Повчання Асафа.

¹Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх.

²Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх.

³Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам,

⁴не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив.

⁵Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім,

⁶щоб знав рід майбутній – діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм.

⁷Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його.

⁸Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм.

⁹Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви.

¹⁰Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити.

¹¹Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм.

¹²Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан.

¹³Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною.

¹⁴Вдень вів їх хмарою, а всю ніч – світлом вогню.

¹⁵Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.

¹⁶Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.

¹⁷Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі.

¹⁸Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй.

¹⁹Говорили проти Бога й сказали: “Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі?

²⁰Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?”

²¹Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем,

²²за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його.

²³Він наказав хмарам і відчинив двері неба.

²⁴Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.

²⁵Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости.

²⁶Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю.

²⁷І, наче порох, сипав на них м’ясо – птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.

²⁸Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх,

²⁹і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.

³⁰Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх,

³¹гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув.

³²Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його.

³³І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі.

³⁴Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його.

³⁵І пригадували, що Бог – пристановище їхнє і Бог Всевишній – Спаситель їхній.

³⁶Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,

³⁷але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували.

³⁸Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.

³⁹Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що проходить і не повертається.

⁴⁰Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!

⁴¹І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого,

⁴²не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя.

⁴³Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.

⁴⁴Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити.

⁴⁵Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх.

⁴⁶Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані.

⁴⁷Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю.

⁴⁸Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка.

⁴⁹Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву.

⁵⁰Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель.

⁵¹Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових.

⁵²І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.

⁵³Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море.

⁵⁴І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.

⁵⁵Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх.

⁵⁶Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували.

⁵⁷Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.

⁵⁸Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.

⁵⁹Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля.

⁶⁰Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми.

⁶¹І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню – у руки ворогів.

⁶²Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє.

⁶³Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень.

⁶⁴Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть.

⁶⁵Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином.

⁶⁶І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.

⁶⁷Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав.

⁶⁸А вибрав коліно Іуди – гору Сион, що її полюбив.

⁶⁹І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки.

⁷⁰І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.

⁷¹Від доїння їх привів його пасти народ Свій – Якова, і насліддя Своє – Ізраїля.

⁷²І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.

Слава…

Псалом

Дата добавления: 2015-10-21