Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тетчеризм і рейганоміка – варіанти неоконсервативної ідеології і політичної практики

Читайте также:
  1. V. ВИМОГИ ДО СКЛАДАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ МАТЕРІАЛІВ ПРАКТИКИ
  2. V. Отзыв руководителя практики от университета
  3. VІІ. Обов’язки керівника від бази практики
  4. А) Взаимоотношение знания и практики
  5. Автопоэзис как каркасный концепт антропологической практики
  6. Анализ деятельности базы практики
  7. Анализ деятельности базы практики

На виборах 1980 р. переміг республіканець Рональд Рейган. Він запропонував курс, який отримав назву "рейганоміка".

В його основу було покладено програму обмеження ролі держави в економічному та соціальному регулюванні. Відбувся перехід від прямого до опосередкованого втручання держави в економіку. Здійснювалась податкова реформа, запроваджувались пільги енергетичним корпораціям, ліквідовувався контроль за цінами на нафту. Одночасно запроваджувалася жорстка антиінфляційна політика, скорочувались витрати на державний апарат та соціальні програми. Ці заходи сприяли зупиненню інфляції —з 1983 р. почалось економічне піднесення.

У період правління Р. Рейгана було проведено переозброєння американської армії і розпочалися роботи зі створення протиракетної оборони з елементами космічних озброєнь (т. зв. стратегічна оборонна ініціатива — СОІ). Ці дії супроводжувались антикомуністичною та антирадянською пропагандою. СРСР було оголошено "імперією зла", проти якої потрібно розпочати "хрестовий похід". Однак Р. Рейган виявився досить гнучким політиком. У 1985 р. він розпочав переговори з новим радянським лідером М. Горбачовим: вони відкрили нову сторінку у світовій політиці і привели до скорочення ядерних озброєнь і закінчення "холодної війни".

У період президентства Р. Рейгана збройні сили США активно використовувалися для реалізації зовнішньополітичних планів: агресія проти Гренади (1983), в Лівані (1983— 84), Лівії (1986).

Рейганоміка" або "консервативна революція"?

Ядро проголошеної революції Рейгана складала "рейганоміка", орієнтована на пропозицію економічної програми, яка розумілася як відповідь на економічні проблеми 70-х років. Відповідно до неї повинні були бути значно знижені податки, запропоновані можливості амортизації і викреслені або спрощені, що перешкоджають інвестиціям, державні приписи, щоб викликати зростання економіки. Втрати доходів повинні були бути короткостроково відвернені економією на соціальних програмах, а довгострокові - покриватися збільшенням доходів з розширенням народного господарства - і все це при урівноваженому бюджеті. Було цілком зрозуміло, що тут виникнуть цільові конфлікти, тим більше, що одночасно повинні були значно зрости оборонні витрати.

Рейган дійсно добився прийняття основних положень своєї економічної програми з утвердженням бюджету на перше півріччя 1981 року. Було вирішено скоротити податки на 25%, 5% у першому і по 10% у два наступних роки. З 1985 року податки були індексовані з темпом інфляційного зростання цін, так що за знеціненням грошей не слідувало більше автоматичне підвищення реальних податків. Податкова квота дійсно знизилася для більшості платників податків. Однак, не в останню чергу перед обличчям загрозливо зростаючого дефіциту бюджету, ще при Рейгані було зроблено 13 підвищень податків, які скасували майже чверть скорочень податків. До цього додалося підвищення внесків по соціальному страхування. Загалом, податкові надходження як відсоток сукупного суспільного продукту знизилися за час президентства Рейгана з 20 до 18,6%, що приблизно відповідало тій частці відразу після другої світової війни.

Те, що "консервативна революція" не відбулася, найнаочніше демонструє той факт, що обсяг федерального бюджету при Рейгані постійно зростав, а саме, з 699,1 мільярда доларів у 1980 році до 859,3 мільярда доларів у 1987 році (відповідно вартості долара в 1982 році). Якщо навіть не брати до уваги військові витрати, то бюджет у цей період зріс з 535,1 до 609,5 мільярда доларів. При цьому дефіцит державного бюджету часом цілком йшов з-під контролю і досяг у 1986 році рекордної висоти в 221 мільярд доларів. У цьому дефіциті державного бюджету внаслідок зниження податків і одночасно підвищення витрат був винний сам президент, який, як консерватор, твердо дотримувався принципу врівноваженого державного бюджету і хотів його бачити закріпленим в конституції.

