну нерівномірність розвитку регіонів;

- історичне минуле;

- географічне положення (міра віддаленості від основних транспортних комунікацій);

- традиції відпочинку.

Польське законодавство чітко розмежовує основні поняття та принципи ведення сільського зеленого туризму від інших видів туристичних послуг, що надаються у сільській місцевості, проте законодавчо віднесені до підприємницької діяльності.

За польськими законами, надання послуг сільського зеленого туризму не належить до підприємницької діяльності. Тому прибутки селянських господарств за такі послуги не підлягають обкладанню податком на додану вартість. Крім того, законодавство передбачає також звільнення доходів від оподаткування, що отримані завдяки наданню нічліжних послуг агротуристам за таких умов:

- житловий будинок, в якому здаються кімнати, належить до сільського господарства;

- кімнати здаються туристам, а не сезонним працівникам чи третім особам;

- кімнати для туристів знаходяться у житловому будинку сільської родини, а не в іншій спеціально пристосованій будівлі для туристів;

- кількість кімнат, що здаються туристам, не перевищує п'яти.

З 1997 р. Польська федерація сільського туризму "Гостинні господарства" запровадила нові засади класифікації та категоризації об'єктів сільської нічліжної бази. Завдяки цій категоризації власники об'єктів для ночівлі почали пристосовуватись до поставлених вимог, зросла якість запропонованих послуг.

Система категоризації сільської нічліжної бази є добровільною. Садиби, в яких була проведена катетеризація, гарантують високу якість послуг і їх частіше відвідують гості. До того ж господар такої оселі отримує право розмістити свою пропозицію в рекламних матеріалах федерації.

Категоризація проводиться на підставі письмового звернення, яке надсилається в Польську федерацію сільського туризму "Гостинні господарства". Правління федерації делегує на об'єкт двох інспекторів, які здійснюють категоризацію. Присвоювані категорії відрізняються кількістю сонечок на знаку федерації - що вища категорія, то більше сонечок. Нині можна отримати максимально III категорію, тобто три сонечка. Сонечка відповідають зіркам, які використовують при катетеризації готелів. Оселя, якій присвоєно відповідну категорію, має право два роки користуватися знаком Польської федерації сільського туризму "Гостинні господарства". Після того необхідно повторно подати запит у федерацію, яка проводить інспекцію об'єкта, й затверджує категорію на наступні два роки[6, с. 152].

Зараз у Польщі існує безліч гостинних господарств і мікроготелів у сільській місцевості, для яких сільський туризм є основною формою підприємництва. Натомість типових агротуристичних господарств порівняно мало. А з-поміж тих, які функціонують, значна кількість стратегічно зорієнтована на приймання німецьких туристів (йдеться про економічно розвинутіші території західної Польщі).

Для обслуговування цього сегмента споживачів власники агроосель західного регіону країни пристосовують інтер'єр до високих євростандартів: облаштовують на рівні люксу ванні кімнати, використовують елементи оздоблення інтер'єру, "рідні" для німецького менталітету (наприклад, фігурки гномів і інших персонажів німецьких казок), використовують готичне письмо на рекламних щитах, вивісках з написами німецькою мовою.

Для німецьких туристів, які становлять абсолютну більшість усього закордонного туризму в Польщі, відпочинок у польському селі лише на 10-15% дешевшийвід пропозиції "Urlaub auf dem Bauemohof" і тому спонукає західнопольських господарів підтримувати паритетно високі ціни і стандарти сервісу [6, с. 152].

Загальним недоліком польського агротуризму в інших регіонах країни є недостатній зв'язок його матеріальної бази із селом, сільським господарством, з традиційною архітектурою та інтер'єрами. Сільські мешканці часто з великим старанням та запалом намагаються уподібнити свої будинки та помешкання міським, що знижує екзотичність їх сприйняття туристами. Власники агротуристичних господарств, зазвичай, не надають належного значення піклуванню про те, щоб їх будинки мали якомога більше оригінальної архітектури та етнорегіональної стилістики.

Агротуристичний продукт, що пропонується польськими господарствами, на жаль, часто зводиться виключно до ночівлі та харчування. Але ж загальновідомо, що рентабельність об'єктів для ночівлі зростає при наданні, наприклад, інших послуг.

Промоційна система польських агротуристичних господарств також варта наслідування. У країні щорічно видаються десятки тисяч каталогів та рекламних буклетів із агротуристичними послугами, розробленими для всіх територіальних рівнів: груп воєводств, воєводств, гмін і навіть окремих сіл. Перевагою каталогів є насичення їх конкретною практичною інформацією: ціни, адреси, категорії та види осель.

