Управління комунальними юридичними особами

Статтєю 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи.

Слід погодитись з думкою, що висловлена в літературі. У цивільних відносинах суб’єктами права комунальної власності можуть бути лише теріторіальні громади, а не їх органи чи посадови особи.[260] Виходячи з провідної позиції, що існує в цивілістиці, засновник юридичної особи, що передає їй майно, отримує замість корпоративні права. Останні, зокрема, надають можливість управління юридичною особою. Отже, корпоративне управління комунальною юридичною особою здійснює теріторіальна громада.

В межах цієї компетенції територіальна громада вповноважена:

- приймати рішеня про створення комунальної юридичної особи;

- визначати напрямки діяльності комунальної юридичної особи;

- делегувати їх частину своїх повноважень;

- приймати рішення про передачу їй певного майна;

- призначати керівний склад комунальної юридичної особи;

- визначати структуру органів комунальної юридичної особи;

- розподіляти повноваження між органами комунальної юридичної особи;

- приймати рішення про припинення діяльності комунальної юридичної особ тощо;

Безпосередне управління комунальною юридичною особою здійснює її керівник (одноособний орган управління юридичною особою) чи керівництво (колегіальний орган управління юридичною особою). Керівник (керівництво) призначається теріторіальною громадою. Поширеним останнім часом стає призначення на посаду керівників комунальних юридичних осіб за конкурсом. Це виводить управління комунальними юридичними особами на новий рівень, дозволяє залучати до управління кваліфікованих осіб, що мають досвід роботи, відповідну освіту й програму діяльності.

Керівник комунальної юридичної особи вирішує оперативні питання її діяльності. Зокрема, керівник комунальної юридичної особи може без довіреності здійснювати дії від її імені. Керівник комунальної юридичної особи перебуває з нею у трудових відносинах.

Контрольні питання:

1. Поняття та особливості юридичних осіб публічного права.

2. Створення юридичних осіб публічного права.

3. Правосуб’єктність юридичних осіб публічного права.

4. Правомочності юридичних осіб публічного права.

5. Обов’язки юридичних осіб публічного права.

6. Майно юридичних осіб публічного права.

7. Особливості держави як учасника цивільних правовідносин.

8. Особливості АРК як учасника цивільних правовідносин.

9. Особливості органів місцевого самоврядування як учасника цивільних правовідносин.

Лекція 18. Об’єкти цивільного права (Л.В. Красицька, Р.Б.Шишка)

План:

1. Загальні положення про об'єкти цивільних прав

2. Види об’єктів цивільного права.

3. Особисті немайнові права як об’єкти цивільних прав.

4. Речі як об’єкти цивільних прав.

5. Класифікація речей.

6. Інші об’єкти цивільних прав.

Нормативні акти: ЦКУ, ГКУ, ЗУ «Про суспільну мораль», ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обмежень» від 18листопада 2003р. №1255-ІУ //УК. -2004.-№6, Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 1 липня 2004 р // Урядовий кур’єр, -2004, -№145, Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна», Постанова КМУ від 7 вересня 1993р. №706 Про затвердження Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої і дратівної дії, Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затверджене постановою КМУ від 5 липня 2004 р. №830[261], Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. №15-93. Цивільний кодекс України: Коментар. – Х: ТОВ “Одіссей”, 2003. -856с. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. –К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. Ч.1. - 692с.

Література: Йоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. –Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та. –1949. –144 с. Лапач В.А. Система объектов гражданских прав: Теория и судебная практика. – СПб.: Изд-во «Юридич. центр Пресс», 2002. – 544с.; Магазинер Я.М. Объект права. В кн.: Очерки по гражданскому праву. – Ленинград, 1957. – С.65-78, Сенчищев В. И. Объект гражданского правоотношения. Общее понятие // Актуальные проблемы гражданского права / Под ред. М.И. Брагинского; Исследовательский центр частного права.Российская школа частного права. – М.: Издательство «Статут», 1998. – С.109-160.,Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – 351с.;

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с., Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера (кер. авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. –2-е вид., допов. і перероб. - К., Юрінком Інтер, - Кн.1 2004, 736с.;

Ключова термінологія: об’єкти цивільних прав, особисті немайнові права, речі, роботи, послуги, результати творчої діяльності, немайнові права, інформація.

Дата добавления: 2015-08-18