Трудові ресурси і зайнятість населення

Найбільш активною частиною населення є трудові ресурси. (т.р.)

Т.р. включають такі категорії населення:

1) Працездатне населення у працездатному віці (за винятком непрацюючих інвалідів 1 і 2 груп, а також непрацюючих осіб працездатного віку, які получають пенсії на пільгових умовах.) 2)Працюючі пенсіонери

3) Працюючі підростки (особи до 16 років).

Трудові ресурси -В теперішній час, в нормативних актах та статистичному обліку більшості країн використовується поняття 'працездатне населення', іноді також використовуються поняття 'людські ресурси' та 'робоча сила'.

Трудові ресурси поряд з наявними природними ресурсами і засобами виробництва, є складовою, і найбільш важливою, частиною продуктивних сил суспільства. Т. р. безпосередньо пов'язані з чисельністю населення, його зростанням та віковою структурою, а економічна ефективність їх з такими чинниками, як наявне законодавство підготовка і розподіл кваліфікованих кадрів, продуктивність праці, заробітня плата, геогр. розміщення, життєвий рівень населення, міґраційні та урбанізаційні процеси тощо...

На території України Т. р. не є рівномірно розподілені і раціонально використовувані. У зах. областях, у зв'язку з слабо розвиненим пром. виробництвом трудомістких галузей, є зайві Т. р. у районах концентрації пром. виробництва (Півд.зах. Україна і Донецько-Придніпровський екон. район) вони в основному зосереджені по містах, і відчувається помітна недостача робочої сили.

-10-

Попри те, що за останні роки помітно посилився процес переміщення частини Т. р. з зах.до півд.

обл. (Кримської, Миколаївської, Херсонської), одночасно триває наплив на Україну робітництва з рос. пром. районів (що збільшує русифікаційний процес найважливіших пром. осередків України).

Для чоловіків довго тривалість працездатного віку – 44 роки (від 16 до 59 включно), а для жінок – 39 років (від 16 до 54 років) включно. У багатьох країнах Азії й Африки від 16 до 50 років, у Данії, Швеції – від 16 до 67, у Норвегії – від 16 до 70 років.

Кількість трудових ресурсів не завжди пропорційна чисельності населення і залежить перш за все від його статевої структури. Чим більша у неї частина осіб віку до 16 років або більше 60 років, тим менше чисельність т.р.

Вона може зростати за рахунок додаткового утягнення у виробництво людей пенсійного і під росткового віку.Важливим резервом зростання т.р. є поліпшення умов праці, техніки безпеки, охорона здоров’я. Все це сприяє зниженню смертності і інвалідності осіб працездатного віку.

Суттєво впливає на кількість т.р. статевий склад населення. Збільшення чисельності чоловіків сприяє росту продуктивності праці держави, оскільки вік їх виходу на пенсію на 5 років більше. ніж у жінок.

В умовах зниження природного приросту населення та інтенсифікації виробництва все більшого значення набувають якісний складт.р. Прогресивним вважається склад т.р., в якому більшість осіб у віці до 40 років. Якість т.р. включає рівень освіти (особливо економічної, екологічної, правової), професійно-квалівфікований склад, медико-біологічні характеристики, психофізіологічні, моральні тощо.

У світі у середньому т.р. становлять 55% від загальної чисельності населення, однак ця цифра варіює за країнами і регіонами. У країнах з низьким природним приростом (переважно розвинуті країни) частка т.р. вище 61-62%. У країнах, що розвиваються з відносно швидкою зміною поколінь) – нижче 50-55%.

В Україні, з огляду на її складну сучасну соціально-економічну і демографічну ситуацію, т.р. становлять приблизно 55-60 % від загальної чисельності населення. рівномірно розподілені і раціонально використовувані. У зах. областях, у зв'язку з слабо розвиненим пром. виробництвом трудомістких галузей, є зайві Т. р. у районах концентрації пром. виробництва (Півд.зах. Україна і Донецько-Придніпровський екон. район) вони в основному зосереджені по містах, і відчувається помітна недостача робочої сили. Попри те, що за останні pp. помітно посилився процес переміщення частини Т. р. з зах до півд. обл. (Кримської, Миколаївської, Херсонської), одночасно триває наплив на Україну робітництва з рос. пром. районів (що збільшує русифікаційний процес найважливіших пром. осередків України).

Окремим явищем є сезонова міґрація (організована і неорганізована) насамперед сіль. населення зах. областей УРСР. Бл. 40% сезонових робітників виїжджає звідти на заробітки до Дніпропетровської, Кіровоградської, Полтавської і Харківської області; деякі й до РРФСР. Вони працюють переважно у сіль. господарстві, на будовах та в ін. низько оплачуваних галузях виробництва.