Скорочень соціальних програм було давно недостатньо, щоб утримувати зростаючу дірку в бюджеті. Характерно, що найсильніше скорочені були ті програми, які стосувалися найбідніших і гірше за інших організованих груп населення, які до того ж брали найменшу участь у виборах президента або в Конгрес. Продовольчі картки були скасовані, та допомоги для матерів-одиначок значно скорочені. Одночасно соціальні програми, корисні для середнього шару, залишилися майже незміненими, так само як і пенсійне страхування і пов'язане з ним страхування на випадок хвороби. При Рейгані в американському суспільстві відбулася поляризація між бідними і багатими, перерозподіл на користь багатих, в той час як одночасно збільшувалось число тих, хто жив нижче межі бідності.

Через протест Конгресу зазнала невдачі найбільша програма децентралізації в історії західної демократії, "новий федералізм" Рейгана, яка мала на меті як значне скорочення федеральних відрахувань, так і "зворотний" переклад соціально-державних завдань і одночасно податкових ресурсів на окремі штати. Скорочення федеральних субсидій штатам було, проте, значним, у сфері житлового будівництва і міського розвитку майже драматичним. Темпи зростання федеральних коштів в штатах номінально сповільнилися вже при адміністрації Картера, реально ж в результаті високого темпу інфляції навіть знизилися. Роки президентства Картера тому можуть розглядатися як перехідний період до "нового федералізму" Рейгана. Це також відноситься до сфери політики дерегуляції: тут скасування зроблених в федерально-державному масштабі обмежень конкуренції у повітряному і автомобільному сполученні почалось ще за Картера і була продовжена при Рейгані скасуванням положень про захист навколишнього середовища та про охорону праці.

Адміністрація Рейгана успішно боролася з інфляцією і безробіттям. Індекс інфляції знизився з 12,5% у 1980 році до 4,5% у 1988 році. Квота безробітних в цей же період опустилася з 7 до 5,4%. Було створено 18 мільйонів нових робочих місць, хоча багато місця припадали на групу з найнижчим доходом. При цьому не слід забувати про те, що економічний підйом слідував за важким спадом 1981-82 рр. (з квотою безробітних у 10%) і що стрімко, майже драматично зростав зовнішньоторговельний дефіцит.

Цілком у дусі консервативної політики було величезне підвищення військових витрат, спрямованих проти Радянського Союзу, вступ якого в Афганістані був відповідно інструменталізований. Так же і тут, ще за Картера, почалася безприкладна програма озброєння, якій потрібно було зустріти радянську загрозу, поставити на місце "імперію зла" (так Рейган публічно назвав Радянський Союз). Президент надав також повну свободу дій секретним службам, особливо ЦРУ під керівництвом Уільяма Кейсі, в стимулюванні опору у сфері радянського впливу і в підтримці антикомуністичних партизанських сил у "третьому світі". У цій політиці спочатку, здавалося, не було місця для роззброєння і контролю озброєнь. Тільки після того, як американська військова вага підвищився по відношенню до Радянського Союзу - перш за все завдяки початку з 1983 року розміщення ракет середньої дальності в Західній Європі, Рейган зміг під час свого другого терміну перебування на посаді президента вести з Радянським Союзом переговори з позиції сили. Пройшли 4 конференції на вищому рівні, укладення договору про РСМД, успіхи в обмеженні стратегічних озброєнь і в обопільних зовнішніх інспекціях.

У 1984 р. Рейган з величезною перевагою переміг на президентських виборах і був обраний президентом США на другий термін. Він продовжив економічні реформи. У 1986 р. було прийнято нове податкове законодавство, підтримане обома партіями і передбачала ще більш значне скорочення податкових ставок. Пропонувався ряд заходів щодо приватизації ще зберігалася в економіці державної власності, щодо розширення ринкового контрактування державних відомств з приватними компаніями, на передачу їм невластивих, як вважали Рейган і його помічники, державним установам господарських функцій. Деякі ідеї Рейгана носили досить утопічний характер, наприклад приватизація в'язниць. Товариством не були підтримані і пропозиції щодо приватизації національних парків, Поштової служби США. У цілому ж американська економіка в цей період розвивалася досить динамічно. Її стимулювали і різко збільшені (на 35%) військові витрати - зовнішня політика адміністрації Рейгана була політикою з позиції сили, саме в цей період була проголошена так звана "стратегічна оборонна ініціатива" з розробки нового стратегічного зброї космічного базування.

