К.О. Неволін 7 страница

Порядок створення, реорганізації, ліквідації, ліцензування, атестації та акредитації вищого навчального закладу юридичної освіти, а також здійснення державного контролю за якістю підготовки випускників встановлює Кабінет Міністрів України1.

У своїй діяльності вищі навчальні заклади юридичної освіти керуються Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міністерства освіти і науки України, інших міністерств і відомств України та Статутом вищого навчального закладу юридичної освіти, який приймається на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

Вищі навчальні заклади юридичної освіти незалежно від їхнього статусу мають право на добровільних засадах об'єднуватися в навчально-науково-практичні комплекси тощо.

Вищі навчальні заклади класифікують за типами відповідно до наявних напрямів та рівня освітньої діяльності, під якою розуміють діяльність, пов'язану з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа, що включає навчальну, виховну, наукову, культурну, методичну діяльність.

В Україні вищі навчальні заклади, які здійснюють підготовку юристів, поділяються на такі типи: університети, академії, інститути, коледжі, технікуми.

Загальним для усіх типів вищих навчальних закладів є те, що вони провадять освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації на певному рівні акредитації, мають відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення, що відрізняє їх від навчальних закладів інших видів освіти або закладів, установ інших форм соціальної діяльності.

Разом з тим, типи вищих навчальних закладів мають як особливі риси, притаманні спорідненим типам, так і унікальні — властиві тільки певному типу, наприклад:

· університети, академії, інститути провадять освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації з різних галузей науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводять наукові дослідження, а коледжі та технікуми — провадять освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації тільки у споріднених напрямах підготовки або за кількома спорідненими спеціальностями, а наукових досліджень самостійно не здійснюють, можуть мати тільки перший або другий рівень акредитації;

· на відміну від інститутів університети, академії є провідними центрами у сфері своєї діяльності і не можуть бути структурними підрозділами інших вищих навчальних закладів;

· університети відрізняються від академій тим, що провадять освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв; мають розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів; сприяють поширенню наукових знань; здійснюють культурно-просвітницьку діяльність.

Виходячи із загальних та відмінних властивостей вищих навчальних закладів, у законодавстві сформульовано їх основні ознаки, обов'язкові для визначення типу конкретного вищого навчального закладу при його створенні, реорганізації, проведенні акредитації тощо.

1. Університет — вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який:

· провадить освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв;

· проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження;

· є провідним науково-методичним центром;

· має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів;

· має відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення;

· сприяє поширенню наукових знань;

· здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

Університети можуть бути класичними (багатопрофільними) чи профільними, тобто технічними, технологічними, економічними, педагогічними, медичними, аграрними, мистецькими, культурологічними тощо.

2. Академія — вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який:

· провадить освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва;

· проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження;

· є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності;

· має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

3. Інститут — вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який:

· провадить освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва;

· проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність;

· має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

4. Коледж — вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який:

· провадить освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями;

· має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

5. Технікум (училище) — вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який:

· провадить освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями;

· має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Особливим типом вищого навчального закладу є заклади, які мають статус національного. Цей статус надається державному вищому навчальному закладу четвертого рівня акредитації, який досяг найвищих показників у своїй діяльності щодо використання інтелектуального потенціалу нації, реалізації ідеї національного відродження і розвитку України, запровадження державної мови і є провідним серед галузевої групи закладів (установ) гуманітарної сфери.

Умови і порядок надання статусу національного державному вищому навчальному закладу визначено Положенням про національний заклад (установу) України1.

Підставами для надання вищому навчальному закладу статусу національного є:

· загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності закладу (установи);

· розроблення і практична реалізація ним найважливіших державних програм у гуманітарній сфері;

· наявність у ньому визнаних на загальнодержавному або світовому рівні фахівців та їх авторських шкіл чи фахівців з високим рівнем професійної кваліфікації та великим досвідом практичної роботи;

· наявність сучасної матеріально-технічної бази та перспектив подальшого розвитку.