Діюча частина т.р. є робочою силою. Це поняття тотожне поняттю економічно активне населення (далі - ЕАН). До нього входять: наймані робітники, самостійні працівники, сезонні і тимчасові працівники,

Чим більш е учні, що працюють, слухачі курсів з перепідготовки і підвищення кваліфікації. економічно розвинута країна – тим вища в ній частка зайнятого (економічно активного) населення (стосовно всього населення). У промислово розвинутих країнах вона дорівнює 45-47 %, у країнах, що розвиваються – 35-37%. В Україні частка зайнятого населення у 2004 р. становила приблизно 46% від його загальної чисельності.

-11-

За даними Міжнародної організації праці (далі - МОП) економічно активна частина населення становить у світі приблизно 75% від кількості т р., у тому числі в розвинутих країнах - 80%; у країнах, що розвиваються -70%. В Україні цей показник дорівнює приблизно 75 %.

Структура зайнятості населення і її динаміка свідчать про зниження частки зайнятості в матеріальній сфері виробництва, що зараз є загальною тенденцією у світі. Однак в Україні це відбувається, нажаль, переважно за рахунок зниження частки зайнятих у промисловості. У високо розвинутих і середньо розвинутих країнах частка зайнятих у промисловому і с/г виробництві дорівнює 30- і 5% (високо розвинуті країни), 35-40% і 10% (середньо розвинуті країни).

В Україні ці величини становлять відповідно 19,9 і 21,8 % (що свідчить про відносно відсталу структуру її сучасного господарства).

Значна частина тих, хто працював у матеріальному виробництві, перемістилася переважно в торгівлю та посередницькі послуги, збільшивши тим самим невиробничу сферу.

Спостерігається також складна тенденція до зменшення частки зайнятості в народному господарстві. Наприкінці 80-х років кількість зайнятих стабілізувалась на цифрі близько 25 млн. осіб, але після 1990 р. вона безперестанку скорочується. Це мабуть, разом з економічними причинами пов’язано і з демографічними процесами, які відбуваються в країні.

Понад половини зайнятих у н/г становлять жінки – 51%. У таких галузях, як освіта, культура, охорона здоров’я, фізкультура, соціальне забезпечення, торгівля і суспільне харчування, частка жінок становить 70-85 %. У с/г частка жінок знизилась до 44% і продовжує знижуватися. Зайнятість жінок вище середньої по країні характерна для індустріальних областей Лівобережжя, нижче середньої – для аграрних і західних областей.

Україна характеризується високим рівнем інтелектуального потенціалу. Грамотність її населення становить 99,6 %. Частка населення охопленого навчанням -74%.

За кількістю студентів у вищих навчальних закладів близько 430 у розрахунку на 10.000 осіб вона поступається лише окремим країнам світу (США, Канаді, Японії та деякім іншим) де цей показник дорівнює 560-600, і знаходяться на рівних зі Швецією, Пуерто - Рико, Кубою, Еквадором та ін.

Показники забезпеченості студентськими місцями за областями різняться втри і більше рази. Максимум студентів з денною формою навчання припадає на Харківську (64 осіб у розрахунку на 1000 жителів) Київську (60), Одеську (51), Львівську(48) і Дніпропетровську (44) області. На Сумську – до 25 місць.

Основною проблемою раціонального використання т.р. є проблема безробіття. Безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку, через відсутність роботи, яка їм підходить, які зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і готові до неї приступити.

Можна виділити такі види безробіття:

1. Циклічне (коньюктурне) безробіття – виникає внаслідок коливання економіки. В фазі рецесії підприємства звільняють робочих та наймають на роботу вразі економічного підйому. Вважається, що коньюктурне безробіття зникає через 2-3 роки.

2. Сезонне безробіття результат природних коливань кліматичних умов протягом року або коливань попиту. Зникає протягом року.

3. Природне безробіття – відсоток безробіття, який неможливо усунути навіть при найкращому розвитку коньюктури. Цей вид безробіття виникає внаслідок фрикційного, добровільного та структурного безробіття. Це група безробітних, яка не можуть знайти роботу в зв’язку з кваліфікацією, віком, станом здоров’я, місцем проживання або недостатнім бажанням до праці. Отже це особи відрізани від ринку праці.

4. Фрикційне безробіття – виникає, коли робочі тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни місця праці. Цей вид безробіття виникає в короткостроковому вимірі.

5. Структурне безробіття – виникає в результаті зміни структури економіки, наприклад, внаслідок технологічної революції.

-12-

Безробіття як соціально-економічне явище можна оцінити як з позитивної так і негативної точки зору. Як позитивне явище – воно змушує робочого дорожити своїм робочим місцем, підвищувати кваліфікацію, активно брати участь у раціоналізаторстві і винахідництві тощо. Як негативне явище – це великі масштаби державних матеріальних витрат на створення нових робочих місць, на перекваліфікацію кадрів, профілактичні засоби тощо. Великі також соціальні втрати (психічні захворювання, вбивства, самогубства).

Спроба математичними розрахунками визначити залежність рівня безробіття та виробленого валового національного продукту (ВНП) належить амер. вченому Артуру Оукену.

Закон Оукена говорить, що якщо рівень безробіття перевершує природне безробіття на 1 %, то відставання об’єма валового національного продукту становить 2,5 %

Дата добавления: 2015-09-07