Не всі із задуманих перетворень вдалося здійснити в повній мірі, хоча всі чотири напрямки реформ в тій чи іншій мірі були реалізовані. Щорічний приріст реальних (з урахуванням інфляції) витрат держави скоротився з 4% при адміністрації Картера до 2,5% при Рейгані, незважаючи на рекордне для мирного часу збільшення військових витрат. Разом з тим Рейгану не вдалося серйозно обмежити соціальні витрати держави, незважаючи на початкові плани їх скорочення. Не вдалося і помітно зменшити частку федеральних витрат у ВВП країни. Якщо в 1981 фінансовому році вона становила 22,9%, то до середини 80-х рр. навіть дещо зросла, а до 1989 р. скоротилася лише до рівня 22,1% ВВП. Цей напрямок реформ не виправдало очікувань прихильників різкого скорочення державних витрат в економіці.

Зміни в податковому законодавстві були набагато більш істотні. Граничні податкові ставки індивідуального прибуткового податку були скорочені з 70 до 28%, а ставки податку на прибутки корпорацій - з 48 до 34%. Самі низькооплачувані категорії американців були взагалі звільнені від сплати податків. Правда, деякі податки були підвищені - податок на соціальне страхування, частина акцизів. Частка доходної частини федерального бюджету у ВВП скоротилася в результаті всіх цих заходів з 20,2% в 1981 фінансовому році до 19,2% у 1989 фінансовому році.

Було продовжено обмеження державного регламентування в економіці, розпочате ще при президенті Картера. Рейган зменшив або взагалі скасував державний контроль над цінами на нафту і природний газ, кабельне телебачення, телефонний зв'язок, міжштатних автобусне сполучення, послуги морських вантажних перевезень. Дисонансом до цих заходів виглядає збільшення митних імпортних тарифів. Адміністрація Рейгана зменшила регулює втручання держави в сферу охорони навколишнього середовища. Мабуть, дерегулювання, незважаючи на його символічне значення, все-таки не стало провідним пріоритетом в економічній програмі Рейгана.

Монетарна політика (перш за все боротьба з інфляцією) була цілком послідовною. Рейган схвалив скорочення зростання грошової маси, запропоноване Федеральною резервною системою ще в кінці 1979 р. Ця політика, з одного боку, посилила рецесію 1980-1982 рр.., Але з іншого - сприяла зниженню інфляції

Висновок

Отже, підіб'ємо підсумки. Економічна політика адміністрації Рейгана, отримала назву "рейганоміка" і включала в себе:

курс на зниження ставок федеральних податків та надання корпораціям великих податкових і інших пільг, спрямованих на стимулювання капіталовкладень, насамперед у наукомістких галузях промисловості;

обмеження росту урядових витрат на соціальні потреби при одночасному нарощуванні військових витрат;

ослаблення державної регламентації (дерегулювання) підприємницької діяльності (скорочення правил, вимог до провиробничої та ринкової діяльності, у т. ч. вимог з охорони навколишнього середовища, і т.д.);

проведення курсу кредитно-грошової політики, спрямованої на подолання інфляції та здійснення установок економічної програми уряду.

Проте декларовані "рейганомікою" цілі радикального підвищення ефективності темпів економічного росту, наведення порядку в державних фінансах, позбавлення федерального бюджету від хронічних дефіцитів (після 1960 р. федеральний бюджет жодного разу не зводився без дефіциту) не були реалізовані.

Однією з основних причин нагромадження бюджетних дефіцитів і державної заборгованості став проведений адміністрацією Рейгана курс на ескалацію військових витрат, які виросли з 134 млрд дол. в 1980 фін. р. до 282 млрд дол. в 1987 фін. р. Закономірним наслідком багаторічного відволікання значної частини ресурсів країни у військову сферу є скорочення можливостей для цивільних капіталовкладень і зниження темпів економічного зростання. За минулий період 80-х років темпи економічного зростання в США були нижчими, ніж за попередні після-військові десятиліття, дефіцити федерального бюджету в 80-і роки виросли до астрономічних масштабів, що разом із зростанням державного боргу (у 1986 фін. р. федеральний борг перейшов за відмітку в 2 трлн дол) та зовнішньої заборгованості породило гостріші проблеми для економіки та фінансової системи країни, для економічної політики уряду.

