Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Причинний зв’язок між діянням (дією або бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками

Читайте также:
  1. Господарське життя на українських землях під владою Польщі. Особливості суспільного та економічного життя українських міст. Магдебурзьке право.
  2. Дія – активна, свідома, суспільно небезпечна, протиправна поведінка людини, що може бути фізичною або інформаційною.
  3. Зв’язок методики з лінгвістикою.
  4. Зв’язок методики з психологією.
  5. Змістовий модуль 8. Взаємозв’язок індивідуального та історичного розвитку. Біосфера та людина
  6. Організація і робота інфекційного стаціонару в осередку надзвичайної ситуації, пов’язаної з особливо небезпечними інфекціями.
  7. Підготовка та початок визвольної війни під проводом Б.Хмельницького. Воєнні події 1648 р. та їх суспільно-політичні наслідки.

Теорія і практика кримінального права виходять з основного принципу, відповідно до якого суспільно небезпечні наслідки можуть бути поставлені у вину особі лише за умови, що вони перебували в причинному зв’язку з його дією або бездіяльністю. Встановити причинний зв’язок між дією і суспільно небезпечними наслідками – означає дати відповідь на запитання: чиє діяння спричинило цей наслідок і кому цей наслідок може бути поставлено в вину. Потрібно, отже, констатувати, що в об’єктивній дійсності шкідливий наслідок, що настав, спричинено діями даної особи, а не діями третіх осіб чи яких-небудь інших зовнішніх сил.

Наука кримінального права не створює своєї відповідної теорії, а ґрунтується на теорії причинності, чи каузальності (лат. саига — причина), розробленій філософією. Філософські категорії «причина» і «наслідок» відбивають такі, що об’єктивно існують, причинно-наслідкові зв’язки об’єктивного світу. Ці зв’язки мають універсальний характер. У них одне явище (подія, процес) є причиною іншого явища (наслідку) – перше передує другому в часі та є необхідною умовою чи підставою виникнення або зміни розвитку іншого, тобто причина породжує наслідок. З цих філософських положень випливає, що під причинним зв’язком у кримінальному праві слід розуміти об’єктивно існує зв’язок між діянням – дією або бездіяльністю (причиною) – і суспільно небезпечними наслідками (наслідком), коли дія або бездіяльність викликає (породжує) настання суспільно небезпечного наслідку.

У науці кримінального права з проблеми причинного зв’язку було висловлено різні погляди. До найважливішого з них слід віднести теорію необхідної умови — «conditio sine qua non» («необхідна умова, без якої не може бути...»), теорію адекватної причинності, теорію необхідного спричинення. Кожна з цих теорій, базуючись на різних філософських концепціях, розглядає з більшою чи меншою повнотою і науковою обґрунтованістю проблему причинності у кримінальному праві. Вони мають низку безсумнівних позитивних якостей, однак і містять ті чи інші рішення і висновки, що викликають критичні зауваження. Кожну з цих теорій можна доповнити новими положеннями, які тією або іншою мірою могли б поглибити загальне уявлення про причинний зв’язок у кримінальному праві.

При аналізі та встановленні причинного зв’язку між суспільно небезпечною дією або бездіяльністю і суспільно небезпечними наслідками слід виходити з таких положень.

Причинний зв’язок як ознака об’єктивної сторони злочину підлягає встановленню у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки є обов’язковою ознакою складу злочину, тобто в злочинах із матеріальним складом. Звідси випливає, що якщо немає суспільно небезпечного діяння, то немає необхідності встановлювати причинний зв’язок, оскільки немає першої (обов’язкової) ознаки об’єктивної сторони — діяння. Якщо немає наслідку (за наявності суспільно небезпечного діяння), має місце замах на злочин, або склад формального злочину, або взагалі немає складу злочину. Якщо ж причинний зв’язок між діянням і наслідком не встановлено, об’єктивної сторони злочину з матеріальним складом немає, бо немає такої обов’язкової її ознаки, як причинний зв’язок.

Причинний зв’язок — це об’єктивно існуючий зв’язок між причиною (суспільно небезпечним діянням) і наслідком (суспільно небезпечними наслідками). Причинний зв’язок між злочинним діянням і суспільно небезпечними наслідками існує об’єктивно як факт реальної дійсності поза свідомістю і волею людини – слідчого, прокурора, судді. Цей зв’язок як зв’язок між явищами об’єктивної дійсності є таким, що може бути пізнаним. Тому по кожній кримінальній справі для наявності об’єктивної сторони злочину з матеріальним складом необхідно встановити (вивчити, пізнати) не лише діяння, а й суспільно небезпечний наслідок, а також причинний зв’язок між діянням і наслідками як явищами реальної дійсності.

