ВИСНОВКИ. Сучасна українська термінологія неоднорідна за походженням

Сучасна українська термінологія неоднорідна за походженням. У складі української термінології є назви, утворені на питомому ґрунті: клітина, водень, добуток, присудок. Значна кількість термінів української мови – слова іншомовного походження (запозичення): префікс, синус, ліцензія, модернізм. Негативним явищем в українській термінології ХХ ст. є значний спад активності дериваційних процесів (словотворення), адже втрачається баланс між основними джерелами збагачення української терміносистеми – між термінотворенням та використанням запозичень. Виникають та розвиваються терміни лише на ґрунті конкретної мови, а творцями термінології є носії цієї мови. Термінологія не постає відразу, а створюється самим життям упродовж віків. Водночас творення національної термінології відбувається в одному руслі з розвитком народної освіти, що враховує скарби національної традиції й контакти з близько- і дистактноспорідненими народами.

Крім загальновживаної сфери, літературна мова має численні "підмови", кожна з яких вживається лише певною частиною конкретного колективу мовців. До мікросистем, що постійно вводять у загальнонаціональну мову нові поняття та їх виразники терміни, належить фахове мовлення. Взаємодія між загальною мовою і мовою спеціальною (науковою) постійно зростає, і це робить щоразу актуальнішою проблему дослідження словника мови спеціальностей термінолексики та з'ясування питань загальної теорії термінології й окремих питань раціонального термінотворення.
Українські вчені віками жили в умовах бездержавності нації, тому процес формування української наукової мови не йшов нормальним шляхом. Це саме можна сказати і про розвиток термінознавчої науки. Та все ж історія української термінології засвідчує, що вже в часи виходу мови на орбіту науки й публіцистики чуттєве єство українського слова оживило потенційно запрограмований у ній раціоналізм, високу здатність до передачі логічних категорій мислення.

Причиною нестабільності розвитку української термінології та термінографії був і, на жаль, часто залишається, факт певної, а інколи навіть дуже великої, залежності українських термінологічних систем від російської термінологічної основи. Усі ми це усвідомлюємо і говоримо про це в своїх теоретичних мірковуваннях. У багатьох випадках є намагання позбуватися калькування російських термінів, але поки що вирватися з цих обіймів не вдається, бо багато навчальної літератури, посібників, виробничих процесів є російськими, бо в багатьох навчальних закладах навчаємося за допомогою цих перекручених термінів.
Термінографічну роботу здійснювано і за межами України. У повоєнний час українська діаспора досягла вагомих здобутків у термінографії, консолідувавши свої зусилля в Українському Термінологічному Центрі в Америці (УТЦА), Товаристві Українських Інженерів Америки (ТУІА), Термінологічній комісії НТШ, Науково- Дослідчому Товаристві Української Термінології. Різнобічна діяльність термінологічних організацій – проведення конференцій, видання діаспорних журналів (“Свобода”, “Рідна школа”) створили наукове, мовне середовище, в якому функціювала українська термінологія. До найцікавіших лексикографічних праць української діаспори можна віднести словники П.Штепи “Знадібки до словника чужословів” (Торонто, 1967), “Словник чужослів” (Торонто, 1977).
Отже, аналіз лінгвістичної літератури показав, що українське термінознавство має давнє походження і при цьому вимагає подальшого розвитку його аспектних питань. Зокрема це стосується дослідження потенційних можливостей

Дата добавления: 2015-08-18