Графіт природний та основні властивості.

Графіт - речовина сірого кольору з металевим блиском, аморфного, кристалічного або волокнистого складання, жирний на дотик, питома вага від 1,9 до 2,6. На вигляд графить, металевий свинцево-сірий, з характерним жир-ним блис-ком.

Графіт відрізняється здатністю прилипати до твердих поверхонь, що дозволяє створювати тонкі плівки при натиранні їм поверхонь твердих тел.

Графіт є алоторопную формою вуглецю, яка характеризується певною кристалічною структурою, що має своєрідну будову

Залежно від структурної будови графіт ділиться:

- явнокристалічні;

- скритокристалічні;

- графітойди;

- високодисперсні графітові матеріали, що зазвичай називаються вугіллям.

Явнокристалічний графіт за величиною і структурою кристалів ді-литься:

- плотнористалічні;

- лускаті.

У лускатому графіті кристали мають форму пластинок або листочків. Лусочки їх жирні, пластичні і мають металевий блиск.

Електричні властивості графіту. Електропровідність графіту в 2,5 разу більше електропровідності ртуті. При температурі 0°С питомий опір електричному струму знаходиться в межах від 0,390 до 0,602 Ом. Низька межа питомого опору для усіх видів графіту однакова і дорівнює 0,0075 Ом.

Термічні властивості графіту. Графіт має велику теплопровідність, яка дорівнює 3,55 Вт*град/см і займає місце між паладієм і платиною.Коефіцієнт теплопровідності 0,041. У тонких графітових ниток теплопровід-ність вища, ніж у мідних.

Температура плавлення графіту - 3845 - 3890°З, при тиску від 1 до 0,9 атмосфер. Точка кипіння доходить до 4200°С. Температура займання в струмені кисню складає для явнокристалічного графіту 700-730°С. Кількість тепла, що отримується при спалюванні графіту, знаходиться в межах від 7832 до 7856 ккал.

Розчинність графіту. Хімічно інертний і не розчиняється ні в яких роз-чинниках, окрім розплавлених металів, особливо тих, у яких висока точка плавлення. При розчиненні утворюються карбіди, найбільш важливими влас-тивостями, яких є карбіди вольфраму, титану, заліза, кальцію і бору. При звичайних температурах графіт важко з'єднується з іншими речовинами, але при високих температурах він дає хімічні сполуки з багатьма елементами.

Пружність графіту. Графіт не має еластичності, проте, може бути підданий різанню і вигинанню. Графітовий дріт легко згинається і закручу-ється в спіраль, а при вальцюванні дає подовження близько 10%. Опір на роз-рив такого дроту дорівнює 2 кг/мм², а модуль вигину дорівнює 836 кг/мм².

Природний графіт -чорний з блиском, жирний, інертний, жаростійкий, хороший провідник тепла і електрики, некорозійний, антистатичний, змащуючий, стійкий до високих тисків. Кожна з цих якостей робить графіт багатостороннім матеріалом.

Графіт що містять препарати застосовуються в сталеливарній, чаву-ноливарній, нафтовій, хімічній, газовій промисловості. При виробництві вог-нетривких виробів, тиглів, вугільних щіток, а також в мастилах, футеру-ваннях, фарбах електричних екранів, антистатичних покриттях, акумулятор-них батареях, каталізаторах, добавках при свердлінні, в механічних частинах, що саме змащуються, таких як підшипники і прокладення, у вибухових речовинах, для "сухого" буріння в нафтогазовій промисловості, у вогне-тривких фарбах і покриттях, а також як абсорбент.

Завдяки здатності легко давати рису навіть на м'яких поверхнях графіт є істотною складовою частиною графітових олівців. У олівцевому виробниц-тві застосовується спеціальний олівцевий графіт (ГК).

6.2. Термічна обробка полімерних матеріалів.

Термічна обробка полімерних матеріалів є одним з найважливіших процесів всього комплексу переробки полімерів. Навіть у тому випадку, коли до виробу з пластмас не пред'являються вимоги високої міцності або зносостійкості, все ж для зняття внутрішньої напруги, що утворюється при виготовленні будь-якої деталі, необхідно застосовувати термообробку.

Без перебільшення можна відзначити, що відповідною термообробкою термопластичних полі­мерних матеріалів, що кристалізуються, наприклад поліамідів, можна підвищити, густину, твердість, молекулярну вагу, межу міцності при розтягуванні, стискуванні, питому ударну в'язкість, зносо-стійкість і, нарешті, стабільність геометричних розмірів деталей в процесі їх експлуатації.

Повільним охолоджуванням виробу в пресформі практично неможливо досягти бажаного розміру вторинних надмолеку­лярных структур. Введення в полімер, що переробляється, гетерогенних зародків кристал­ізації, що наводять до утончення його надмолекулярної структури, ще не вийшло за рамки академічних досліджень.

Термообробка служить одним з найбільш доступних методів регулю-вання структури виробів конструкційного призначення з полімерів.

Дата добавления: 2015-10-13