Структура курсової роботи

Курсову роботу студенти виконують самостійно, дотримуючись рекомендованої структури та технічного оформлення.

Рекомендується така структура курсової роботи:

1. Титульна сторінка. Варіант її оформлення (див.Додаток 1).

2. Зміст курсової роботи, де вказується заголовки розділів (підрозділів) та сторінки на яких вони розміщені (див.Додаток 2).

3. Вступ, де розкриваються актуальність та практичне значення добраної теми, мета і основні завдання, предмет і об’єкт дослідження, структура курсової роботи, визначаються джерела інформації, показується роль фінансової звітності.

4. Теоретична частина. В теоретичній частині студентами розкривається зміст обраної теми. В ній також необхідно охарактеризувати основні проблеми діяльності підприємств та ведення бухгалтерського обліку. Обсяг теоретичної частини 5 – 9 сторінок.

5. Розрахунково-практична частина. Урозрахунково-практичній частиніроботи необхідно:

- зробити всі необхідні розрахунки;

- заповнити облікову документацію, скласти і заповнити оборотну і шахову відомості, фінансову звітність.

Об’єм практичної частини курсової роботи 15 – 20 сторінок.

Приблизний план розрахунково-практичної частини:

5.1. Заповнення журналу реєстрації господарських операцій.

5.2. Відкриття синтетичних рахунків підприємства.

5.3. Заповнення оборотно-сальдової відомості по синтетичним рахункам.

5.4. Складання шахової відомості по синтетичним рахункам.

5.5. Заповнення первинних документів.

5.6. Заповнення журналів-ордерів.

5.7. Заповнення Головної книги по синтетичним рахункам.

5.8. Заповнення фінансової звітності:

а) бухгалтерський баланс (ф. № 1);

б) звіт про фінансові результати (ф. № 2).

Методика виконання розрахунково-практичної частини:

5.1.Заповнення журналу реєстрації господарських операцій. В цьому розділі студент робить запис господарських операцій у хронологічній календарній послідовності їх виникнення. Такий запис ведуть у спеціальних журналах, які називаються реєстраційними.

Таблиця 1. - Журнал реєстрації господарських операцій за жовтень 200__ р.

Дата	Номер операції	Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума в тис. грн.
Дт	Кт	часткова	загальна

Призначенням хронологічного запису є контроль за повнотою реєстрації операцій, які пізніше будуть розноситися на рахунки бухгалтерського обліку. Хронологічний запис вимагає нумерації господарських операцій, які відображаються в реєстраційному журналі, запису короткого змісту операції, суму за цією операцією та проводки.

У реєстраційному журналі знаходять загальну суму, яка порівнюється з підсумками оборотів за дебетом та кредитом усіх рахунків. Якщо сума оборотів буде відповідати сумі реєстраційного журналу, то це свідчить про правильність запису на рахунках бухгалтерського обліку. Якщо є розходження у сумах, то це свідчить про допущені помилки в облікових записах.

Для здійснення контролю за процесами господарської діяльності, отримання інформації про окремі об’єкти бухгалтерського обліку всі господарські операції необхідно згрупувати за економічно однорідними ознаками. Таке групування проводиться на рахунках бухгалтерського обліку методом подвійного запису. Групування господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку називається систематичним записом, при якому дані хронологічного запису приводять в певний порядок системи. Систематизація записів на рахунках бухгалтерського обліку проводиться на підставі складеної кореспонденції рахунків, що подається за кожною господарською операцією у реєстраційному журналі. Значення систематичного запису полягає в тому, що на основі його даних можна встановити наявність та рух окремих видів ресурсів і джерел їх утворення, можна спостерігати за господарськими процесами і здійснювати контроль за збереженням власності підприємства. У бухгалтерському обліку широко використовуються хронологічний і систематичний записи або їх комбінування.

5.2.Відкриття синтетичних рахунків підприємства. В цьому розділі студенти відкривають рахунки синтетичного обліку. Ресурси підприємства, його капітал, зобов’язання, господарські процеси обліковуються в синтетичних (узагальнених) і аналітичних (деталізованих) показниках.

Тому бухгалтерський облік підрозділяють на синтетичний і аналітичний.

Рахунки в яких ведеться узагальнений облік економічно однорідних ресурсів, капіталу, зобов’язань, господарських процесів називають синтетичними рахунками.