Для забезпечення функціонування національного вищого навчального закладу України та здійснення контролю за його діяльністю:

· створюється наглядова рада, персональний склад якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Наглядова рада розглядає шляхи перспективного розвитку вищого навчального закладу, надає допомогу його керівництву в реалізації державної політики у галузі вищої освіти і науки, здійснює громадський контроль за діяльністю керівництва вищого навчального закладу, забезпечує ефективну взаємодію вищого навчального закладу з органами державного управління, науковою громадськістю, суспільно-політичними та комерційними організаціями в інтересах розвитку вищої освіти (див. коментар до ст. 35 цього Закону, а також, наприклад, постанову Кабінету Міністрів України "Питання Національного університету "Києво-Мо-гилянська академія" від 22 серпня № 1325);

· фінансування діяльності проводиться за окремими нормативами, встановлюваними Кабінетом Міністрів України;

· йому надається право в межах фонду заробітної плати за рахунок коштів, виділених з державного бюджету України, та власних коштів установлювати підвищені посадові оклади, стипендії та інші заохочувальні виплати відповідно до законодавства України.

Вищому навчальному закладу України надається статус національного або вищий навчальний заклад позбавляється такого статусу указом Президента України.

4.7.2. Рівні акредитації вищих закладів юридичної освіти

Якщо акредитація — це процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення, то рівень акредитації — це офіційно визначений рівень спроможності вищого навчального закладу провадити освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

В Україні встановлено такі рівні акредитації вищих навчальних закладів юридичної освіти.

1. Перший рівень акредитації, до якого належать вищі навчальні заклади (типу технікумів, училищ та прирівняних до них), у яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

2. Другий рівень акредитації, до якого належать вищі навчальні заклади (типу коледжів та ін. прирівняних до них), у яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра.

3. Третій рівень акредитації, до якого належать вищі навчальні заклади (типу університетів, академій, інститутів, консерваторій та прирівняних до них), у яких здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра.

4. Четвертий рівень акредитації, до якого належать вищі навчальні заклади (типу університетів, академій, інститутів, консерваторій та прирівняних до них), у яких здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.

4.7.3. Порядок створення, реорганізації, ліквідації, ліцензування, атестації та акредитації вищого закладу юридичної освіти

Порядок створення, реорганізації (злиття, приєднання, поділ) та ліквідації вищих навчальних закладів залежить від форми власності та рівня акредитації1. Згідно з вимогами законодавства створення, реорганізація, ліквідація вищих навчальних закладів:

1) державної форми власності:

a. третього або четвертого рівня акредитації здійснюється Кабінетом Міністрів України;

b. першого і другого рівнів акредитації здійснюється Міністерством освіти і науки України та іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади;

2) що перебувають у власності Автономної Республіки Крим незалежно від рівня акредитації здійснюється органами влади Автономної Республіки Крим;

3) комунальної форми власності незалежно від рівня акредитації здійснюється органами місцевого самоврядування;

4) приватної форми власності незалежно від рівня акредитації здійснюється їх власником чи власниками.

Державний контроль за діяльністю вищих навчальних закладів юридичної освіти незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі юридичної освіти. Державний контроль здійснюють центральні та місцеві органи управління освітою та Державна інспекція закладів освіти при Міністерстві освіти і науки України. Відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником закладу освіти, Міністерством освіти і науки України, міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації закладів освіти.

Ліцензування, атестація, акредитація вищих закладів юридичної освіти. Ліцензування освітньої діяльності, акредитація напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів є процедурами офіційного визнання права вищих навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування відповідно розпочинати та провадити освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям певної вищої юридичної освіти та кваліфікації.

У зв'язку з цим освітню діяльність на території України здійснюють вищі навчальні заклади на підставі ліцензій на освітню діяльність та сертифікатів про акредитацію, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України1.

Ліцензування — це процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Ліцензуванню у вищих навчальних закладах підлягають:

· підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти;

· перепідготовка фахівців з наданням другої вищої освіти за напрямами чи спеціальностями;

· підвищення кваліфікації фахівців;

· підготовка до вступу до вищих навчальних закладів.

