Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Лисенко Євгена Михайлівна

Федорович Наталія Олексіївна

студентка 5 курсу

факультету дошкільного виховання

Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Науковий керівник:

Лисенко Євгена Михайлівна

старший викладач кафедри

 

Витоки страхів у дітей дошкільного віку

Бажання вивчати страхи виникло внаслідок намагання усунення їх згубного впливу на особистість дошкільнят, зменшення їх надмірного рівня прояву у дітей. Пошуки спеціальної інформації про феномен страху показали, що його вивченню приділяється надто мало уваги, у спеціальній літературі розкриваються лише окремі питання цієї проблеми, що не можна вважати достатнім.Окремі питання щодо проблеми страхів вивчалися психологами за кордоном -Бютнер К., Гроф С., Даугал М., Еберлейн Г., Ізард К., Купер В., Фрейд З., Пере Б., Холл С., Хорпі К., Штерп В.

Низку оригінальних думок, цінних висловлювань стосовно почуття страху можна зустріти у вітчизняних дослідників-психологів, зокрема у працях Виготського Л. С, Запорожця О. В., Костюка Г. С, Котляра Г. М., Носенка К. Л., Морозова В. П., Рогова О. І., Рубінштейна С. Л. Проблема страхів не нова в психолого-педагогічній літературі. Та для науки буває достатньо кинути свіжий погляд на давно відомі факти. Інакше виникає небезпека, що ми мимоволі будемо продовжувати спроби укладати все нові й нові спостереження в старі схеми [3].

Страх — це захисна емоція, що з’являється під час загрозливої для життєдіяльності людини ситуації, спрацьовує інстинкт самозбереження [1].Криза суспільства також актуалізує проблему страхів, тому що людина, не будучи захищена суспільством, повинна дбати про особистий захист, і страхи стають реальними. Криза сім'ї, породжена економічною кризою та кризою суспільства, переходить у кризу виховання, що також актуалізує проблему страхів. Діти менше одержують уваги з боку дорослих, менше відвідують дошкільні заклади, відчувають нестабільність сім'ї, що також є ґрунтом для актуалізації страхів.

Дослідженняпоказали, що найбільше занепокоєння вихователів та батьків викликають страхи, які стали значно частіше спостерігатися у дошкільнят. Дослідження особливостей впливу почуття пережитого страху на розвиток особистості дошкільняти є актуальним у розробці питань формування моральної свідомості дитини. Наявність у переживаннях особистості почуття страху знижує самооцінку та рівень домагань особистості, негативно впливає на ціннісні орієнтації, справляє негативний вплив на формування уявлень, переконань, звичок, тобто, в цілому негативно впливає на формування спрямованості особистості.

Страхи, що зародилися у особистості в самому ранньому дитинстві можуть втручатися у несвідоме життя дорослої особистості, тероризувати її почуття та навіть ламати долю людини. Алеслід зазначити, що вищевказані автори торкалися лише окремих питань названої проблеми. Страх у здорових дітей дошкільного віку системно не досліджувався, є лише окремі статті про деякі види та витоки страхів, про часткові засоби корекції страхів. Але вся ця інформація потребує систематизації і більш глибокого вивчення. Соціальна значущість і недостатня розробленість цієї проблеми, зокрема, зумовили вибір теми нашого дослідження.

Для того, щоб допомогти дитині звільнитися від страху, батьки, вихователі й інші оточуючі дитину дорослі повинні розуміти детермінанти його появи у конкретної дитини та знати психологічні механізми розвитку страху у дітей. Так, страхи, які виникають у процесі спілкування з батьками і однолітками, відрізняються від страхів, що породжені уявою самої дитини чи є результатом переляку. Відповідно, в першому випадку мова йде про навіювані страхи, а в другому — про особистіснозумовлені, в третьому — про страхи, що виникають за певних ситуацій. Нерідко провідні механізми страхів сполучаються між собою, утворюючи складну, мотивовану структуру. Іноді страхи стають такими, які важко усунути тільки тому, що ми намагаємося впливати лише на їх зовнішню сторону, не враховуючи внутрішнього характеру страху, його змісту та значення[3].