Наприклад: 10 «Основні засоби», 20 «Виробничі запаси», 26 «Готова продукція», 66 «Розрахунки з оплати праці», які відображають наявність та рух відповідно усіх видів основних засобів, сировини, матеріалів, готової продукції на складі, загальну заборгованість підприємства робітникам і службовцям з заробітної плати.

Облік на синтетичних рахунках ведуть тільки в грошовому вимірюванні, тому що узагальнення даних, які виражаються в різних натуральних вимірниках, можливо лише в грошовому вираженні. Але синтетичний облік не може дати дані про те, які матеріали за видами, сортом має підприємство; які види продукції знаходяться на складі, кому із робітників і службовців і яку саме суму заробітної плати повинно виплатити підприємство та інше.

5.3.Заповнення оборотно-сальдової відомості по синтетичним рахункам. Для обліку господарської діяльності підприємства відкривають значну кількість рахунків бухгалтерського обліку. У процесі записів господарських операцій на рахунки можуть бути допущені помилки. Для того, щоб бухгалтерський облік достовірно відображав господарську діяльність підприємства, а також для узагальнення показників поточного обліку і для одержання необхідних даних про наявність, рух ресурсів, капіталу, зобов’язань складають оборотну відомість за синтетичними рахунками і окремо оборотні відомості за аналітичними рахунками.

Оборотна відомість за синтетичними рахунками – це зведення оборотівта залишків за всіма синтетичними рахунками за звітний період.

Таблиця 2. - Оборотна відомість за синтетичними рахунками за _______ місяць в грн.

№ з/п	Код і найменування синтетичних рахунків	Залишок на 01 ___	Обороти за жовтень місяць	Залишок на кінець місяця
		Дебет	Кредит	Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
...
	Разом

Оборотна відомість за синтетичними рахунками має форму, подану у таблиці 2.

Особливість оборотної відомості за синтетичними рахунками полягає в забезпечення трьох пар рівностей:

1) підсумки початкового залишку за дебетом і кредитом рахунків повинні бути в однаковій сумі, їх рівність обумовлена рівністю підсумків активу і пасиву балансу;

2) підсумки оборотів за місяць за дебетом і кредитом рахунків повинні бути рівними, їх рівність обумовлена контрольним значенням подвійного запису;

3) підсумки залишку на кінець місяця за дебетом і кредитом рахунків повинні бути між собою теж в однаковій сумі, що обумовлено рівністю активу і пасиву балансу.

Порушення будь-якої з цих рівностей свідчить про наявність помилок.

5.4.Складання шахової відомості по синтетичним рахункам. Шахова форма оборотної відомості складається у розрізі кореспондуючих рахунків (табл.3). Повна шахова оборотна відомість поєднує у собі оборотну та шахову відомості і має форму наведену у таблиці 4.

10

Таблиця 3. - Шахова оборотна відомість

Дебет рахунків	Кредит рахунків	Всього оборотів
						…
…
Всього оборотів

Таблиця 4. - Повна шахова оборотна відомість

Дебет рахунків

Сальдо на ___

Кредит рахунків

Оборот

Сальдо на____

Д

К

…

Д

К

Д

К

…

Всього оборотів

5.5.Заповнення первинних документів. В цьому розділі здійснюється заповнення первинних документів.

Документ – латинське слово, що означає свідоцтво, доказ.

Документування – процес оформлення господарських операцій відповідними документами, це перший етап облікового процесу, на якому здійснюється спостереження, вимірювання об’єктів обліку і реєстрації одержаної економічної інформації.

Документація – сукупність документів, які складаються на усі господарські операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів, облікових регістрів визначено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», стаття 9.

Первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, вони фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством фінансів України за погодженням Держкомстата України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов’язково містити показники типових або спеціалізованих форм.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

В документах первинна економічна інформація фіксується на паперовому або машинописному носіях. Документи, створені засобами обчислювальної техніки на машинозчитувальних носіях, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови надання їм юридичної сили і доказовості.

Документ, виготовлений машинним способом, повинен бути записаний на матеріальному носії (магнітному, паперовому), виготовлений і розмічений за вимогами відповідного стандарту і закодований згідно з затвердженою системою кодифікації.