Нині в Польщі діє майже три тисячі турбюро (не враховуючи агентств, котрі займаються виключно продажем путівок). Правда, лише близько трьохсот із них мають штат більший, ніж десять працівників. Цих бюро забагато, як на сьогоднішні фінансові можливості поляків, вважає Кшиштоф Лопацінський. Хоча за останні два роки внаслідок значного підвищення (часом на 100%) тарифів у страхових компаніях з ринку зникло шістсот турагенцій. Страховики підняли ціни на свої послуги після того, як протягом останніх двох сезонів їм довелося заплатити за переліт на батьківщину та компенсації за втрати кільком групам клієнтів збанкрутілих агентств.

Сьогодні польський турбізнес переживає не найкращі часи. Кількість іноземних туристів 2006 року зменшилася до 13 млн. 720 тисяч осіб. Перші вісім місяців 2007-го дали приблизно двадцятивідсоткове зростання, але цього замало для повернення до ситуації зразка 1997 року. Разом із тим фахівці розуміють: цього замало й готують для іноземців нові пропозиції. Сьогодні Польща може запропонувати закордонним гостям широкий спектр принад - гірськолижні курорти в Бєщадах, будинки відпочинку на узбережжі Балтійського моря, турне по перетворених на комфортабельні готелі колишніх замках рицарів-хрестоносців чи відвідання міст польських королів [14, с. 18]. І все це - поки в Польщі не ввели в обіг євро - значно дешевше, ніж в «старих» країнах - членах ЄС.

«Добре, бо польське» - це рекламне гасло щодо багатьох польських харчових продуктів можна сміливо використати й для популяризації туризму серед самих поляків, що, втім, уже успішно робиться.

У минулі комуністичні часи «свободи для обраних» лише незначна частина поляків могла подорожувати за кордон. Що стосується літнього відпочинку, то маршрути вели переважно до болгарського чи кримського Причорномор’я. Тому після 1989 року польські туристи здебільшого віддають перевагу мандрам у протилежному напрямку. Частота виїздів поляків за кордон з туристичною метою залежить від їхніх фінансових можливостей, тобто розвивається синусоїдно. За даними Інституту туризму, 2006року в туристичні зарубіжні мандри подалося 1 млн. 700 тисяч поляків, а тільки влітку 7- 1 млн. 450 тисяч. Польські туристи найчастіше відвідують Німеччину, трохи менше - Хорватію, Чехію, Грецію, Словаччину та Італію [14, с. 19].

Проте найбільше поляків відпочиває на батьківщині. Протягом 2006-го туристами в своїй країні стали 9 млн. 800 тис. польських громадян, а влітку минулого року - 7 млн. 600 тис. Фахівці це пояснюють кількома факторами. По-перше, дешевше - багато хто просто не може дозволити собі виїзди на відпочинок за кордон. По-друге, звичніше та зручніше - за соціологічними даними, лише вісім відсотків поляків володіють іноземними мовами. По-третє, стверджує директор Інституту туризму, до його співгромадян повертається мода на сімейний відпочинок, а це переважно відпочинок вітчизняний. Раніше у період відпусток поляки відсилали дітей в табори, а самі бралися за ремонт квартир чи просто байдикували. Тепер же воліють їхати відпочивати разом із дітьми, щоб чада були під наглядом. Тому після першого буму, розрахованого на туриста-іноземця, польський турбізнес починає дедалі більше цікавитися своїми співвітчизниками. У курортних зонах з’являється чимало сімейних будинків відпочинку. Для догляду за дітьми їхні власники спеціально наймають на літо вільних у цей період учителів і няньок із дитячих садків.

До того ж у розрахунку на польського туриста можна підготувати «туристичні атракції», які практично не цікавлять іноземців. Приміром, водні маршрути, якими в юності спускався на каяках Кароль Войтила - нині Папа Римський. А також паломництва по місцях, знакових для польської літератури, історії, мистецтва тощо. Прибутки від таких турпоходів незначні, але й кошти, потрібні для їхньої організації, невисокі. За цією ж схемою розвиваються й агротуристичні господарства, де можна поїздити на конях, половити рибу на тихих озерцях і поласувати екологічно чистою, здоровою сільською їжею.

Дедалі популярнішою розвагою для заможніших поляків стає плавання на вітрильниках чи яхтах численними озерами колишньої Східної Пруссії, а для скромніших - велосипедні поїздки лісовими стежками. Справжній хіт останніх сезонів (до речі, як серед поляків, так і серед іноземців) - так званий туризм оздоровлення. У будинках відпочинку та готелях з’являються стоматологічні, SPA-, косметичні, масажні салони тощо. У рекламі цих закладів можливість поєднання відпочинку зі, скажімо, медичним обстеженням дедалі частіше виходить на перший план. У деяких готелях навіть дівчат на рецепції переодягли в білі халати та перейменували на «медсестер».

Дата добавления: 2015-07-11