Ліцензування освітньої діяльності вищих навчальних закладів здійснюється перед початком підготовки фахівців за напрямом чи спеціальністю на підставі заяви вищого навчального закладу про проведення ліцензійної експертизи. Вищі навчальні заклади ліцензують шляхом проведення експертизи Міністерством освіти і науки України відповідності матеріально-технічної, науково-методичної та інформаційної бази, бібліотеки, науково-педагогічних кадрів вищого навчального закладу нормативам, що встановлюються Міністерством освіти і науки України. Ліцензія на освітню діяльність видається вищому навчальному закладу, що успішно пройшов ліцензійну експертизу, як правило, на термін завершення циклу підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю, але не менше ніж на три роки.

На підставі ліцензій Міністерство освіти і науки України вносить вищі навчальні заклади до Державного реєстру вищих навчальних закладів.

Вищий навчальний заклад юридичної освіти, який отримав ліцензію на провадження освітньої діяльності, повинен:

· бути власником або орендарем навчально-матеріальної бази — приміщень і відповідного обладнання; забезпечувати належну організацію навчально-виховного процесу, побутові умови для його учасників відповідно до встановлених нормативів (будівельних, санітарних, екологічних тощо) та вимог Міністерства освіти і науки України, інших міністерств і відомств щодо особливостей заявленого виду чи напряму освітньої діяльності;

· провадити діяльність відповідно до заявлених під час ліцензування навчальних планів і освітніх програм, установлених обсягів прийому на навчання; забезпечувати належну кваліфікацію керівного та викладацького складу;

· надавати особам, які вступають до нього, а також під час організації реклами, достовірну інформацію про умови прийому, плату за навчання, зміст і форму документів, що видаються після його закінчення; чітко визначати у договорах (контрактах) взаємозобов'язання з особами, які навчаються, зокрема зобов'язання сторін та умови відшкодування моральних і матеріальних збитків у разі їх невиконання; забезпечувати дотримання вимог законодавства про освіту, інших актів законодавства, інформативно-методичних матеріалів ліцензованого виду освітньої діяльності.

Невиконання або порушення умов провадження освітньої діяльності, надання закладом освіти недостовірної інформації є підставою для зупинення дії ліцензії на визначений термін або її анулювання.

Акредитація визначається як процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації за спеціальностями, зазначеними в ліцензії, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Види акредитації такі:

· акредитація напряму підготовки або спеціальності за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем — державне визнання відповідності рівня підготовки (перепідготовки) фахівців державним вимогам;

· акредитація вищого навчального закладу — державне визнання його статусу (рівня акредитації).

Акредитація проводиться за ініціативою вищого закладу юридичної освіти на підставі матеріалів власного аналізу освітньої діяльності вищого закладу освіти щодо підготовки фахівців з певного напряму (спеціальності) та експертної перевірки відповідності освітньої діяльності вищого закладу освіти державним вимогам, рівня готовності його випускників до діяльності за фахом (розв'язання комплексних кваліфікаційних завдань, професійне тестування тощо).

Акредитація напряму, спеціальності та вищого навчального закладу здійснюється шляхом проведення акредитаційної експертизи, за результатами якої вищому навчальному закладу Міністерством освіти і науки України видається сертифікат про акредитацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Дія сертифіката про акредитацію напряму, спеціальності або вищого навчального закладу у часі визначається такими чинниками:

· термін дії не може перевищувати 10 років;

· термін дії подовжують у порядку, встановленому для його одержання;

· з дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу виданий сертифікат втрачає чинність.

Акредитованому вищому закладу юридичної освіти надається право:

· пріоритетного отримання державного контракту на підготовку фа-хівців-юристів;

· автономії у провадженні освітньої діяльності за погодженням з міністерством або відомством, якому він підпорядкований, з питань розроблення і впровадження навчальних програм; визначення структури та форм організації навчально-виховного процесу; установлення в межах ліцензованого напряму номенклатури спеціальностей; організації науково-дослідної роботи та створення для цього відповідних підрозділів; присвоєння категорій та вчених звань викладачам; використання різних систем оплати праці та встановлення підвищеного розміру стипендії та заробітної плати за рахунок передбачених на це коштів, а також додаткових джерел їх надходження.