На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов’язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Документи в бухгалтерському обліку мають велике значення. Як один з елементів методу бухгалтерського обліку, документи являються носієм первинної економічної інформації, яка необхідна для управління підприємством, контролю за його діяльністю й складання звітності.

На підставі документів здійснюється систематичний контроль за збереженням майна підприємства. Документи являються підставою для запису в обліку, тому від якості документів в значній мірі залежить якість бухгалтерського обліку. Документи підтверджують правильність і точність облікових даних та допомагають виявити помилки в бухгалтерських записах.

Документи являються головним джерелом для проведення перевірок і документальних ревізій, аудиту. Їх використовують для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, для виявлення факторів, які вплинули на результати роботи підприємства, його підрозділів.

Документи мають і правове (юридичне) значення, вони використовуються як доказ у суперечках, які можуть бути між підприємствами.

5.6.Заповнення журналів-ордерів. Основними реєстрами бухгалтерського обліку є журнали-ордери. Вони нагадують собою накопичувальні відомості, в яких систематизація і групування документів ведеться в хронологічному порядку по кореспондуючих рахунках. Кількість таблиць у журналах-ордерах залежить від складності організації бухгалтерського обліку того чи іншого об’єкта від ступеню деталізації обліку, можливості ведення аналітичного і синтетичного обліку в одному реєстрі та інших обставин.

Журнали-ордери, як правило, призначені для синтетичного обліку операцій господарської діяльності підприємств.

Ведення записів у журналах-ордерах здійснюється у порядку однобічної реєстрації. Реєструються тільки кредитові обороти в кореспонденції з дебетовими. Журнали-ордери побудовані за кредитовою ознакою, тобто кредитові обороти по кожному балансовому рахунку збираються в одному журналі-ордері, а дебетові обороти по цьому рахунку знаходять відображення в різних журналах-ордерах.

Журнали-ордери можна побудувати і за дебетовою ознакою. Проте кредитова ознака має перевагу над дебетовою, тому що в більшій мірі, ніж дебетова, відповідає характеру операцій, що відбуваються в господарстві. У бухгалтерській формулі рахунок, який кредитується, у більшості випадів відповідає початковому пункту, звідки кошти виходять, з’являються, а дебетовий рахунок – кінцевому пункту, куди кошти надходять, або формі, в яку вони втілюються. Таким чином, бухгалтерський запис може бути виражений у вигляді вектора, що вказує напрямок і величину коштів, що обертаються. Отже, кредитові переваги при побудові журналів-ордерів не штучно нав’язані ззовні, а випливають з природи і суті самих господарських операцій. Поєднання хронологічного запису («журнали») із зазначенням, на які рахунки зараховують суму операцій («ордер») послужило підставою для назви основних реєстрів журналами-ордерами.

Після підрахунку записів за місяць журнал-ордер нагадує не що інше, як складну місячну журнальну статтю, в якій один рахунок кредитується, а декілька дебетується. Разом з цим зазначений реєстр замінює меморіальний ордер, в якому б цей запис було зафіксовано. У журналі-ордері таких записів може бути стільки, скільки в ньому є рахунків, що кредитуються.

Журнально-ордерна форма обліку ґрунтується на принципах систематизації і накопичення в хронологічному порядку даних первинних документів, що відображають господарські операції безпосередньо в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку. Записи в накопичувальні відомості вносять за показниками, необхідними для управління, контролю й аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, а також періодичної бухгалтерської звітності та розрахунків (декларацій), які надаються податковій адміністрації, до Пенсійного фонду та іншим організаціям з метою посилення контрольних функцій обліку операцій виробництва, каси, рахунків у банку, розрахунків з дебіторами та кредиторами, фінансовими органами; систематизація і накопичування відбувається як по кредиту, так і по дебету основних синтетичних і кореспондуючих з ними рахунків. В основному це здійснюється у відомостях аналітичного обліку, а в окремих випадках – і у відповідних журналах-ордерах. Синтетичний і аналітичний облік здійснюються у реєстрах, як правило, в єдиній системі записів.

По синтетичних рахунках з великою номенклатурою облікових об’єктів, які мають значну кількість щомісячних записів господарських операцій, аналітичний облік ведуть у допоміжних відомостях і виробничих звітах, побудованих, в основному, за дебетовою ознакою. Вони застосовуються тільки в тих випадках, коли необхідні дані неможливо накопичувати безпосередньо в журналах-ордерах. Дані цих реєстрів потім переносять у журнали-ордери.

