Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

К. БРЕНТАНО (1778-1842)

Найобдарованішою творчою індивідуальністю поміж гейдельберзьких романтиків був, безперечно, Клеменс Брентано. Народився він у Франкфурті, в багатій купець­кій родині італійського (по батькові) походження, яка від­значалася артистичними інтересами й була пов'язана з літературними колами. Його мати дружила з молодим Гете і була згадана в його "Стражданнях молодого Верте-ра". Як пам'ять про стару дружбу з Максиміліаною Брен­тано Гете виявляв приязнь до її дітей Клеменса й Беттіни, яка теж була обдарованою письменницею. Кле­менс навчався в кількох університетах, але так і не закін­чив курсу і не здобув якоїсь певної професії. Він був справжньою артистичною натурою, талановитою і стихій­ною, нездатною до постійної практичної діяльності. Все це виразно позначилося на житті Брентано з його палкими захопленнями й швидкими розчаруваннями, постійними впаданнями в крайнощі, з його дон-жуанством молодості й пізнішою католицькою аскезою.

У 1798-1799 pp. Брентано навчався в Ієнському уні­верситеті й зблизився з ієнськими романтиками; він став їх палким прихильником, але не був повністю прийнятий їхнім гуртком. Ієнський романтизм відіграв значну роль в становленні Брентано, що виразно проявилося в його ран­ній поезії, а також в романі "Годві" (1801). Однак, він досить швидко відходить від ієнського романтизму, і в цьому контексті важливе значення мали його мандри по Рейну в 1800-1802 pp., під час яких йому відкрився світ німецької народної поезії. Розпочинається її активне зби­рання та обробка, і водночас відбувається поворот у твор­чому розвитку Брентано, що був переходом до народно-фольклорного романтизму. В 1804 р. він поселяється в Гейдельберзі, засновує разом з Арнімом гейдельберзький гурток романтиків, в 1806-1808 pp. вони видають "Чарів­ний ріг хлопця".

Літературна діяльність Брентано не була тривалою, фактично вона вичерпалася десь в 1817-1818 pp., хоч прожив він ще довго, до 1842 p., але друга половина його свідомого життя в основному була віддана служінню ка­толицькій церкві. Як і його друг Арнім, Брентано теж був і поетом, і прозаїком, писав він і драматичні твори, але, на відміну від Арніма, найзначнішою і найціннішою час-


68


Німецький романтизм


Німецький романтизм


69


 


тиною його творчої спадщини є поезія. Хоча, варто зазна­чити, його прозові твори, зокрема роман "Годві" й пізніші оповідання та казки, написані на фольклорній основі, теж належать до значних набутків німецької романтичної лі­тератури.

Рання поезія Брентано стала відома завдяки його сес­трі Беттіні, яка після смерті брата опублікувала їхнє ли­стування молодих літ у книзі "Весняний вінок Клеменсу Брентано, сплетений із листів юності, як він сам того побажав" (1844). Ці листи 1801-1803 pp. засвідчу­ють, як сильно молодий Брентано перебував під впливом Французької революції та ієнського романтизму. В книзі вміщені також поезії молодого Брентано, за якими можна судити, з чого починав цей видатний поет-романтик. Вони пройняті духом життєрадісності й життєствердження, в них панує світлий святковий настрій, довірлива відкри­тість світові. Словом, за своїм змістом і настроєм вони є різким контрастом пізнішій ліричній поезії Брентано. Що­до їх поетики й стилю, то на них вже позначилося захо­плення поета фольклором, деякі із поезій написані в народнопісенному ключі.

Найбільша заслуга Брентано перед літературою поля­гає в тому, що він став зачинателем романтичної поезії нового типу, зорієнтованої на народнопісенну традицію, і створив її довершені зразки. Фактично він завершив пе­ребудову структури німецької ліричної поезії на фоль­клорній основі, яка була розпочата в добу "Бурі й натиску", зокрема Гете, і якоюсь мірою продовжена ран­німи романтиками. Ця перебудова охопила різні рівні ні­мецької ліричної поезії, в тому числі її ритміку й просодію, де простежується рух від силабо-тоніки до на­родного тонічного вірша. Всім цим Брентано відкрив новий шлях німецькій ліричній поезії, яким у 10-30-ті роки пішли кращі поети-романтики — Й. фон Ейхендорф і А. Шаміссо, Л. Уланд і Е. Меріке, В. Мюллер, ранній Г. Гейне та ін. Цей тип романтичної ліричної поезії швид­ко прищепився і набув яскравого розвитку в слов'янських літературах, зокрема в українській.