Наприкінці 70-х років загострилися соціально-економічні проблеми Великої Британії. Лейбористський уряд Дж. Каллагена не зміг впоратися з ситуацією, палата громад 1979 р. винесла йому вотум недовір'я. Парламент було розпущено, а на нових виборах перемогла консервативна партія. Прем'єр-міністром уперше в історії Англії стала жінка — Маргарет Тетчер.

Консерватори прийшли до влади з чітко опрацьованою програмою дій. її метою було вивести Велику Британію із соціально-економічного застою. Для цього, на думку М. Тетчер, було необхідно:

- зупинити інфляцію, посилення якої розладнало господарське життя країни;

- знизити податки на прибутки корпорацій та особисті доходи, що дало б змогу збільшити інвестиції в економіку;

У докорінно звузити державне втручання в господарські та соціальні справи, що досі негативно впливало на зростання економіки;- «приборкати» профспілки, які, за переконанням консерваторів, зо середжували «надмірну владу», а це підривало розвиток бізнесу.

Висунута програма передбачала, таким чином, докорінні зміни у Соціально-економічній політиці уряду.У соціальній галузі Тетчер застосувала принцип: хто багато заробляє, тому нема чого безплатно вчитися і лікуватися. Політичною філософією прем'єр-міністра став вислів: «Безплатний сир буває тільки в мишоловці».Кабінет М. Тетчер неухильно й послідовно втілював свою програму в життя. Він прагнув надати максимальну свободу приватному підприємництву, сприяти зростанню ролі корпорацій і ринку в регулюванні господарських процесів при скороченні підприємницької діяльності держави. Уряд розпочав систематичне скорочення націоналізованого сектора економіки. До приватників поверталися підприємства нафтової, авіакосмічної, суднобудівної та інших галузей промисловості. Суттєво скорочувалися податки. У боротьбі з інфляцією було взято курс на зниження темпів зростання державних видатків, бралося до уваги й скорочення соціальних програм.

Крім того, Тетчер рішуче пішла на закриття збиткових підприємств,обмежила зростання зарплати. М. Тетчер не йшла на жодні поступки опозиції і ольстерським протестантам, твердою рукою придушила страйковий рух, зруйнувала непокірну профспілку шахтарів, віддала наказ розгромити аргентинську армію (війна за Фолклендські острови), тому журналісти і «охрестили» її «залізною леді». Великі кошти, вкладені в переозброєння промисловості, та зняття багатьох обмежень у сфері бізнесу стали приносити перші результати.

З 1982 р. економічне становище почало змінюватися на краше, а з 1985 р. почалося піднесення, яке тривало аж до 1990 р. Різко знизилися темпи інфляції, почало скорочуватися безробіття (з 3,3 млн 1985 р. до 2,3 млн 1988 p.). Різко зросла продуктивність праці. Успіхи 80-х років у розвитку британської еко­номіки називають «англійським дивом». Це явище мало, звичайно, свої причини й передумови. Зокрема, подібно до США, великі кошти були вкладені у переоснащення промисловості з урахуванням досягнень сучасного етапу науково-технічної революції, а у сфері бізнесу знято чимало обмежень. Розбудові економіки сприяла фінансова політика, спрямована на стримування інфляції й залучення іноземних вкладів. Нарешті, помітно вплинули на розвиток економіки й зміцнення фінансів відкриття й розробка родовищ нафти на дні Північного моря, поблизу Шотландії. Велика Британія не тільки повністю забезпечила себе енергоресурсами, придбання яких раніше вимагало величезних коштів, а й стала експортером нафтопродуктів. Унаслідок цього значно зменшилася зовнішня заборгованість Англії. Збільшилися золотовалютні запаси. Піднявся курс фунта стерлінгів.

