Святий Юрій на гуцульських полонинах

Вівчарська коляда зображує нараду святих вівчарів, де вони радяться про вигін овець на полонини:

Що в котру днину вівці мішати — Будем мішати та й виступати, Ой, із царини та в полонину, Будем мішати та й трембітати.

І святий Юрій на цій нараді отримує доручення трембітати на виступ. Виступ на пасовисько в гуцулів в'яжеться з багатьма своєрідними звичаями. Спільну череду женуть вони на все літо на полонини. Днем раніше виряджають туди ватага з пастухами для різної худоби: овець і корів. Ідуть туди й майстрі, котрі вміють виробляти різні гатунки сиру та бриндзі.

Діставшись на місце, ватаг насамперед дає лад усьому таборищу. Головною спорудою на таборищі є стая — довга повітка, поділена на дві нерівні частини: меншу комору для харчів, посуду та виробленого сиру, й більшу — ватерник для вогнища з кругобіжним гаком для казана. Тут же стоять стіл, лава та ліжка для пастухів. Ватаг, проказуючи молитву, відчиняє двері, заходить за ватрище і б'є ліворуч від себе обухом у стіну. З належним закляттям він кидає на ватрище стару підкову, яка повинна охороняти все таборище від грому і блискавки.

Далі ватаг бере загострене з обох кінців поліно сухого дерева, зі шматочками ґнота й швидким тертям, із допомогою ремі-ня, здобуває «живий вогонь». Давши вогневі розгорітися, ватаг набирає жару і, нашіптуючи молитву, кидає його в воду. Як жар у воді погасне, ватаг тією водою кропить навхрест усі будівлі, Маржину, якщо вона вже надійшла, а решту тієї води переливає в пляшку і зберігає аж до кінця літнього сезону. Все це своєрідне водосвяття, звичайно, відбувається не в стаї, а на подвір'ї Таборища. Після закінчення цього ритуалу ватру врочисто закосять до стаї і кладуть на ватрище, де вже лежить підкова. Цей вогонь побожно підтримується аж до самої осени. Восени ж, відходячи додому, ватру не гасять, а дають їй погаснути самій.

Взявши з ватри розжарену головешку, ватаг знову обходить усі будівлі, читаючи «Отче наш», і в кінці свого обходу кладе ту головешку на воротях, через які мусить увійти вся череда, що тим часом наближається до таборища. Прийнявши череду та окропивши її водою з «живим вогнем», розганяють овець по кошарах. А коли вже дадуть всьому лад, варять кулешу та споряджають житло для всіх пастухів.

Нарешті все готово. Ватаг трембітою скликає пастухів, а коли вони зійдуться, підходить до свого місця біля ватри й запрошує товариство до спільної молитви. Всі пастухи стають на коліна й моляться за здоров'я всього народу православного в світі сущого, а потім просять Бога заступити та оборонити всіх християн та всі отари християнські «на росах, на водах та на кожних переходах від усякого лиха і від припадку тяжкого», і «як Бог допоміг зібрати цю худобу християнську, так нехай допоможе і повернути її власникам». Подібні ритуали супроводять і поворот худоби додому восени.

Отже, отримавши доручення трембітати на виступ, святий Юрій відкриває сезон випасу худоби: «По всіх долинах... і полонинах».

Дата добавления: 2015-10-21