Тематично-емоційний діапазон ліричноі поезгі Брен­тано досить широкий, але провідною виступає в ній любовна тема, інші теми й мотиви здебільшого впліта­ються в провідну, збагачуючи й урізноманітнюючи її. У Брентано маємо зовсім іншу, ніж у Гельдерліна чи Нова-ліса, інтерпретацію любові, інший у нього й ліричний


герой. Він втрачає гармонійне світовідчуття, у нього з'яв­ляється розлад зі світом, від якого він страждає, трагіч­ний надрив у почуттях і переживаннях. Кохання і кохана стають для нього останньою опорою в дисгармонійному світі, останнім притулком у житті, сповненому знегод. Але ця надія виявляється оманливою, кохана — жінкою непо­стійною і зрадливою, що сповнює душу поета болем та відчаєм і перетворює його почуття в любов-страждання. Таким чином, любовна лірика Брентано набуває драмати­чного змісту, нерідко в ній переплітаються трагізм і ро­мантична іронія. В цьому плані характерним його твором є "Балада про втрату вірноі любові"; ім'ям Treulieb (Вір­ної любові) він наділив героїню, наповнюючи його гірко­тою та іронією, бо в коханій він знаходить лише непос­тійність та зрадливість.

Одним із найвідоміших творів Брентано є його балада "Лорелея", якій належить почесне місце в німецькій ро­мантичній поезії. У нас зустрічається твердження, що тема цієї балади запозичена з німецького фольклору, од­нак воно не відповідає дійсності: легенда про Лорелею була витворена самим Брентано, але в фольклорному дусі й стилі, і пізніше вона справді перейшла в фольклор. Водночас ця балада тісно пов'язана з любовною лірикою поета, в ній знаходить розвиток мотив кохання як ірраці­ональної пристрасті, фатальних чарів, що несуть страж­дання і загибель. До того ж Брентано ускладнив цей мотив, його Лорелея є не тільки носій цих чарів, вона зовсім не "зла чарівниця", за яку вважає її єпископ: фатальна сила краси дівчини діє поза її волею і бажан­ням, сама ж вона страждає від нерозділеної любові, від того, що коханий її покинув.

Ліричною поезією наповнений також роман "Годві". Тут вірші чергуються з прозою, що було поширеним явищем у німецькій романтичній літературі: те ж зна­ходимо в "Генріху фон Офтердінгену" Новаліса чи "Мандрівках Франца Штернбальда" Тіка, цю традицію ще підтримував Гейне в "Подорожі на Гарц". При цьому вірші з'являються там, де автору необхідно пере­дати душевно-емоційний стан героя, внутрішній спа­лах і піднесення, те, що згодом Джойс назве "єпіфаніями". Вірші з першої частини роману близькі за змістом і тональністю до ранньої поезії Брентано із "Весняного вінка", вони передусім несуть захоплення повнотою та красою буття, вірші з другої



Німецький романтизм


Німецький романтизм



 


частини помітно набирають змісту, характерного для йо­го зрілої поезії.

Щодо самого роману "Годві", то це твір нерівний і досить хаотичний, особливо в другій його частині. Він теж пов'язаний з гетівським "Вільгельмом Майстером", але маємо тут скоріше "роман виховання" з негативним зна­ком, оскільки немає внутрішнього зростання героя, його "самобудування", і приходить він, зрештою, до "втрати ілюзій" і розчарування. Ще більшою мірою роман "Годві" пов'язаний з ієнським романтизмом, зокрема з Ф. Шлеге-лем і його "Люціндою", присутність якої в ньому дуже відчутна, особливо в першій частині. Висловлені Шлеге-лем в "Люцінді" ідеї чуттєвої повноти буття і вільного кохання доведені Брентано до крайнощів, до самозапере­чення. Так, апологія вільного кохання в романі переростає в зображення профанації його і проституювання. Загалом у другій частині змінюється не лише зміст "ліричних партій" роману, а й весь його зміст і тональність, посту­пово зосереджуючись на зображенні кризи, яку пережи­ває герой.

Цікаво зазначити, що в другій частині цього твору з'являється щось на кшталт "роману в романі", компози­ційної структури, що набуде великого поширення в літе­ратурі XX ст. Перша, епістолярна частина роману припи­сана автором поету Марії як її видавцю, в другій — він виступає одним з персонажів і водночас сам же творить її сторінка за сторінкою, хоч ця частина представлена як вже завершений твір.