При аналізі причинного зв’язку слід враховувати, що в природі та суспільстві всі явища є взаємозалежними, перебувають у тісній взаємодії. В об’єктивному світі існує загальний і універсальний каузальний зв’язок. Тому якщо розглядати всю сукупність причинно-наслідкових зв’язків, ланок і опосередкувань, що призвели до настання суспільно небезпечного наслідку, то досить важко встановити, яке ж явище є причиною, а яке – наслідком, оскільки наслідок як результат дії причини за певних умов сам трансформується в причину і тягне за собою новий наслідок. Тому для того, щоб чітко встановити зв’язок між причиною і наслідком, необхідно штучно (уявно) ізолювати два явища – причину і наслідок, тобто суспільно небезпечне діяння (дію або бездіяльність) і суспільно небезпечний наслідок – від інших причинно-наслідкових ланок і опо­середкувань, що так чи інакше перебувають у взаємодії з наслідками. Тільки за такого підходу можна встановити, чи є певне діяння причиною певного суспільно небезпечного наслідку.

Причинний зв’язок має місце лише тоді, коли діяння є необхідною умовою, без якої неможливе настання наслідку (conditio sine qua non). З цього випливають такі найважливіші вимоги:

а) причина (діяння) у часі повинна передувати наслідку. Однак зовнішньої (часової) залежності у послідовному розвитку подій недостатньо, адже відомо, що «після цього» не завжди означає «внаслідок цього» (post hoc non est propter hoc). Наприклад, під час інвентаризації у завідувача складу З. (який проробив чотири місяці на цій посаді) виявлено велику нестачу товарно-матеріальних цінностей, у зв’язку з чим було порушено кримінальну справу. Розслідуванням було встановлено, що нестача утворилася внаслідок розкрадання і недбалості з боку завідувача складу, що працював раніше, який при пере­дачі З. товарно-матеріальних цінностей шляхом обману приховав нестачу. У цьому разі причинного зв’язку між поведінкою З. і нестачею немає;

б) причина (діяння) не лише повинна передувати наслідку в часі, а й зумовлювати його. Відомо, що причинний зв’язок за своєю суттю є зв’язком генетичним (зв’язок породження). Тут діяння завжди має викликати (породжувати) настання суспільно небезпечних наслідків. При цьому суспільно небезпечна дія (причина) як активна форма поведінки людини безпосередньо заподіює шкоду, тобто безпосередньо чинить негатив­ний руйнуючий вплив на об’єкт кримінально-правової охорони і зумовлює тим самим настання суспільно небезпечного наслідку. На відміну від цього бездіяльність завдає шкоду опосередковано. Це пояснюється тим, що особа при бездіяльності не втручається в розвиток причинного зв’язку, не виконує покладеного на неї обов’язку з виконання активних дій, якими вона повинна була відвернути шкоду, що загрожує об’єктові. Внаслідок пасивної поведінки особи і дій інших сил та засобів (дій третіх осіб, сил природи, механізмів, різних процесів – хімічних, біологічних, патологічних тощо) суспільно небезпечні наслідки настають як факт реальної дійсності. Однак це зовсім не означає, що в останньому випадку немає причинного зв’язку між бездіяльністю і наслідками, що настали. Такий зв’язок існує. Він лежить у площині невиконання особою своїх обов’язків (активних дій) із запобігання шкоди (за наявності реальної можливості виконати такі дії) і фактичним заподіянням цією пасивною поведінкою шкоди (суспільно небезпечних наслідків);

в) причинний зв’язок має місце лише у разі, якщо діяння є головною, визначальною умовою (фактором) настання суспільно небезпечного наслідку. Це правило дуже важливо враховувати в ситуаціях, коли в причинний ряд втручаються різні додаткові сили, умови і фактори – дії інших осіб, різні процеси (патологічні, біологічні та ін.), тобто мають місце кілька (безліч) факторів, що тією чи іншою мірою сприяють настанню суспільно небезпечних наслідків. Діяння слід розглядати як головну умову (причину) настання наслідків, якщо без нього (за уявного, штучного вилучення діяння з усього ланцюга фак­торів) суспільно небезпечні наслідки не настали б. У певній конкретній обстановці діяння завжди створює реальну можливість настання наслідку та є в такому разі їх причиною;

г) діяння перебуває в причинному зв’язку з наслідком, якщо воно з неминучістю спричиняє настання цього наслідку. Йдеться про те, що діяння з урахуванням його характеру та інтенсивності (стрімкості), а також місця, часу, обстановки, способу і засобів вчинення злочину, особливостей його об’єкта і предмета створює реальну можливість настання наслідків. Діяння тут із необхідністю, з неминучістю (закономірно) зумовлює настання наслідку. Наслідок тут органічно притаманний (реально можливий) цьому діянню, тому є необхідний причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням та його наслідками.

