Обмеження перешкод

Поверхні обмеження перешкод

7.2.1. Зовнішня горизонтальна поверхня - поверхня установленої форми, яка розташована в горизонтальній площині над аеродромом і прилеглій до нього території на заданому рівні відносно висоти аеродрому. Допускається

встановлення зовнішньої горизонтальної поверхні у формі кола із центром у контрольній точці аеродрому (мал. 7.1).

Примітка. При необхідності зовнішня горизонтальна поверхня може мати розмір доведений до розмірів зон обліку перешкод, які встановлюються для маневрування в районі аеродрому (для польоту по аеродромному колу) або з метою виходу на друге коло.

7.2.2. Конічна поверхня - похила поверхня, що простирається вверх та в сторони від зовнішньої межі внутрішньої горизонтальної поверхні (мал.7.1, 7.2).

Конічна поверхня має:

- нижню межу, що збігається із зовнішньою межею цієї внутрішньої горизонтальної поверхні;

- верхню межу, що представляє собою лінію перетину конічної поверхні із зовнішньою горизонтальною поверхнею.

Нахил конічної поверхні нормується і вимірюється у вертикальній площині, перпендикулярній до зовнішньої межі внутрішньої горизонтальної поверхні.

7.2.3. Внутрішня горизонтальна поверхня - поверхня овальної форми, яка розташована в горизонтальній площині над аеродромом і прилеглою до нього територією на заданій висоті відносно висоти аеродрому. Зовнішньою границею цієї поверхні є лінія, яка утворена дотичними і дугами кола встановленого радіусу (Мал.7.3).

Примітка. При необхідності внутрішня горизонтальна поверхня може мати розмір доведений до розмірів зон обліку перешкод, які встановлюються для маневрування в районі аеродрому (для польоту по аеродромному колу) або з метою виходу на друге коло.

Мал. 7.1. Поверхня обмеження перешкод:

1 – конічна поверхня; 2 – внутрішня горизонтальна поверхня; 3 – поверхня заходу на посадку; 4 – поверхня зльоту; 5 – ЗПС; 6 – перехідна поверхня; 7 – зовнішня горизонтальна поверхня (випадок кругової поверхні з центром в КТА)

конічна поверхня перехідна поверхня поверхня заходу на посадку

поверхня зльоту внутрішня горизонтальна поверхня

Мал. 7.2. Приклад розташування поверхонь обмеження перешкод для аеродромів з однією ЗПС класу А, Б, В або Г

7.2.4. Поверхня заходу на посадку - похила площина або сполучення площин, розташованих перед порогом ЗПС (мал.7.1, 7.2).

Поверхня заходу на посадку має:

- нижню межу встановленої довжини, розташовану горизонтально на заданій відстані перед порогом ЗПС, перпендикулярно і симетрично відносно осі ЗПС;

- дві бічні межі, що починаються від кінців нижньої межі і рівномірно розбіжні під установленим кутом до продовження осьової лінії ЗПС;

- верхню межу, паралельну нижній межі.

Висота нижньої межі поверхні заходу на посадку відповідає висоті середньої точки порогу ЗПС.

Нахил поверхні заходу на посадку вимірюється у вертикальній площині, що містить осьову лінію ЗПС.

а) б)

Мал. 7.3. Внутрішня горизонтальна поверхня:

а – для аеродромів з однією ЗПС;

б – для аеродромів з двома ЗПС

7.2.5. Перехідна поверхня - похила комбінована поверхня, розташована уздовж бічної межі поверхні заходу на посадку і ЛС та простягається вверх і у сторони до внутрішньої горизонтальної поверхні (мал.7.1, 7.2).

Перехідна поверхня є контрольною поверхнею обмеження природних і тих штучних перешкод, функціональне призначення яких не вимагає їх розміщення поблизу ЗПС (будинки і споруди аеропорту, повітряні судна на місцях стоянки, освітлювальні щогли і т.п.).

Нахил перехідної поверхні вимірюється у вертикальній площині, перпендикулярній осі ЗПС або її продовженню.

