Гетьманщина розвиток та занепад

3.1 Початки Руїни

Коли Виговський зрікся булави, внутрішня криза на Україні ще поширилася. Козацька держава почала ділитися на дві частини, правобічну й лівобічну; з великими труднощами доводилося утримувати єдність. А до того ще Московщина й Польща підсилювали боротьбу козацьких партій, змагаючи до поділу України. У тих відносинах й козацьке військо занепадає.

Молодий Юрій Хмельницький, за першого свого гетьманування (1659-1663 р.) не зміг проявити ні орґанізаційного хисту, ні взагалі ніякого иншого таланту. Коли він мав які успіхи, то тільки тому, що: «тая слава була, що Хмельницький гетьманом», — а то ще мав добрих співробітників, генеральних старшин і полковників, таких, як Носач, Лісницький, Дорошенко, Лизогуб, Одинець, що жили ще традиціями Богдана. Становище гетьмана підупало незвичайно через невдачу переяславського договору 1659 р.: гетьман не мав права йти в похід без дозволу царя, не міг звільняти з уряду, чи назначати полковників, карати на горло бунтівників і под. Юрій Хмельницький сам не був військової вдачі, в походах його виручали полковники.

Гетьман Юрій Хмельницький Зі сучасної ґравюри.

В 1660 р. цар почав війну з Польщею і вислав воєводу Шереметєва у напрямку на Волинь. З москалями пішов переяславський полковник Цицюра з 20.000 козаків. Юрій Хмельницький з правобічними полками обсадив південну гряницю, щоб не пустити татар на поміч полякам. Але татари таки переслизнулися й тоді Юрій рушив за ними на підмогу Шереметєву, якого під Чудновом облягли поляки. Але польське військо заступило йому дорогу під Слободищем і примусило до бою 7 жовтня 1660 р. Хоч боротьба не дала переваги ні одній, ні другій стороні, Ю. Хмельницький вже не мав сили й охоти до війни, склав із поляками мир, зобовязуючись виступити проти Московщини. Але лівобічні полки не хотіли йти в союз із Польщею й почалася домашня війна. Юрій Хмельницький під Каневом 25 липня 1661 р. потерпів значну поразку, але у другій битві, під Бужином, 13 серпня, разом із татарами, так погромив Москву, що на полі залишилося 10.000 трупів; артилєрія, табор, прапори дісталися в його руки. Але ж татари почали грабувати й козацькі землі й вивели у Крим велику силу бранців. Юрій Хмельницький утратив усякий авторитет і зрікся булави 1663 р.

Ще меншу повагу в державі й у війську мав Павло Тетеря (1663-1665 р.), наступник Ю. Хмельницького на Правобережжі. Хоч змолоду був козаком і потім переяславським полковником, то військовими справами займався мало; ні в чому не підняв козацького війська. Не вмів він втихомирити і громадянської війни, а ще заохотив Яна Казимира виправитися на Лівобережжя, влітку 1663 р. Але лівобічні козаки, при допомозі Москви, боронилися завзято і король не міг добути більших міст таких, як Переяслав, Ніжень, Батурин і ин. У цьому поході поляки увязнили старого полковника Івана Богуна, підозріваючи його у зраді, й розстріляли його під Новгородом сіверським 27 лютого 1664 р. Коли польське військо з невдалого походу верталося в Польщу, на Правобережжі вибухло повстання, особливо в полудневих полках. Перед у всьому вів запорозький кошовий Сірки, а при ньому різні ватажки, як Іван Сербин, Василь Дрозд, Остап Гоголь, Семен Височан, галицький повстанець із 1648 р. і инші. «Що козак, то був полковник, що сотник, то гетьман». Поляки намагалися придушити цей рух, але народні ватажки боронилися завзято. Найбільш уславилося містечко Ставище, що витримало тримісячну польську облогу. Серед підозрених. в орґанізації повстання був також Іван Виговський; з наказу військового суду його розстріляли під Ольхівцем 16 березня 1664 р. Тетеря втратив тоді всякий вплив і остаточно зрікся гетьманства 1665 р.

Дата добавления: 2015-10-21