Необхідний причинний зв’язок слід відрізняти від випадкового причинного зв’язку. Перший відбиває закономірності розвитку об’єктивного світу, коли причина сама у собі містить реальну можливість настання певного наслідку. За необхідних причинних зв’язків людина, пізнаючи об’єктивний світ, здатна передбачати розвиток природного ходу подій. Вчиняючи ті або інші дії, що з закономірністю зумовлюють настання наслідків, людина здатна передбачити настання цих наслідків. От чому необхідний причинний зв’язок має кримінально-правове значення, і наслідки, що настали від дії (бездіяльності) особи за наявності в неї умислу чи необережності, ставляться їй у провину.

На відміну від цього випадкові причинні зв’язки не відбивають закономірностей розвитку подій. Вони є наслідком випадкового перетинання причинно-наслідкових ланок (іноді багатьох). Тут діяння з урахуванням об’єктивно-предметних умов містить лише абстрактну можливість настання суспільно небезпечних наслідків. Наприклад, потерпілий, якому завдано легке поранення, помирає від того, що при перев’язуванні йому було занесено інфекцію. Відповідальність у цьому випадку може настати лише за завдання поранення, а не за смерть, що настала. Суспільно небезпечні наслідки, що настали внаслідок випадкового причинного зв’язку, не мають кримінально-правового значення і не є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину з матеріальним складом.

Урахування викладених положень має важливе значення для вирішення питання про наявність (чи, навпаки, відсутність) у кожному конкретному випадку причинного зв’язку між суспільно небезпечним діянням і наслідком. Встановлення необхідного причинного зв’язку констатує наявність об’єктивної сторони злочину з матеріальним складом.

У теорії кримінального права запропоновано такі види необхідних причинних зв’язків, що мають кримінально-правове значення і зустрічаються найчастіше:

а) причинний зв’язок при так званому безпосередньому заподіянні. Такий зв’язок іноді називають безпосереднім або прямим причинним зв’язком (наприклад, постріл із пістолета, яким спричинено смерть);

б) опосередкований необхідний причинний зв’язок, коли суб’єкт для заподіяння суспільно небезпечних наслідків застосовує різні механізми, пристосування, інші засоби вчинення злочину чи використовує поведінку інших осіб, наприклад, неосудних осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності (тих, котрі виступають як «засіб» здійснення злочину), чи поводження тварин, наприклад, спеціально вимуштруваних собак тощо;

в) необхідний причинний зв’язок за співучасті, коли дії співучасників (організатора, підбурювача, пособника) перебувають у причинному зв’язку зі злочином, вчиненим вико­навцем;

г) необхідний причинний зв’язок за наявності особливих умов на боці потерпілого. Ці умови є каталізаторами (прискорювачами) настання наслідків (наприклад, стан сп’яніння, хвороба потерпілого тощо). У справі С. було встановлено, що 13-літній К. ганявся з ціпком за її 5-літньою дочкою. С. наздогнала К. і вдарила його кілька разів рукою по голові. К. у той же день занедужав і через чотири дні помер. При розслідуванні виявилося, що смерть К. сталася від запалення кори мозку, причиною якого був удар по голові, що спричинив розходження кісткових швів за наявності у К. застарілого процесу запалення середнього вуха. У цьому випадку між діями С. і смертю К. має місце необхідний причинний зв’язок, що, однак, ускладнений особливими умовами на боці потерпілого, особливостями стану його здоров’я (наявність застарілого процесу запалення середнього вуха), що прискорили настання смерті підлітка.

Необхідний причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками завжди означає наявність об’єктивної сторони злочину з матеріальним складом. Однак це лише обов’язкова передумова вирішення питання про наявність складу злочину як підстави кримінальної відповідальності. Треба ще встановити суб’єктивну сторону злочину – провину особи у формі умислу чи необережності щодо наслідку, який настав.

 


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 114 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Введение | Классификация невротических состояний | Статистика лиц, подверженных невротическим состояниям | Глава 2. Методы исследования | Глава 3. Результаты исследования уровня невротического состояния студентов ФФКиС | Висновки |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Дія – активна, свідома, суспільно небезпечна, протиправна поведінка людини, що може бути фізичною або інформаційною.| Місце, час, обстановка, спосіб та заоби вчинення злочину

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)