Перехідна поверхня має:

- нижню межу, яка починається з перетину бічної межі поверхні заходу на посадку з внутрішньою горизонтальною поверхнею і продовжується вниз уздовж бічної межі поверхні заходу на посадку і далі уздовж льотної смуги паралельно осьовій лінії ЗПС на відстані, яка дорівнює половині довжини нижньої межі поверхні заходу на посадку;

- верхню межу, яка розташована в площині внутрішньої горизонтальної поверхні.

Висота нижньої межі поверхні є в загальному випадку перемінною величиною. Висота точки на цій межі дорівнює:

- уздовж бічної межі поверхні заходу на посадку - висоті поверхні заходу на посадку в цій точці;

- уздовж льотної смуги - висоті найближчої точки осьової лінії ЗПС або її продовження.

Примітки: 1. Частина перехідної поверхні, яка розташована уздовж льотної смуги, є криволінійною при криволінійному профілю ЗПС, або являє собою площину при прямолінійному профілю ЗПС. Лінія перетину перехідної поверхні з внутрішньою горизонтальною поверхнею буде також криволінійною або прямолінійною в залежності від профілю ЗПС.

2. Під продовженням осі ЗПС (осьової лінії ЗПС) розуміється лінія, що проходить по земній поверхні за межами ЗПС і належить вертикальній площини, що містить осьову лінію.

7.2.6. Внутрішня поверхня заходу на посадку - похила поверхня, яка розташована перед порогом ЗПС (мал.7.4).

Внутрішня поверхня заходу на посадку має:

- нижню межу, що збігається з нижньою межею поверхні заходу на посадку, але має меншу довжину;

- дві бічні межі, що починаються з кінців нижньої межі;

- верхню межу, яка паралельна нижній межі.

7.2.7. Внутрішня перехідна поверхня - поверхня, аналогічна перехідній поверхні, але розташована ближче до ЗПС (мал.7.4).

Мал. 7.4. Поверхня обмеження перешкод: 1 – внутрішня поверхня заходу на посадку; 2 – внутрішня перехідна поверхня; 3 – поверхня перерваної посадки; 4 – ЗПС

Внутрішня перехідна поверхня є контрольною поверхнею обмеження тих перешкод, що повинні розташовуватися поблизу ЗПС (навігаційні засоби, метеообладнання, повітряні судна на РД і інші транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами). Нахил внутрішньої перехідної поверхні вимірюється у вертикальній площині, що проходить перпендикулярно осьовій лінії ЗПС або її продовження.

Внутрішня перехідна поверхня має:

- нижню межу, що починається від кінця верхньої межі внутрішньої поверхні заходу на посадку і простягається уздовж бокової межі цієї поверхні і далі уздовж льотної смуги паралельно осьовій лінії ЗПС, а потім по бічній межі поверхні перерваної посадки до кінця верхньої межі цієї поверхні;

- верхню межу, яка розташована на висоті 60 м відносно висоти аеродрому.

Висота нижньої межі внутрішньої перехідної поверхні є в загальному випадку перемінною величиною і дорівнює:

- уздовж бічної межі внутрішньої поверхні заходу на посадку і поверхні перерваної посадки - висоті відповідної поверхні в розглянутій точці;

- уздовж льотної смуги - висоті найближчої точки на осьовій лінії ЗПС.

Примітка. Частина внутрішньої перехідної поверхні, яка розташована уздовж льотної смуги, є криволінійною при криволінійному профілю ЗПС або площиною при прямолінійному профілі ЗПС. Верхня межа внутрішньої перехідної поверхні також є криволінійною або прямолінійною, у залежності від профілю ЗПС.

7.2.8. Поверхня перерваної посадки - похила поверхня, що розташована за порогом ЗПС та проходить між внутрішніми перехідними поверхнями (Мал.7.4).

Поверхня перерваної посадки має:

- нижню межу, що проходить перпендикулярно до осьової лінії ЗПС на заданій відстані за порогом ЗПС;

- дві бічні межі, що починаються в кінців нижньої межі і рівномірно розбіжні під заданим кутом від вертикальної площини, що містить осьову лінію ЗПС;

- верхню межу, паралельну нижній межі і розташовану на висоті 60 м відносно висоти аеродрому.