Із пізніших поетичних творів Брентано слід ще згадати два — поему "Романси про вінок із троянд" (1812) і драматичну поему "Заснування Праги" (1814). Перший з них цікавий тим, що в ньому поет звертається до епохи Відродження і до теми Фауста, хоч цей "вічний образ" і не названий тут по імені. Але в її протагоністові П'єтро Апоне, який є вченим і магом, виразно проглядаються риси Фауста, і весь цей твір є не що інше, як романтична варіація фаустівської теми. Написаний він був уже після католицького навернення Брентано, що неабиякою мірою пояснює інтерпретацію в ньому як доби Відродження, так і її породження, образу Фауста. В добі Відродження автор бачить передісторію сучасності, коли складалися такі її визначальні риси, як індивідуалізм, грубий утилітарний матеріалізм, егоїзм, і звідси його різко негативна оцінка цієї доби (в чому, до речі, Брентано збігається з багатьма


мислителями й письменниками нашого часу, зокрема з росіянином Солженіциним). Тими ж рисами наділений і образ Апоне, брентанівського Фауста, в якому знімаються висока духовність, благородні пориви та прагнення і зали­шаються безмежне честолюбство та властолюбство і жа­доба чуттєвих насолод. В поемі закладена полеміка з гетівським "Фаустом", перша частина якого вийшла 1808 року, незадовго до появи "Романсів про вінок із троянд". Драматична поема "Заснування Праги" була наслідком перебування Брентано в Празі у 1811-1812 pp., де він познайомився з чеськими вченими, філологами й істори­ками. В цьому творі яскраво проявився притаманний гей­дельберзьким романтикам інтерес до глибокої давнини й міфології, що знайшло концентроване вираження в діяль­ності братів Грімм. Звертаючись до чеської праісторії, автор прагнув змалювати "юнацькі дні людства", але зо­дягнені "в свято слов'янської весни". Зображено в поемі той час, коли тільки зачиналося історичне життя в лоні первісного хаосу, закладалися підвалини чеської суспіль­ності й державності. Сюжетну основу твору складає чесь­ка легенда про Лібушу, засновницю Праги; водночас Брентано вдається в ньому до міфології й фольклору інших слов'янських народів, зокрема й до давньоруського. І що найцікавіше, звернувся він і до "Слова о полку Ігоревім", яке в 1811 р. вийшло в німецькому перекладі Мюллера. Із нього в текст поеми прийшли Див, "слов'ян­ська гарпія", як пояснюється в авторському коментарі, і дятли, "віщі птахи", як говориться про них в тому ж коментарі і наводиться вірш із "Слова": "Дятлове тектом путь к р'Ьц'Ь кажут". Брентано був чи не перший захід­ноєвропейський письменник, який у своїй творчості звер­нувся до уславленої пам'ятки давньоукраїнської літера­тури.

Брентано написав також багато казок і оповідань на фольклорній основі, але за життя письменника вийшов тільки один їх том. Жанр казки був поширений у німець­кій романтичній літературі, серед ієнських романтиків ак­тивно працював у ньому Людвіг Тік. Однак його твори в цьому жанрі тяжіли до літературної казки, тоді як Брен­тано ставить сюжет на народно-фольклорну основу, при­наймні кращі свої твори він наповнює народним змістом, прагне передати в них народне світосприймання і мораль. Кращим його твором цього типу слушно вважа­ється "Історія про чесного Касперля і чарівну Ан-



Німецький романтизм


Німецький романтизм



 


нерлъ" (1817), де головними героями виступають солдат-улан Касперль і служниця Аннерль, а роль оповідача передана старій селянці, матері Касперля. Вона не лише розповідає трагічну історію молодих людей, а й висловлює своє розуміння і свої оцінки, з чим автор беззастережно погоджується. Цю "народну мудрість" патріархального се­лянства, пройняту глибокою релігійністю, він схильний був приймати як вищу істину.


Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 88 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Наливайко Д. С, Шахова К. О. 1 страница | Наливайко Д. С, Шахова К. О. 2 страница | Наливайко Д. С, Шахова К. О. 3 страница | Наливайко Д. С, Шахова К. О. 4 страница | І В. ВАКЕНРОДЕР | ГЕЙДЕЛЬБЕРЗЬКИЙ ГУРТОК РОМАНТИКІВ | Г. ФОН КЛЕЙСТ (1777-1811) 2 страница | Г. ФОН КЛЕЙСТ (1777-1811) 3 страница | Г. ФОН КЛЕЙСТ (1777-1811) 4 страница | ФРАНЦУЗЬКИЙ РОМАНТИЗМ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
А. ФОН АРН1М (1781-1831)| Г. ФОН КЛЕЙСТ (1777-1811) 1 страница

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)