Тема 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси

Тема 1. Предмет і метод політичної економії

Економічна категорія — наукове поняття, яке характеризує окремі сторони економічного явища.

Економічний закон — суттєві, стійкі і необхідні причинно-наслід­кові зв’язки та взаємозалежності даного економічного процесу.

Метод пізнання — спосіб, шлях дослідження предмета політичної економії.

Нормативна політична економія — така, що спирається на оцінні судження людей стосовно того, якою має бути економічна система су-
спільства.

Позитивна політична економія — така, що має справу з фактами об’єктивної дійсності та уникає суб’єктивних оцінних суджень.

Предмет політичної економії — уся система економічних відносин людей у різних економічних формаціях в їх єдності і взаємодії з обмеженими продуктивними силами і політичними, ідеологічними та соціаль­ними інститутами суспільства. Вона, пізнаючи закони, показує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як найкраще виробляти різні товари і послуги, розподіляти й обмінювати їх з метою максимального задоволення потреб людей.

Принцип — узагальнення, яке лежить в основі певного економічного явища, є його першоосновою.

Тема 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси

Абсолютні потреби — такі потреби в матеріальних благах і послугах, які породжені сучасним рівнем розвитку економіки і виробництво яких лише починає освоюватися.

Виробничий потенціал суспільства — сукупність виробничих ресурсів (чинників виробництва), з урахуванням їх обсягу, структури, технічного рівня та якості за умови повного використання робочої сили і підприємницького ресурсу.

Виробництво — процес створення людьми у взаємодії з іншими виробничими чинниками різноманітних благ, необхідних для забезпечення життєдіяльності, добробуту і розвитку всього суспільства.

Вмінені витрати — кількість продуктів, від якої слід відмовитись, щоб одержати певну кількість якогось іншого продукту.

Гранична корисність — додаткова корисність, або задоволення, одер­жуване людиною від споживання ще однієї одиниці конкретного блага.

Дійсні потреби — ті, які в основному відповідають рівню розвитку виробництва відповідних благ і можуть бути задоволені.

Економічний інтерес — реальний, зумовлений економічними відносинами та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій людей щодо задоволення потреб.

Економічні потреби — ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, котрі дають їм задоволення, насолоду або втіху і які спонукають людей до діяльності, щоб мати і володіти такими умовами.

Закон зростання потреб — невтомне бажання людей мати все більше матеріальних благ і послуг, які дають їм насолоду, тобто за-
довольняють їхні зростаючі потреби.

Закон зростаючих альтернативних витрат — кількість альтернативних ресурсів, якими доводиться жертвувати, щоб одержати кожну додаткову одиницю продукта, зростає.

Закон спадної корисності — зменшення граничної корисності в міру споживання людиною кожної додаткової одиниці певного продукту.

Засоби виробництва — створені людиною в процесі виробництва засоби праці та предмети праці. Інша назва — капітал, капітальні блага.

Земля, чи, більш широко, природні ресурси, — дар природи для виробничих процесів.

Корисність — здатність матеріального блага чи послуги задовольняти ту чи іншу потребу людини.

Межа виробничих можливостей національної економіки — максимальний обсяг продукції, що її може виробити економіка за даного рівня технологічного розвитку і наявних чинників виробництва.

Підприємницька здібність — особливий вид людського хисту, представленого діяльністю з координації і комбінування всіх інших чинників виробництва.

Платоспроможні потреби — ті, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів і рівня цін.

Потреба — категорія, що відбиває ставлення людей до умов їх життєдіяльності, а звідси визначає і поведінку.

Продукція виробництва — вироблені матеріальні блага і послуги, які є корисними для забезпечення потреб суспільства.

Рідкість ресурсів — нестача (обмеженість) землі, засобів виробництва, робочої сили і підприємницької здібності для задоволення безмеж­них матеріальних потреб людей.

Робоча сила — сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці.

Дата добавления: 2015-09-06