Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поняття, предмет і система транспортного права

Читайте также:
  1. A. схема, отражающая состав и связи данных базы для предметной области
  2. CALS-система - Интегрированная электронная информационная система управления реализующая технологию CALS.
  3. CSRP-система - Интегрированная электронная информационная система управления, реализующая концепцию CSRP.
  4. I. Кто есть кто, или система ценностей
  5. II. Левая и правая стороны
  6. III. Обязанности и права сторон
  7. IV. УМСТВЕННЫЙ ТРУД КАК СИСТЕМА

Беручись до вивчення цієї важливої теми навчального курсу, і першого її питання зокрема, слід мати на увазі, що відносини у сфері транспорту — це вид суспільних відносин, які виникають у зв’язку з діяльністю транспорту, користуванням шляхами сполучень, транспортними засобами і вимагають правового регулювання. Виходячи з цього, можна зробити узагальнення і визначити, що транспортне право слід розглядати як сукупність норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв’язку з організацією та діяльністю транспорту, відносини між підприємствами транспорту і користувачами (юридичними та фізичними особами), а також між самими транспортними підприємствами як одного, так і різних видів транспорту. Предметом транспортного права є суспільні відносини між транспортними підприємствами та клієнтами, що виникають у зв’язку з користуванням шляхами сполучень і транспортними засобами, а також відносини між транспортними підприємствами.
З’ясовуючи це питання, слід пам’ятати, що транспортне право не обмежується вивченням тільки тих норм, що регулюють перевезення вантажів і пасажирів чи буксировку плотів і суден, а разом з цим вивчає комплекс адміністративних, трудових, фінансових, земельних правовідносин і позадоговірних зобов’язань. Важливо також усвідомити, що транспортне право не є окремою галуззю права. Майнові відносини, що виникають у зв’язку з діяльністю транспорту, регулюються цивільним законодавством України, а договір перевезення виділений законодавцем в окремий інститут цивільного права. Господарсько-правові засади діяльності з перевезення регулюються Господарським кодексом України. Метод регулювання майнових відносин на транспорті суттєво не відрізняється від методу цивільного права. Адміністративно-правові відносини, що виникають у сфері управління транспортом, також не мають методу, що відрізняється від методу адміністративного права. В цілому транспортне право складається із сукупності норм різних галузей права — цивільного, господарського, адміністративного, трудового, земельного, міжнародного та інших. Основною метою об’єднання в єдиний комплекс норм різних галузей права є регулювання діяльності транспортної системи України та відносин, що виникають між підприємствами транспорту і користувачами. Система транспортного права відображає особливості суспільних відносин, які воно регулює. Відповідно до цього побудована й навчальна дисципліна. Спочатку студенти повинні опанувати її загальну частину. В загальній частині розглядаються її теоретичні аспекти, організаційно-правові основи функціонування управління транспортом, поняття та структура транспортної системи, правові засади госпо- дарської діяльності підприємств транспорту, юридична відповідальність за правопорушення на транспорті. У спеціальній частині транспортного права слід з’ясувати пра- вові засади діяльності:

· автомобільного транспорту;

· залізничного транспорту;

· повітряного транспорту;

· морського транспорту;

· річкового транспорту;

· трубопровідного транспорту.