Якщо дитина часто та довго перебуває у почутті страху та тривоги, то це сприяє формуванню у неї боязливості та лякливості. Залякані діти ростуть хворобливими і слабкими, тобто, хворобливість можна розглядати як одну з витоків страху, але і страхи частіше зустрічаються у дітей, які хворіють. Помічено, що страхи більше виникають у дівчаток, ніж у хлопчиків - це говорить про більшу особистісну чутливість до страхів у представниць жіночої статі.

Залежно від характеру загрози інтенсивність та специфіка переживання страху коливається в досить широкому діапазоні відтінків: побоювання, тривога, переляк, жах[2].

Дуже поширені так звані навіювані дитячі страхи, джерелом яких є дорослі, що оточують дитину. Детермінантою цих страхів є дорослі, які, не бажаючи того, ніби заражають дитину страхом через те, що занадто настійливо та підкреслено емоційно вказують дитині на наявність небезпеки. Дитина ще не розуміє, що і чим їй загрожує, але вона вже розпізнає сигнал тривоги у виразі обличчя, рухах, голосі дорослого, і, природно, у неї також виникає реакція страху. До числа навіюваних страхів можна також віднести і ті страхи, які виникають у занадто емоційних, неспокійних, знервованих батьків, їхні розмови при дитині про смерть, хвороби, пожежі, вбивства згубно відбиваються на її психіці.Дуже часто діти бояться чогось не самі по собі, а тому, що цього бояться їхні батьки, бабусі. У багатьох випадках така ситуація зустрічається в сім’ях, де в мами чи бабусі спостерігається високий рівень тривожності щодо дитини, особливо, якщо вона – єдина, пізня або не досить здорова.

У старшому дошкільному віці дитина починає боятися темряви, тварин, смерті, пожежних машин тощо. Детермінантою цього є те, що уява дитини розвинулась уже до такої міри, що вона здатна уявити себе на місці інших людей і здатна уявити ту небезпеку, якої сама ніколи не зазнавала.

Детермінантою страхів у дошкільнят є також занижена оцінка дитини. Дуже часто батьки, оцінюючи свою дитину, бачать у ній тільки недоліки, а це породжує у дитини страх, до того ж, головною умовою подолання страхів у дитини є невтомна робота батьків над закріпленням і усвідомленням позитивного в ній.

Про таку детермінанту страхів у дитини, як залякування з боку дорослих, на наш погляд, треба говорити більш суттєво, тому що досить часто цей прийом впливу на дитину дорослі використовують надто широко, при цьому, ніби не бажаючи зла. Безумовно, переляк може бути викликаний і випадковими обставинами, але найчастіше причиною переляку, тобто, виникнення неподоланної для дитини стресової ситуації, є залякування та неправильне або недостатнє пояснення тих чи інших явищ і ситуацій. Подібні погрози, як правило, стають причиною появи страхів, сприяють розвитку невротичної схильності, оскільки боязнь втратити близьких загострює потребу в їх близькості, любові, прихильності.

Детермінантою нічних страхів часто є шокові реакції переляку — пожежа, напад собаки, залякуючі розповіді та погрози, сварки та бійки в сім'ї, агресія батька-пияки, а ще гірше, звичайно, — матері, а також довготривалі несприятливі оточуючі обставини з відсутністю тепла і доброзичливості в сім'ї[2].