Статус вищого навчального закладу юридичної освіти відповідно до Закону України "Про освіту" (1060-12) визначається рівнем його акредитації. Акредитованому з певного напряму "Право" (спеціальності правознавство) вищому навчальному закладу юридичної освіти надається право видавати диплом про вищу юридичну освіту за зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня:

· І рівень — молодшого спеціаліста (технікуми, училища, інші заклади освіти еквівалентного рівня);

· II рівень — бакалавра (коледжі, інститути, інші заклади освіти еквівалентного рівня);

· III рівень — спеціаліста (університети, академії, інститути, інші заклади освіти еквівалентного рівня);

· IV рівень — магістра (університети, академії, інститути, інші заклади освіти еквівалентного рівня).

З неакредитованих напрямів (спеціальностей) прийом студентів до вищих закладів освіти припиняється.

Ліцензії на освітню діяльність та сертифікатів про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів анулюють відповідно до законодавства.

Рішення Міністерства освіти і науки України з питань ліцензування та акредитації можна оскаржити до суду в порядку, встановленому законодавством.

Атестація вищих навчальних закладів юридичної освіти. Атестація закладів юридичної освіти незалежно від їх підпорядкування та форм власності є складовою системи державного контролю за якістю підготовки фахівців і спрямована на визначення спроможності закладу освіти провадити освітню діяльність на рівні державних вимог (стандартів).

Основні завдання атестації — аналіз і оцінювання реального стану організації та здійснення навчально-виховного процесу, відповідності знань,

умінь і навичок студентів вимогам навчальних планів і програм, визначення відповідності умов освіти, наявної матеріально-технічної та навчально-методичної бази вимогам навчальних планів і програм, оцінювання якісного складу науково-педагогічних і керівних працівників.

Атестація закладів освіти здійснюється планово один раз на десять років або позапланово Державною інспекцією при Міністерстві освіти і науки України.

4.7.4. Завдання, права та обов'язки вищого закладу юридичної освіти

Головними завданнями вищого закладу юридичної освіти є:

· провадження освітньої діяльності, яка включає навчальну, виховну, наукову, культурну, методичну діяльність;

· забезпечення умов для оволодіння системою знань про людину, природу і суспільство; формування соціально зрілої, творчої особистості; виховання морально, психічно і фізично здорового покоління громадян; формування громадянської позиції, патріотизму, власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за свою долю, долю суспільства, держави і людства; забезпечення високих етичних норм, атмосфери доброзичливості й взаємної поваги у стосунках між працівниками, викладачами та студентами;

· забезпечення набуття студентами знань у юридичній галузі, підготовка їх до юридичної діяльності; виконання умов державного контракту та інших угод на підготовку фахівців-юристів з вищою освітою; інформування абітурієнтів і студентів про ситуацію, що склалася на ринку зайнятості юристів; перепідготовка та підвищення кваліфікації юридичних кадрів; правова просвітницька діяльність;

· проведення правових та інших наукових досліджень як основи підготовки майбутніх фахівців-юристів та розвитку державно-правової сфери суспільного життя.

Вищий заклад юридичної освіти має право1:

· визначати зміст освіти з урахуванням державних стандартів та освітньо-професійних програм, установлених для вищих закладів освіти відповідних рівнів акредитації; форми та засоби проведення навчально-виховного процесу відповідно до ліцензованої освітньої діяльності; розробляти та запроваджувати власні програми наукової діяльності;

· готувати фахівців за державним замовленням і замовленням галузевих міністерств, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, місцевих органів виконавчої влади, громадських організацій та за договорами з громадянами;

· створювати в установленому порядку структурні підрозділи; укладати угоди про спільну діяльність в Україні та за її межами для виконання статутних завдань відповідно до чинного законодавства; брати участь у діяльності міжнародних організацій; провадити самостійну видавничу діяльність у встановленому порядку;

· розвивати власну соціальну базу, мережу спортивно-оздоровчих, лікувально-профілактичних і культурних закладів; здійснювати капітальне будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт основних фондів;

· отримувати кошти і матеріальні цінності від органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, громадян і благодійних фондів; користуватися пільгами, встановленими чинним законодавством для вищих закладів освіти; користуватися банківськими кредитами і позичками згідно з чинним законодавством;

· отримувати за результатами акредитації додаткові права та пільги, передбачені для закладів відповідного рівня.