Для узагальнення і первинного групування деяких облікових даних, крім основних реєстрів, застосовуються допоміжні реєстри, в яких господарські операції відображають на підставі первинних документів по необхідних аналітичних показниках.

5.7. Заповнення Головної книги по синтетичним рахункам.

Головну книгу використовують для узагальнення даних журналів-ордерів, взаємної перевірки правильності проведених записів по окремим синтетичним рахункам і складання бухгалтерського балансу за місяць, квартал і рік.

У Головній книзі відображають залишки по рахунках, на яких вони були на початок місяця, поточні обороти і залишки на кінець місяця по відповідних синтетичних рахунках. Записи оборотів в Головну книгу є одночасно і реєстрацією облікових даних, що відображені в журналах-ордерах.

У Головній книзі записи за місяць виконують, як правило, по синтетичних рахунках, тому що необхідно дані в розрізі субрахунків і аналітичних рахунків знайшли уже відображення у відповідних реєстрах. Обороти по кредиту відповідного синтетичного рахунка відображають одним підсумковим записом із кожного журналу-ордера, а по дебету – із декількох журналів-ордерів за кореспондуючими рахунками з виведенням після цього кінцевого підсумку.

Отже, в Головній книзі записи здійснюють по дебету рахунків у кореспонденції з кредитованими рахунками, в той час як в журналах-ордерах записи роблять по кредиту в кореспонденції з рахунками, котрі дебетуються, що забезпечує взаємний контроль показників.

Перевірку правильності записів до Головної книги здійснюють шляхом підсумку сум оборотів і залишків по усіх рахунках. Суми дебетових і кредитових оборотів та залишків повинні бути відповідно рівними.

Головну книгу відкривають на рік, для чого на кожний синтетичний рахунок відводять окремий аркуш, а, за необхідності, по окремих рахунках – два аркуша.

Таким чином, в основу побудови нової журнально-ордерної форми обліку покладено такі найважливіші принципи:

· здійснення записів у журналах-ордерах у порядку реєстрації операцій тільки по кредиту рахунка в кореспонденції з дебетом рахунків (інших рахунків);

· сполучення, як правило, в єдиній системі записів синтетичного та аналітичного обліку;

· відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій в розрізі показників, необхідних для здійснення контролю, аналізу і складання періодичної і річної бухгалтерської звітності;

· застосування журналів-ордерів по декількох рахунках, які мають між собою економічний і обліковий зв'язок;

· застосування облікових реєстрів заздалегідь зазначеною кореспонденцією рахунків та показниками, які необхідні для складання періодичної і річної бухгалтерської звітності, а в окремих випадках – з номенклатурою статей аналітичного обліку в деяких рахунках;

· застосування місячних, а у деяких випадках – квартальних і річних журналів-ордерів з використанням необхідної кількості вкладених аркушів.

5.8. Заповнення фінансової звітності. В цьому розділі здійснюється заповнення фінансової звітності.

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» до річної фінансової звітності підприємства включені:

· Баланс;

· Звіт про фінансові результати;

· Звіт про рух грошових коштів;

· Звіт про власний капітал.

Примітки і пояснення.

При цьому слід взяти до уваги, що для суб’єктів малого підприємництва і представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності Наказом Міністерства фінансів України №39 від 25.02.2000р. встановлено скорочену за показниками річну і квартальну фінансову звітність в обсязі тільки балансу і Звіту про фінансові результати. Примітки мають подаватися підприємствами (крім малих) лише у складі річного звіту.

Квартальна звітність складається тільки з Балансу і Звіту про фінансові результати.

Постановою Кабінету Міністрів України №419 від 28.02.2000р. затверджено порядок подання фінансової звітності. Зокрема строк подання квартального фінансового звіту встановлено на 25 число місяця наступного за звітним кварталом, а річного 20 лютого.

Метою фінансової звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень (табл. 5).

Таблиця 5. - Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів.

Користувачі звітності	Інформаційні потреби
Інвестор, власники	Придбання, продаж та володіння цінними паперами; Участь у капіталі підприємства; Оцінка якості управління; Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу.
Керівництво підприємства	Регулювання діяльності підприємства;
Банки, постачальники та інші кредитори	Забезпечення зобов’язань підприємства; Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
Замовники	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання
Працівники підприємства	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання; Забезпечення зобов’язань підприємства перед працівниками;
Органи державного управління	Формування макроекономічних показників.