Є необхідність наголосити ще на одній поширеній детермінанті зародження страхів у дітей. Здавалося б, з ростом загальної культури, усе менше залишається прихильників «ремінного» впливу на дитину. Але це тільки па перший погляд. Насправді ж, доводиться спостерігати дещо іншу картину: фізичні покарання, на жаль, збереглися не тільки в сім'ях, але інколи ще мають місце в державних дошкільних та шкільних закладах. Лише розуміння причин агресії, страху або насилля в конкретних дітей у конкретних умовах робить видимими особистісні проблеми, пов'язані із аспектами влади, насилля, страху у взаєминах з дитиною. Історичний екскурс у минуле показує, що насилля над дітьми, якщо розуміти його як тілесні покарання, включаючи і смерть, у ранніх епохах не тільки не було крайньою формою у культурі взаємин між дорослими і дітьми, а становило нормальну форму поводження з дітьми[3].

Поява страхів у дітей починається зі страхів самих дорослих.. За негативною та неконтрольованою поведінкою дітей стоїть, як правило, конфлікт у світі міжособистісних взаємин, конфлікт, пов'язаний із відсутністю навіть елементарних спроб розуміння істинних причин дитячої поведінки. Тому, вихованець практично завжди відчуває себе безсилим, один на один зі своїми переживаннями та страхами, а педагог та батьки вважають себе всемогутніми, але загалом не можуть нічого суттєвого зробити.Тому метою повинна бути соціалізація дитини в світі, повному насилля.

Одна з детермінант зародження страхів у дошкільнят - це насмішки. Іноді батьки уважно ставляться до дитини, прагнуть добре виховати її, але не розуміють її, тому що не знають психологічних особливостей розвитку. Через це, вони можуть посміятись над якимись її діями у присутності сторонніх, що може викликати у дитини зародження страху неуспіху. Насмішка завжди є надто гострим знаряддям впливу на дитину, як правило, ранить душу[2]. В подальшому це може породити у дитини невпевненість у собі та своїх силах, впливати на розвиток та формування особистості.

Страх неуспіху може бути також викликаний думками про свої вади, особливо фізичні, а звідси, як наслідок, покірність, байдужість, відсутність бажань та ініціативи. Діти, що мало спілкуються з ровесниками, часто ростуть лякливими, нетовариськими, тобто у них зароджується страх бути не прийнятим у колектив, у гру, що тісно пов'язаний зі страхом неуспіху.

У перекладі з латинського страх означає «тісно». Деякі вчені вважають, що процес народження може зумовити виникнення страху. Пізніше, він проявляється в несприятливій для дитини психічно напруженій ситуації, зокрема, за недостатності батьківського тепла, душевної незахищеності[3]. Відсутність людини, що турбується про неї, навіть у період новонародженості викликає у дитини несвідоме почуття страху, так званого, раннього страху. Саме в маленьких дітей можна пов'язати страх з причиною нервових порушень у фізичному і душевному розвитку. Необхідно ясне розуміння батьками таких наслідків, щоб попередити подальший неправильний розвиток. Страх є причиною протесту виховним впливам.

Отже, можна зробити висновок, що у залежності під змісту психологічного компоненту, можна виділити кілька груп витоків страхів.

Перша група - це страхи, які виникли через одержаний досвід переживання страху як почуття, а саме: переляк, афект, пережинання невдачі.

Друга група - це страхи, які виникли через неправильний або недостатній рівень знань про навколишні об'єкти предметного світу, страх перед невідомим.

Третя група - це страхи, які виникли через невдалий досвід певної дії, неправильного руху, що привели до переживання страху висоти, різних рухів, страху втратити рівновагу.

Четверта група – це страхи, які виникли на основі захисного рефлексу «Що таке?» - страх різкого звуку, грому, блискавки, стуку в двері.

Здорова дитина – не та, яка нічого не боїться, а та, яка не боїться боятися.

 


Дата добавления: 2015-10-16; просмотров: 115 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Перечень, назначение и местоположение заводских и | Цеховых подстанций и распределительных пунктов | Повышения коэффициента мощности | Компенсирующие устройства, их данные | Противопожарные средства на предприятии | ЕТНОКУЛЬТУРА | процесів на Середньому Подніпров’ї |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Выполнение защитного заземления| Походження народу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)