Одним рядком. .

Неправильно	Правильно
відкласти в сторону	відкласти вбік
залишатися в стороні	залишатися осторонь
з усіх сторін	звідусіль (звідусюди)
копченості	копченина
кочегарка	кочегарня
непримиримість	непримиренність
непогрішимість	непогрішність
ножниці	ножиці
перерив	перерва
приговор	присуд, вирок
роди	пологи
самосвал	самоскид
силою забирати	силоміць забирати
скряга	скнара
співплемінник	одноплеменець
сушилка	сушильня
текучка кадрів	плинність кадрів
будь-якою ціною	за будь-яку ціну
одинокі люди	самотні люди
питтєва вода	питна вода
лізти зі шкіри	пнутися зі шкіри
нема ні тіні сумніву	нема найменшого сумніву
волокита	тяганина
поставляти	постачати
як подобає	як личить
по домовленості	за домовленістю
чудак	дивак
лощина	видолинок, виярок
поміняно закон	змінено закон
чин чином	як слід
подібним чином	так само
посвячення пам'ятника	освячення пам'ятника
потерпіти фіаско	зазнати фіаско
ларок	кіоск
просквозило	протягло
обездолений	знедолений
числиться у списках	значиться у списках
непоправимий	непоправний

***********************************

Місити – мішати

Місити – розминати якусь густу в’язку масу, змішуючи її. Місити діжу, місити тісто, місити глину. Від цього дієслова походить іменник місилка, який позначає знаряддя для місіння чогось. Місилка тіста. Переносно: завдавати ударів, бити. “А дрібнота Уже за порогом як кинеться, по улицях, Та й давай місити Недобитків православних, А ті голосити” (Тарас Шевченко), “Ніколи б не повірив, що він за в’язку сушняку може... катувати людей важкими носаками, місити чобітьми” (Михайло Стельмах).

Мішати виступає в кількох значеннях: 1. повертати круговим рухом якусь рідину чи масу за допомогою чогось (“мішати ложкою манну кашу”); 2. з’єднувати щось в одну масу чи рідину (“мішати масло з сиром”). Має похідне мішалка – пристрій для розмішування чогось. Лабораторна мішалка, механічна мішалка.

В усному мовленні це дієслово іноді використовують ще у двох значеннях: 1. створювати перешкоду в чомусь, ставати на заваді (“не мішай готувати уроки”); 2. плутати, вважаючи щось за інше (“він мішає сон з дійсністю”). Однак таке вживання лексеми мішати в українській літературній мові не виправдане.

Напам’ять – на пам’ять

Розрізняються написанням.

Напам’ять (прислівник) – з пам’яті, не дивлячись у текст. Виступає як одне слово. “(Неріса:) Певне, вже й сусіди напам’ять вивчили оту промову про викуп мій” (Леся Українка), “Дмитро майже напам’ять знав, хто що має і як живе” (Андрій Гудима). На пам’ять (іменник з прийменником). Обидва слова пишемо окремо. “Часом давно забуте звідкись прилізе на пам’ять” (Михайло Коцюбинський), “Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на пам’ять нащадкам подільської Вулиги” (Олесь Гончар).

Намулити – намуляти

Виражають неоднакові поняття.

Намулити – нанести щось течією води, хвилями. Намулити землі.

Намуляти – натерти до болю, до пошкодження якусь частину тіла. “На першій же екскурсії Тіма намуляв ноги, і ввечері довелося ходити босому” (Оксана Іваненко); “Йому плече намуляла рушниця” (Андрій Головко). Вислів намуляти очі означає “набриднути, надокучити комусь”. “Вузлики з зерном так довго висіли під образами, аж намуляли очі” (Архип Тесленко).

Дата добавления: 2015-10-21