Економічні успіхи сприяли зростанню доходів населення. Щорічні прибавки до заробітної плати становили 7-8%. За 80-ті роки кількість акціонерів у Англії потроїлася, перевищивши 8 млн. Тепер кожен третій британець є власником акцій; 15 млн родин— 60% загальної кількості— мешкають у власних будинках або квартирах. За цими показниками Англія наблизилася до рівня Сполучених Штатів. Проповідуючи соціальний дарвінізм (кожен за себе — і хай виживає сильніший), консерватори прагнули зробити англійців нацією власників.М. Тетчер стала британським прем'єр-міністром, що у XX ст. найтриваліший час був при владі. Однак на зламі 80-90-х років її позиції почали слабнути, деякі її конкретні кроки в галузі внутрішньої й зовнішньої політики зазнали гострої критики в керівництві консервативної партії та в уряді. Наприкінці 1990 р. вона змушена була піти у відставку. Однак для більшості британців М. Тетчер залишилась одним з найвидатніших політичних діячів країни і світу.

4 червня 1979 р. було сформовано уряд на чолі з Маргарет Тетчер. Новий уряд енергійно вдався до заходів, які, на думку М. Тетчер, мали оздоровити англійську економіку та фінанси. Політика уряду отримала назву "тетчеризм". її напрямками стали:

1. Жорстка боротьба з інфляцією — скорочення державних витрат, апарату та соціальних програм.

2. Підтримка приватного підприємництва, ініціативи, введення опосередкованого оподаткування.

3. Приватизація нафтової, авіакосмічної, суднобудівної та інших галузей промисловості.

4. Запровадження антипрофспілкових заходів — обмеження прав страйкуючих на пікетування, боротьба зі страйками, які визнавалися незаконними, і т. д. Політика кабінету М. Тетчер відзначалась твердістю та рішучістю і враховувала реальні потреби часу.М. Тетчер рішуче виступила проти т. зв. "егоїзму" профспілок — страйків, що призводили до неконтрольованого підвищення заробітної плати і зростання темпів інфляції. Від березня 1984 р. по березень 1985 р. тривав страйк шахтарів, що закінчився поразкою. У 80-х роках профспілковий рух в країні значно послабився, чисельність британського конгресу тред-юніонів скоротилась у півтора раза. Впав авторитет і лейбористської партії. Позитивно впливав на економічний розвиток зростаючий видобуток нафти у Північному морі (близько 100 млн т щорічно), що повністю задовольняло потреби Англії. Політичний курс кабінету М. Тетчер забезпечив зниження рівня інфляції, скорочення безробіття, підвищення темпів розвитку британської промисловості. Зріс добробут населення, особливо середніх верств.

15 листопада 1985 р. було укладено англо-ірландську угоду про Ольстер, згідно з якою Ірландія отримувала право брати участь в управлінні Північчю. Однак проблема тероризму залишилась, оскільки прихильники ІРА продовжували свою діяльність. У 1994 р. ІРА оголосила про перемир'я, але на початку 1996 р. знову пролунали вибухи.

У зовнішній політиці консерватори займали однозначну позицію атлантичної солідарності. З початком загострення міжнародної напруги в 1979 р. Великобританія приєдналась до жорстких антирадянських заходів. М. Тетчер твердо і рішуче відстоювала інтереси Великобританії в ЄЕС. У зовнішній політиці прем'єр-міністр здобула широку популярність у країні після успішного завершення конфлікту з Аргентиною навколо Фолклендських островів (1982). Ця війна продемонструвала відродження духу Англії і сприяла перемозі М. Тетчер на позачергових виборах.

Після перемоги на виборах 1983 р. консерватори продовжували втілювати в життя свою програму реформ. До 1990 р. було приватизовано 21 державну компанію; 9 млн англійців стали акціонерами; 2/3 сімей — власниками будинків або квартир.

Однак наприкінці 80-х років уряд Тетчер зіткнувся з низкою гострих проблем — європейською економічною інтеграцією, протестами населення проти введення "подушного" податку та ін. У керівництві консерваторів загострилися суперечності. У листопаді 1990 р. М. Тетчер пішла у відставку. Новим прем'єр-міністром став Джон Мейджер, який прагнув зберегти досягнення "тетчеризму".

 


Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 286 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Російський Національно-визвольний рух на дворянському етапі | Українська рукописна та стародрукована книга | Іван Грозний | Суспільно-політичні моделі держави Стародавнього Китаю | Етапи розвитку української писемності. | Абсолютизм у Росії. Петро І | Реформи центральних органів влади і управління | Помаранчева революція | Євросоюз к ХХ-п ХХІ ст. | Європейське художнє мистецтво у ХХ-ХХІ ст..: естетика, художні напрями і стилі, постаті |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Холодна війна| Утворення військово-політичних блоків к ХІХ – пХХ ст.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)