Урахування чинника інфляції

Рівень інфляції

(17)

Індекс інфляції

(18)

Ризик – можливість отримання результату від фінансової або господарської операції, ідо розбігається з оцінкою, яка передбачалась. Вони можуть бути спекулятивними та чистими. При спекулятивному ризику може бути отримано як позитивний, так і негативний результат. При чистих ризиках існує вірогідність понести лише збитки.

Для зниження ступеня ризику використовуються такі прийоми:

диверсифікації;

хеджування;

страхування;

лімітування;

валютних застережень;

еаутінгу.

Диверсифікація – процес розподілу коштів, що інвестуються між різними об'єктами вкладання, які безпосередньо не пов'язані між собою і мають різну ступінь ризику. Диверсифікація лає можливість уникнути частки ризику при розподілі капіталу між різними видами діяльності.

Лімітування – визначення ліміту, тобто максимальних сум витрат, продаж, кредиту банками – при наданні позичок; підприємствами – при продажу товарів у кредит; інвесторами – при визначенні розміру вкладення капіталу в один об'єкт господарювання.

Страхування – система економічних відносин з приводу формування спеціальних фондів коштів та їх використання (розподілу і перерозподілу) для подолання і повернення різного ролу збитків, які визвані несприятливими обставинами шляхом виплати страхових сум.

Екаутінг – сфера підприємництва, пов'язана зі збором, обробкою, класифікацією, аналізом і оформленням різних видів фінансової інформації.

Хеджування – страхування ризику від несприятливих змін цін на фінансові ресурси, товарно-матеріальні коштовності за контрактами та комерційними операціями, які передбачають їх поставку та продаж у майбутньому.

Фінансовий портфель підприємства – сукупність його вкладень, що має характеристики за складом, структурою, строками і управляється ним як єдине ціле.

Інвестиційний портфель підприємства – може складатися із конкретних інвестиційних проектів, вкладень в статутні фонди закритих та відкритих акціонерних товариств, інших фінансових інструментів.

Методика формування портфеля – послідовність виконуваних інвестором дій. Перед тим, як сформувати портфель, інвестору необхідно:

вивчити перелік запропонованих інвестиційних проектів, цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку (ФР) України, оцінити їх дохідність та ризик через критерій безпеки, прибутковості та росту;

мати первинну інформацію про емітентів та стан ФР;

визначитися з вибором типу портфеля та кількісного складу вхідних активів;

мати загальне уявлення про можливості диверсифікації портфеля, через співвідношення попиту та пропозиції при зміні цін та обсягу інвестицій.

Керування портфелем складається з вивченні та оцінки окремих однорідних напрямів інвестування:

розгляд інвестиційних проектів здійснюється в першу чергу з позиції необхідності їх для конкретного підприємства та критеріїв окупності, внутрішньої норми рентабельності, ризику та ін.;

при вивченні вкладень у цінні папери дії повинні починатися з:

оцінки динаміки цін по скупці та продажу, що увійшли до портфеля активів та рівня їх коливання; розрахунку рівня прибутковості ЦП, що складають портфель;

визначення необхідного рівня прибутковості, що дає змогу врахувати рівень ризику вкладення коштів;

розрахунку дійсної вартості акцій, що дає змогу з'ясувати доцільність придбання ЦП;

з'ясування терміну окупності акцій.

Основні теорії формування та управління портфелем цінних паперів: Марковіца (Нобелівська премія 1990 р.). Його концепцію істотно розширили і поповнили В. Шарп (Нобелівська премія 1990 р.), Дж. Линтнер та ін. В. Шарп поділяє ризик на систематичний (недиверси-фікаційний) та несистематичний.

Дата добавления: 2015-09-06