Попит як складова туристських потреб

Туристський попит - це поведінка людей, спрямована на при дбання туристських благ з метою задоволення туристських потреб. Ринковий попит на туристські блага є сумою індивідуальних по питів.

Головною кількісною характеристикою споживчої поведінки фактичних та потенційних покупців туристських благ є обсяг попи ту. Обсяг туристського попиту - це кількість туристських благ, що покупці бажають та можуть придбати за певний проміжок часу (наприклад, день або рік).

Обсяг туристського попиту визначається такими чинниками:

• демографічні обмеження;

• часові обмеження;

• бюджетні обмеження;

• ментальні обмеження.

Демографічні обмеження. Обсяг туристського попиту передусім залежить від чисельності населення. Для планування споживання населенням туристських благ та послуг, окрім загальної чисельності населення, необхідно знати його склад і режим відтворення. Динамі ка чисельності населення завжди визначається співвідношенням числа народжень та числа смертей. Прогноз чисельності населення має велике значення для визначення насамперед майбутнього числа покупців і споживачів туристських благ і послуг.

Велике значення для визначення обсягу туристського попиту має характер розселення населення. Мешканці міських населених пунктів відчувають більшу потребу в активному відпочинку. Це обумовлюється характером проживання та трудової діяльності в умовах міста. Найбільш потужними ринками збуту туристських благ та послуг є великі форми міських поселень, які зосереджують велике число людей.

Часові обмеження. Споживання туристських благ та послуг здійснюється тільки в межах вільного часу. Наявність останнього є головною передумовою для зростання туристського попиту. Час для туристських подорожей виділяється за залишковим принципом.

Загальний час людини поділяється на робочий та позаробочий. Перший використовується на суспільне виробництво, а також для підготовки людей до суспільно-виробничої діяльності. Позаробо чий час використовується на задоволення фізіологічних потреб,

домашню працю та рекреацію. Відповідно позаробочий час поділя ється на обов’язковий та вільний. Ці положення в основному стосу ються соціального туризму.

Трудове законодавство чітко визначає структуру позаробочого часу. При п’ятиденному робочому тижні позаробочий час людини поділяється на щоденний після робочого дня, тижневий (два вихід них) та відпускний. Тому для широких соціальних верств туризм, тобто перебування поза межами постійного місця проживання не менш як 24 год., можливий тільки у тижневий та відпускний ноза- робочий час.

Бюджетні обмеження обумовлюють вибір тих комбінацій благ, які споживач може купити на свій дохід. Обсяг попиту на турист ські блага та послуги залежить від їх альтернативної вартості та доходів населення. Альтернативна вартість туристських благ та послуг визначається тією кількістю інших товарів, від яких треба відмовитися для того, щоб отримати дані блага та послуги.

Альтернативна вартість туристських благ та послуг залежить від їхньої ціни та від цін на інші товари і є наслідком обмеженості купі вельної спроможності населення, що визначається доходами.

Обсяг попиту перебуває під впливом зміни цін на взаємопов’яза ні товари. Зміна цін на альтернативні види активного відпочинку впливає на обсяг попиту на туристські блага та послуги. Зростання доходів населення при незмінності цін спричиняє зростання обсягу попиту. Це обумовлюється тим, що туристські блага та послуги є нормальним «товаром».

Існує кілька рівнів визначення туристського попиту. Так, мож на визначити попит у регіональному розрізі (весь світ, країна, регі он, місто); на товарному рівні (весь ринок, класи туризму, форми туризму, види туризму тощо). Кожний рівень визначення турист ського попиту застосовується для досягнення певної мети.

Як відомо, рекреаційний попит, як і туристичний в цілому, є комплексним, оскільки продукт, па який є попит, включає в себе ге терогенну сукупність основних і додаткових послуг і товарів. їх від носно короткочасне споживання доповнює щоденне споживання основної, чисельнішої групи товарів першої життєвої необхідності в місцях постійного проживання населення. Диференційований по пит передбачає оцінку повноти його задоволення різними групами населення. З урахуванням цього рекреаційний попит можна класи фікувати так:

• дійсний;

• реалізований;

• незадоволенні!;

• такий, що формується.

Під дійсним попитом розуміють платоспроможну здатність, яка кількісно і якісно задовольняється достатньою пропозицією, тобто коли рекреаційний ринок збалансований і є в стані рівноваги. На сьогодні такого стану не досягнуто, оскільки існує достатньо вели ка різниця між очікуваним попитом і тим, що реально надається (реалізованим). Коли пропозиції за об’ємом, якістю і номенклатурою повністю не відповідають платоспроможним потребам, формується незадоволений попит.

Формування збалансованого ринкового механізму «попит- пропозиція» в рекреаційній сфері передбачає декілька стадій:

• визначення пріоритетів розвитку рекреаційного розвитку населення;

• реорганізація форм власності;

• переведення рекреаційної сфери на самофінансування та забез печення її

інвестування;

• приведення до відповідності з існуючим попитом та пропози цією ціни иа рекреаційні послуги.

Продукти туристичної індустрії реалізуються у вигляді послуг. Послуга туризму, як і послуга взагалі, є дією відповідної споживчої вартості, що проявляється у корисному ефекті, який задовольняє ту чи іншу людську потребу. При цьому послуга може бути надана або у вигляді товару, або у вигляді функціонування саме живої праці. Визначені два способи виробництва послуг обумовлюють і два ви ди послуг:

• матеріальні (виробничі), опосередковані якимось продуктом;

• нематеріальні (невиробничі), не пов’язані з матеріальними продуктами, виробництво яких не від’ємне від їх споживання.

Звідси випливає, що тур являє собою комплекс різноманітних послуг (розміщення, харчування, транспортні послуги, побутові, туристичні, екскурсійні тощо), які об’єднані на основі головної мети подорожування і надаються на визначеному маршруті й у визначений час.

Окрім послуг, туристи можуть купувати товари туристичного призначення. Сукупність послуг і товарів туристичного призначення формують поняття «туристичний продукт», складовими якого є:

• тури, об’єднані за цілеспрямованістю (пізнавальні, оздоровчі, наукові тощо);

• туристично-екскурсійні послуги різноманітних видів (розміщення, харчування, транспортні послуги і т. д.);

• товари туристично-сувенірного призначення (карти, сувеніри, проспекти тощо).

Туризм має два напрями:

• його можна імпортувати в країну;

• його можна експортувати з неї.

Вивіз із країни туристських вражень, який супроводжується одночасним ввезенням туристом грошей у дану країну, називається туристичним експортом.

Туристичний імпорт - це ввезення в країну туристських вражень, яке супроводжується одночасним вивезенням туристом грошей з даної країни.

Дата добавления: 2015-09-03