Вищий заклад юридичної освіти несе відповідальність за дотримання вимог Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про мови в Україні" та інших законодавчих актів, стандартів освіти; забезпечення безпечних умов проведення освітньої діяльності; дотримання договірних зобов'язань з іншими суб'єктами освітньої, виробничої, наукової діяльності та громадянами, в тому числі за міжнародними угодами; дотримання фінансової дисципліни та збереження державного майна; соціальний захист учасників навчально-виховного процесу.

Взаємні зобов'язання керівництва (власника або уповноваженого ним органу) вищого закладу юридичної освіти і профспілкового комітету чи іншого уповноваженого трудовим колективом органу працівників вищого закладу юридичної освіти у частині забезпечення прав, безпечних умов праці, виконання обов'язків регулюються колективним договором, що розробляється та укладається відповідно до чинного законодавства.

У вищому закладі юридичної освіти створюється комісія з трудових спорів, яка розглядає спірні питання, що виникають між працівниками та керівництвом закладу.

4.7.5. Структура вищого закладу юридичної освіти

Основні структурні підрозділи вищого закладу юридичної освіти такі:

· третього і четвертого рівнів акредитації — інститути, факультети, кафедри, курси тощо;

· першого і другого рівнів акредитації — відділення.

Кафедра:

· базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін;

· здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом;

· створюється рішенням вченої ради вищого навчального закладу за умо -ви, що до її складу входить не менше ніж п'ять науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання;

· очолюється завідувачем кафедри, якого обирає на цю посаду за конкурсом вчена рада вищого навчального закладу строком на п'ять років.

Факультет:

· основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації;

· об'єднує відповідні кафедри і лабораторії;

· створюється рішенням вченої ради вищого навчального закладу за умови, що до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання;

· може створюватися поза місцем розташування вищого навчального закладу (такі факультети у вищих навчальних закладах державної форми власності створюються за рішенням Міністерства освіти і науки України, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади).

Відділення:

· структурний підрозділ, що об 'єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи;

· створюється рішенням керівника вищого навчального закладу, якщо на ньому навчається не менше ніж 150 студентів.

Предметна (циклова) комісія:

· структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить виховну, навчальну та методичну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дисциплін;

· створюється рішенням керівника вищого навчального закладу за умови, що до її складу входить не менше ніж три педагогічних працівники.

Філія є відокремленим структурним підрозділом вищого навчального закладу, що створюється з метою забезпечення потреб у фахівцях місцевого ринку праці та наближення місця навчання студентів до їх місця проживання. Філію очолює директор, який призначається у порядку, встановленому статутом вищого навчального закладу.

У структурі вищих навчальних закладів четвертого рівня акредитації можуть створюватися:

· наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути, керівництво якими здійснюють директори, які обираються на посаду за конкурсом строком на п'ять років;

· навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, коледжі, технікуми, наукові, науково-дослідні інститути, дослідні станції, кафедри, наукові лабораторії, фірми, полігони, технопарки, інші підрозділи;

· навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, кафедри, наукові лабораторії, центри, інші підрозділи, що забезпечують підготовку фахівців з певних спеціальностей (напрямів підготовки) та проводять наукові дослідження з певного напряму;

· заклади післядипломної юридичної освіти, які на базі вищої освіти у скорочені терміни готують фахівців-юристів з нових перспективних напрямів правознавства, науково-методичні лабораторії, центри, експериментальні майданчики;

Дата добавления: 2015-08-18