Висота нижньої межі поверхні дорівнює висоті точки перетину осьової лінії ЗПС із нижньою границею. Нахил поверхні перерваної посадки нормується і вимірюється у вертикальній площині, що містить осьову лінію ЗПС.

7.2.9. Поверхня зльоту - похила поверхня, розташована за межами льотної смуги або вільної зони (при її наявності) (мал. 7.1).

Поверхня зльоту має:

а) нижню межу встановленої довжини, яка розташована горизонтально наприкінці льотної смуги або вільної зони (якщо остання є), перпендикулярно і симетрично осьовій лінії ЗПС;

б) дві бічні межі, що починаються з кінців нижньої межі і рівномірно розходяться під встановленим кутом від лінії руху ПС при зльоті:

- до ширини 2000 м і продовжуються потім паралельно до верхньої межі для ЗПС класів А, Б, В, Г

- до верхньої межі встановленої довжини для ЗПС класів Д та Е;

в) верхню межу, що проходить горизонтально і перпендикулярно зазначеної теоретичної лінії руху при зльоті.

При прямолінійній проекції лінії руху (прямолінійному зльоту) розбіжність бічних меж і кінцева ширина поверхні відраховується від продовження осьової лінії ЗПС, а при криволінійній - від встановленої в плані лінії руху набору висоти після зльоту.

Висота нижньої межі поверхні зльоту дорівнює висоті найвищій точці місцевості на продовженні осьової лінії ЗПС у межах від кінця ЗПС до кінця льотної смуги або вільної зони (у залежності від того, що далі від ЗПС).

При прямолінійному зльоті нахил поверхні зльоту нормується і вимірюється у вертикальній площині, що містить осьову лінію ЗПС.

При криволінійному зльоті нахил поверхні зльоту нормується і вимірюється у вертикальній поверхні, що містить установлену лінію руху ПС при зльоті.

Обмеження перешкод на необладнаній ЗПС

7.2.10. Для необладнаної ЗПС, що використовується для посадки, повинні встановлюватися наступні поверхні обмеження перешкод:

- зовнішня горизонтальна поверхня;

- конічна поверхня;

- внутрішня горизонтальна поверхня;

- поверхня заходу на посадку;

- перехідна поверхня.

7.2.11. Відносна висота і нахил поверхонь обмеження перешкод, зазначених у п.7.2.10, не повинні перевищувати розмірів, зазначених у таблиці 7.1, а інші їх розміри повинні бути не менш зазначених у цій таблиці.

7.2.12. Об'єкти, що підвищуються над перехідними, внутрішніми горизонтальними, та конічною поверхнями або над поверхнею заходу на посадку, необхідно, наскільки це практично можливо, усувати, за винятком випадків, коли такий об'єкт затінений існуючим нерухомим об'єктом або коли у результаті розгляду буде підтвердження того, що даний об'єкт не завдає істотного впливу на виконання польотів.

Примітки. 1. У деяких випадках через поперечні або повздовжні нахили льотної смуги нижня межа або частина нижньої межі поверхні заходу на посадку можуть знаходитися нижче відповідної висоти льотної смуги.

2. Вказівки щодо визначення "затінених" перешкод містяться в додатку 8.

7.2.13. Нові об'єкти або ті, що збільшуються в розмірах, не повинні виступати за поверхню заходу на посадку або перехідну поверхню, за винятком випадків, коли новий об'єкт або той існуючий об'єкт, що збільшується в розмірах, буде затінений існуючим нерухомим об'єктом.

Примітка: Положення п. 7.2.13. не відноситься до об'єктів під перехідною поверхнею, що за своїм функціональним призначенням повинні там знаходитися і мають легку і ламку конструкцію.

7.2.14. Новий об'єкт або існуючий об'єкт що збільшується в розмірах, не повинен підвищуватися над внутрішньою горизонтальною, конічною або зовнішньою горизонтальною поверхнею, за винятком випадків, коли такий об'єкт буде затінений існуючим нерухомим об'єктом, або коли у результаті розгляду буде підтвердження того, що такий об'єкт не буде істотно впливати на виконання польотів.

Дата добавления: 2015-08-21