Кожна стаття фінансової звітності може наводитися тоді, коли:

· існує вірогідність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод;

· оцінка статті може бути достовірно визначена.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про

економічні ресурси, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує. Таку інформацію можна отримати з балансу.

Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства. Який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» визначається зміст і форма балансу, загальні вимоги до визначення і розкриття його статей.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої інформації про фінансовий стан підприємства на звітний період.

Елементами балансу, безпосередньо пов’язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому, є: активи, зобов’язання, власний капітал.

Структура балансу узгоджена з новим планом рахунків, про що свідчить таблиця 6.

Таблиця 6. - Узгодженість плану рахунків із структурою фінансових звітів

План рахунків	Фінансовий звіт
клас	Назва класу
	Необоротні активи	Б   А   Л   А   Н   С	Розділ 1активу. Необоротні активи
	Запаси	Розділ 2активу. Оборотні активи
	Грошові кошти, розрахунки та інші активи	Розділ 2 та 3 активу
	Власний капітал та забезпечення зобов’язань	Розділи 1 та 2 пасиву І Власний капітал ІІ Забезпечення наступних витрат і платежів
	Довгострокові зобов’язання	Розділ 3. Довгострокові зобов’язання
	Поточні зобов’язання	Розділ 4. Поточні зобов’язання та розділ 5 пасиву Доходи майбутніх періодів
	Доходи та результати діяльності		Звіт про фінансові результати
	Витрати за елементами
	Витрати діяльності
	Забалансові рахунки		Примітки до фінансових звітів

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс», п.4 активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод у майбутньому. Актив відображається у балансі за умови, якщо його оцінка може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням. Активи мають визнаватись і відображатись у балансі в грошовому виразі з використанням певної оцінки, а саме:

історичної собівартості – активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання;

поточної собівартості - активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент;

вартості реалізації – актив відображається за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході реалізації;

теперішньої вартості – активи відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як очікується, має генерувати стаття під час звичайної діяльності підприємства. Для складання фінансових звітів, основою оцінки, яка найчастіше приймається підприємствами, є історична собівартість. Вона, як правило, комбінується з іншими оцінками.

З метою задоволення інформаційних потреб широкого кола користувачів, баланс відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію про його діяльність та ліквідність. Для кращого сприйняття і розуміння цих даних необхідна структуризація цієї інформації. Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» п. 4 активи діляться на оборотні та необоротні. Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Операційним циклом у виробництві, як правило, називають середній проміжок часу між придбанням матеріалів для виробництва та отриманням грошових коштів за реалізовану продукцію. Усі активи, що не є оборотними, класифікуються як необоротні.

Нова форма балансу зберігає порядок ліквідності статей, що традиційно склався в нашій країні. Значних змін зазнав і пасив балансу. Зараз форма балансу містить такі розділи як «Власний капітал», «Забезпечення наступних витрат і платежів», «Довгострокові зобов’язання», «Поточні зобов’язання» та «Доходи майбутніх періодів». Форма балансу є більш структуризованою, але загалом структура пасиву не суперечить вимогам МСБО.

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Він відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його зміни. (П(С)БО 2, п.4).

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, і погашення якої, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Зобов’язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує імовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Зобов’язання можуть бути монетарними і немонетарними. Монетарні зобов’язання відображають суму грошових коштів, що підлягають сплаті кредиторам, а немонетарні – зобов’язання поставити товари або надати послуги визначеної кількості і якості.

Для визначення балансової вартості зобов’язань використовують такі види оцінок історичної собівартості, поточної собівартості, вартості розрахунку (платежу) та теперішньої вартості.

Історична собівартість зобов’язання – сума надходжень, отриманих в обмін на зобов’язання або, за деяких інших обставин, суми грошових коштів чи їх еквівалентів, що, як очікується, будуть сплачені з метою погашення зобов’язання

під час звичайної діяльності підприємства.

Поточна вартість зобов’язання – недисконтована сума грошових коштів чи їх еквівалентів, яка була б необхідна для погашення зобов’язання на поточний момент.

Забезпечення – зобов’язання з невизначеними сумами або часом погашення на дату балансу.

Теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Залежно від терміну погашення зобов’язання поділяються на поточні та довгострокові.

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» поточними зобов’язаннями будуть такі зобов’язання, якщо вони будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Усі інші зобов’язання є довгостроковими.

Зобов’язання, пов’язані з витратами у ході нормального операційного циклу (придбання сировини, нарахування заробітної плати тощо), є поточними навіть тоді, коли термін їх погашення настає після 12 місяців від дати балансу.

Якщо зобов’язання не пов’язані прямо з операційною діяльністю підприємства (кредити банку, оголошені дивіденди, податок на прибуток, що підлягає сплаті), вважають поточними лише за умови, що їх потрібно погасити протягом 12 місяців з дати балансу.

Поточне зобов’язання може бути перекласифіковане у довгострокове якщо:

· первісний строк погашення зобов’язання перевищував 12 місяців;

· підприємство має намір рефінансувати зобов’язання на довгостроковій основі;

· цей намір підкріплений відповідною угодою про рефінансування або переглянутим графіком платежів, який буде погоджено до затвердження фінансових звітів.

Усі довгострокові зобов’язання відображаються у балансі підприємства за теперішньою вартістю.

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:

· Фінансові результати

· Елементи операційних витрат

· Розрахунок показників прибутковості акцій

Розділ І. «Фінансові результати» побудований згідно з класифікацією доходів і витрат за видами діяльності та функціями, що забезпечують послідовне зіставлення доходів і витрат для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. При складанні цього розділу бажано дотримуватись послідовності, яку описано в розділі «Поняття фінансових результатів та порядок їх формування».

Назва розділу ІІ свідчить про те, що в ньому надається інформація про витрати в розрізі економічних елементів, а саме:

· матеріальні затрати;

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні заходи;

· амортизація;

· інші операційні витрати.

Призначення звіту про фінансові результати полягає перед усім у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Розрахунок цього показника містить визначення таких його складових:

· чистого доходу (виручки) від реалізації (послуг);

· валового прибутку (збитку);

· фінансового результату від операційної діяльності;

· прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування;

· прибутку (збитку) від звичайної діяльності;

· чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Для заповнення розділу ІІ Звіту про фінансові результати використовують інформацію, яка відображається на бухгалтерських рахунках класу 8 «Витрати за елементами» (рахунки за кодами 80-85)

Підрахунок операційних витрат показано в таблиці 7.

Таблиця 7. - Підрахунок операційних витрат за елементами

Елемент операційних витрат Куди віднесено операційні витрати	Матеріальні затрати	Витрати на оплату праці	Витрати на соціальні заходи	Амортизація	Інші операційні витрати	Всього
І. Собівартість реалізованої продукції: - прямі матеріальні витрати; - пряма оплата праці; - інші прямі витрати; - виробничі накладні витрати Разом
ІІ. Адміністративні витрати
ІІІ. Витрати на збут
ІY. Інші операційні витрати
Всього

ІІІ розділ «Розрахунок показників прибутковості акцій» заповнюються тільки акціонерними товариствами, прості акції яких вільно продаються і купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які знаходяться в процесі випуску акцій.

6. Висновок. Висновок робиться по матеріалу всієї курсової роботи. По теоретичній частині висновок має розкривати значення ведення бухгалтерського обліку, існуючи труднощі та шляхи їх подолання. По розрахунково-практичній частині висновок має містити опис господарської діяльності конкретного підприємства на початок та на кінець періоду дослідження, а також пояснення

причин, що зумовили зміни у фінансовому стані. Крім того, у висновку студент має вказати на проблемні питання у фінансовій діяльності підприємства, вказати можливі шляхи подолання проблем.

7. Список використаної літератури, який розміщують у кінці роботи в алфавітному порядку в такій послідовності:

- закони, нормативні акти та положення державного значення;

- літературні та наукові джерела;

- матеріали періодичних видань.

8. Додатки, до яких слід включати допоміжні матеріали. Кожний додаток починають з нової сторінки. У правому верхньому куті слово «Додаток». Додаток повинен мати тематичний заголовок. Якщо в курсова робота містить кілька додатків, їх послідовно нумерують арабськими цифрами (наприклад:

«Додаток 1»). Сторінки в додатках нумерують у межах одного додатка. Посилання на додатки в текстовій частині роботи є обов’язковими.

Дата добавления: 2015-10-13