Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань

Страхування від нещасних випадків здійснює Фонд соціального

страхування. Згідно із Законом всі підприємства повинні зареєструватися в регіональних Управліннях виконавчої дирекції Фонду соціального страхування і отримати страхове свідоцтво.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить підприємство. Встановлені знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійного захворювання та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці), максимальний розмір яких становить 50 %. Усього передбачено 67 класів професійного ризику.

Розмір щомісячних страхових внесків обчислюють для підприємств як установлений відсоток від сум фактичних витрат на оплату праці найманих робітників. Найбільші страхові внески становлять 13,8% (67 клас професійного ризику), найменші – 0,86% (1 клас). Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібна згода або заява працівника. Страхування здійснюють у безособовій формі. Добровільно за письмовою заявою від нещасного випадку у Фонді соціального страхування можуть застрахуватися особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності. Класифікація страхових випадків наведена на рис.1.1.

Рис. 1.1. Класифікація страхових випадків

Якщопотерпілий тимчасово втратив працездатність, то Фонд соціального страхування фінансує всі витрати за його лікування. Допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачують у розмірі 100% середнього заробітку (оподаткованого доходу). До того ж перші п'ять діб тимчасової непрацездатності оплачує власник або уповноважений ним орган за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Моральну (немайнову) шкоду, пов'язану з умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовує Фонд соціального страхування за заявою потерпілого та за поданням відповідного висновку медичних органів. Суму страхової виплати за моральну шкоду визначають у судовому порядку, вона не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день відшкодування, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

У разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілим її ступінь установлює медична соціальна експертна комісія (МСЕК) за участю Фонду соціального страхування у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. Фонд соціального страхування здійснює одноразову страхову виплату потерпілому, суму якої визначають із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен відсоток втраченої професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), за якою обчислюють внески до Фонду.

Якщо комісія із розслідування нещасного випадку встановила, що ушкодження здоров'я спричинене не тільки з вини роботодавця, а й унаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, то розмір одноразової допомоги зменшується, але не більш за 50%.

У разі смерті потерпілого через нещасний випадок або професійне захворювання витрати на його поховання бере на себе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Розмір одноразової допомоги сім'ї повинен бути не менший за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не менший за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка була на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом десятимісячного строку після його смерті.

У разі смерті потерпілого право на одержання пенсій мають непрацездатні особи, яких утримував померлий, або особи, які на день його смерті мали право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після його смерті.

Непрацездатними особами є: діти, які не досягли 16 років; діти 16 –18 років, які не працюють; діти старші за 18 років, які через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання — до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ними 23 років; жінки й чоловіки, які досягли відповідно 55 та 60 років, якщо вони не працюють; інваліди – члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував аліменти; непрацездатні особи, які не були на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або хто-небудь із батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює і доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку,

 


Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 119 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Охорона праці жінок та молоді | Мікроклімат виробничих приміщень та його нормування | Шкідливі речовини повітря робочої зони. | Основні вимоги до нормалізації мікроклімату | Вентиляція виробничих приміщень | Основні свiтлотехнiчнi величини та поняття | Класифiкацiя видів та систем виробничого освітлення | Характеристики та норми шуму на робочих місцях | Методи та засоби захисту від шуму | Дiя електричного струму на організм людини |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Організація охорони праці на виробництві.| Розслідування нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)