§ 2. Джерела транспортного права
Транспортне право як комплексна галузь права має свої
джерела.
Слід згадати, що форма (або джерела) права — це зовнішнє оформлення змісту загальнообов’язкових правил поведінки, які офіційно встановлені або санкціоновані державною владою чи загальновизнані суспільством, — правові звичаї, рішення, прий-
няті на всенародних і місцевих референдумах.
Серед відомих чотирьох видів форм (джерел) права таких, як правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий акт, договір із нормативно-правовим змістом, два останні є основними джерелами транспортного права.
Нормативно-правовий акт — це письмовий документ відповід-
ного державного органу, яким встановлюються, змінюються або приймаються норми права, які за своїм змістом є правилами загального характеру.
За цією ознакою його необхідно відрізняти від інших актів, розрахованих на одноразову дію, — актів застосування норм права чи індивідуальних актів.
Серед нормативно-правових актів, що є джерелами транспорт-
ного права, слід виділити закони та підзаконні акти.
Головним джерелом транспортного права є Основний Закон — Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради 28 червня 1996 року.
Розглядаючи це питання, слід опрацювати норми Конституції України, які закріплюють основи державного та суспільного ладу; визначають права всіх суб’єктів права власності і господарювання; право власності українського народу на землю та її надра, атмосферне повітря, водні ресурси (ст. 13); визначають обов’язки суб’єктів господарювання із забезпечення екологічної безпеки, прав і свобод громадян (ст. 16).
В Основному Законі передбачаються основні засади управління об’єктами державної власності; проведення екологічної, фінансової, цінової, інвестиційної політики та природокористування (розділ VI).
Зазначені положення є визначальними для правового регулювання діяльності транспорту.
Важливим джерелом транспортного права є цивільне законодавство України.
До прийняття нової редакції Цивільного кодексу України у 30-й главі Цивільного кодексу України були сконцентровані нор-
ми, які регулюють правовідносини, що виникають у процесі перевезення вантажів і пасажирів.
Новий Цивільний кодекс України (вступає в дію з 1.01.2004 ро-
ку) містить Главу 64 «Перевезення», яка визначає загальні положення про перевезення (ст. 908), поняття договору (ст. 909, 910) та окремі аспекти перевезень. Також Цивільний кодекс України визначив засади відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки (транспортних засобів) (ст. 1187, 1188), встановив скорочені строки позовної давності з позовів, що випливають із відносин перевезення (ст. 258), ввів поняття «публічний договір» щодо послуг транспорту загального користування (ст. 633, 915), визначив особливості відповідальності на транспорті (ст. 921—926), урегулював відносини зберігання (ст. 936, 956, 957, 972, 974, 977), відносини з транспортно-експедиційного обслуговування (глава 65), відносин найму (оренди) транспортних засобів (ст. 798—805), зберігання автотранспортних засобів (ст. 977). Цивільне законодавство передбачає відповідальність перевізників за невиконання зобов’язань, за витрату, нестачу і пошкодження вантажу чи багажу.
З прийняттям Господарського кодексу України (вступає в дію з 1.01.2004 року) правове регулювання транспорту отримало додатковий розвиток. Зокрема Господарський кодекс України містить главу 32 «Правове регулювання перевезення вантажів», у якій регулюється перевезення вантажів як господарська діяльність. Також Господарський кодекс України визначає основні засади господарсько-правової відповідальності, в т.ч. на транспорті.
Джерелом транспортного права є цілий ряд законів, які регулюють відносини, що виникають у транспортній діяльності.
Серед них Закон України «Про транспорт» від 10.11. 1994 року (із змінами та доповненнями за станом на 21.12.2000, ВВР, 2001, № 9, ст. 38), який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності всіх видів транспорту в Україні. 30 червня 1993 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями за станом на 07.02.2002, ВВР, 2002, № 29, ст. 194), який визначає правові та соціальні основи, регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов’язки і відповідальність учасників дорожнього руху, органів державної виконавчої влади, об’єднань підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту, його відносини з органами державної виконавчої влади, органами самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти встановлені Законом України «Про залізничний транспорт», прийнятий Верховною Радою України 4 липня 1996 року.
Джерелом автотранспортного права є Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р., який визначає засади діяльності автотранспортних підприємств, порядок здійснення господарювання на автотранспорті, вимоги до перевізників, до договорів на перевезення тощо.

 

2. Законодавство про транспорт (транспортне законодавство) - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері організації і безпосереднього здійснення господарської діяльності на транспорті.
Оскільки єдина транспортна система України налічує кілька видів транспорту, кожен з яких має певні особливості, то і законодавство про транспорт є досить значним за обсягом і різноманітним за змістом.
Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються, в першу чергу, загальним Законом України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р., законами України "Про трубопровідний транспорт" від 15 травня 1996 р., "Про залізничний транспорт" від 4 липня 1996 р., "Про автомобільний траспорт" від 5 квітня 2001 p., "Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період" від 20 жовтня 1998 р.

Діяльність автомобільноготранспорту

 

Закон України «Про транспорт» (zip архив, 31 килобайт) - визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності транспорту, як однієї з найважливіших галузей, яка покликана задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях. Закон України «Про автомобільний транспорт» (zip архив, 57 килобайт) - визначає засади функціонування автомобільного транспорту, систему державного регулювання його діяльності, правові взаємовідносини замовників транспортних послуг з перевізниками та споживачами цих послуг, загальні принципи відносин між суб’єктами господарювання на ринку автотранспортних послуг і є базовим для підгалузі автомобільного транспорту. Закон України «Про дорожній рух» (zip архив, 47 килобайт) - визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров’я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони довкілля. Правила дорожнього руху (zip архив, 92 килобайта) - затверджені Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» (zip архив, 24 килобайта) - визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов’язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом.

 


Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 158 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Часть 1 | Часть 2 | Часть 3 | Часть 4 | Часть 5 | Поняття та види правопорушень на транспорті | Транспортні злочини та особливості кримінальної відповідальності. | ТРАНСПОРТНІ ПРАВОВІДНОСИНИ. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ЇХНЯ ХАРАКТЕРИСТИКА | Адміністративні проступки на транспорті та особливості адміністративної відповідальності за них | Види адміністративних правопорушень |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Часть 6| Правові основи діяльності автомобільного транспорту

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)