Гра «Знайомство».

Роботу виконала

Студентка 53 МГППР групи

Заславська Євгенія

Приклад:Учень 1 класу(ІІ семестр) боїться виходити до дошки,не відповідає на запитання,під час оцінювання замикається;батьки на стадії розлучення.

Опис

Страх як комплексне утворення включає фізіологічні,поведінкові та когнітивні прояви,може бути визначеним як негативний емоційний стан,пов'язаний із відображенням у свідомості загрози для життя та благополуччя індивіда і проявляється в очікуванні й передбачення небезпеки.

Шкільні страхи - це негативні емоційні стани дитини, що виникають в школі або при згадці про неї, які пов’язані з відображенням у свідомості конкретної загрози емоційному благополуччю і проявляється в очікування й передбачення дитиною невдачі при здійсненні конкретної дії,що має бути виконана на уроці або в позаурочній ситуації.

Види шкільних страхів,характерні для молодших школярів

Страхи,що виникають при спілкуванні з учителем:

· залишатися наодинці з учителем;

· пильного погляду;

· словесної образи;

· фізичного покарання.

Страхи не відповідати на очікування інших:

· не виправдати сподівання батьків;

· не витримати статус відмінника;

· зробити щось «не так»;

· шкільного цькування.

Страхи самовираження:

· виявити ініціативу;

· вступити у суперечку;

· виглядати безглуздо;

· стати об’єктом глузування;

· публічних виступів(відповідь біля дошки тощо).

Страх ситуації перевірки знань:

· тестування

· контрольних робіт

· перевірки техніки читання;

· самостійних робіт;

· «відкритих» уроків;

· поганих оцінок тощо.

Гіпотеза щодо шкільного страху дитини:

1.Індивідуально-особистісні властивості дитини( тривожність молодших школярів,занижена самооцінка,яка є проявом негативного уявлення учня про себе загалом, негативний особистісний досвід).

Діагностика: методики «Незакінчені речення», проективний малюнок«Неіснуюча тварина», тест шкільної тривожності Філіпса,опитувальник страхів (за О.Захаровим),вигадані історії на тему шкільних страхів інших дітей, проективна методика «Що мене лякає у школі,та чого,на мою думку,бояться інші?»,соціометричний тест,спостереження та індивідуальні бесіди з учнями,спостереження класовода і заповнення ним на кожну дитину «Психологічної картки учня».Учитель оцінює кожного учня за такими параметрами:спокійний,упевнений у собі,переоцінює себе,занепокоєний,недооцінює себе,честолюбивий,несміливий,сором’язливий,непопулярний в класі,викликає симпатію тощо.

2.Вплив значущості дорослих:

1. Особливості стиль педагогічного спілкування вчителя початкової школи (авторитарний,демократичний,ліберальний).

2. Дитячо-батьківські взаємини у сім’ї (підвищена принциповість,вимогливість і нетерплячість,завищений рівень домагань до можливостей дітей,непослідовність у виховному впливі,емоційне відчуження,холодність,неуважне ставлення до дитини,наявність конфліктів у сім’ї.

Діагностика: анкета для визначення стилю педагогічного спілкування(адаптований варіант методики В.П.Захарова),анкета для батьків,методика «Моя сім’я», «Незакінчені речення».

Попередження та подолання шкільних страхів є успішним через впровадження трьох напрямів роботи психолога:

· із вчителями (психокорекційна програма щодо подолання шкільних страхів повинна бути орієнтована на сумісну роботу вчителя та психолога, одним із першочергових завдань психолога є створення мотивації до включення у роботу саме вчителя),

· - сім'єю (отримання інформації від батьків про особливості розвитку дитини, зворотній зв'язок від батьків щодо ефективності проведеної психокорекційної роботи);

· учнями (психокорекційна програма має включати в себе ряд етапів, кожен із яких обумовлений особливостями адаптації дитини до взаємодії з соціальним оточенням, а також тими труднощами, які відчувають діти в процесі шкільного навчання).

Найбільш сприятливою для попередження та подолання шкільних страхів у молодших школярів є сімейна психотерапія, яка виступає важливою ланкою роботи психолога освіти через допомогу у гармонізації сімейних взаємовідносин, подолання труднощів міжособистісної взаємодії, коли сім'я здійснює безпосередній психокорекційний вплив.

Корекційна програма спрямована на зниження рівня тривожності, подолання страху пов’язаного з негативними проявів у спілкуванні та гуманізацію міжособистісних стосунків дітей.

Програма розрахована на 8 занять по 40-45 хвилин, що відповідає віковим особливостям молодших школярів та вимогам до організації корекційної роботи з ними.

Основна мета програми – забезпечення можливостей для підвищення самооцінки, розвиток навичок саморегуляції емоційних станів, в першу чергу, тривожності,страху, розвиток комунікативних умінь та сприяння процесу становлення позитивних відносин у дитячій групі.

Основні завдання програми:

• Набуття на закріплення молодшими школярами навичок позитивної вербальної та невербальної комунікації.
• Розвиток навичок експресивної виразності.
• Розвиток уміння щиро ділитися своїми почуттями та розуміти почуття інших.
• Розвиток взаємної підтримки, довіри, емпатії.
• Підкріплення позитивного образу «Я».
• Оволодіння навичками саморегуляції власного емоційного стану.
• Розвиток уміння здійснювати самопред’явлення в групі однолітків.
• Стимулювання побудови сприятливих взаємовідносин у групі.

Запропонована програма включає комплекс психолого-педагогічних технік прямого і опосередкованого впливу, що забезпечує розвиток емоційної стабільності та стресостійкості дітей та позитивно впливає на формування сприятливих стосунків в дитячому колективі.

Зміст занять передбачає можливість проведення їх як спеціалістом-психологом, так і педагогом - вчителем початкових класів.

Програма орієнтована на групові форми роботи, як більш ефективні та економічні, проте при необхідності вона може бути доповнена різними видами індивідуальної психологічної допомоги дітям та їх батькам.

Тривалість кожного заняття може складати 35-50 хвилин в залежності від стану дітей та складності запропонованих вправ та інших видів роботи.

Заняття 1. Мета: знайомство, розвиток навичок невербальної взаємодії, емоційної чутливості, емпатії.Повідомлення загальної мети роботи групи.

Діти сідають в коло. Керівник повідомляє дітям, що вони будуть зустрічатися разом на спеціальних заняттях. Ці заняття не будуть схожі на уроки. На них можна буде гратися, малювати, а головне – поділитися своїми радощами і проблемами, отримати добру пораду, допомогу або підтримку, навчитися краще розуміти себе та інших, взнати про себе та інших багато нового та корисного.

Правила групової взаємодії.

• Для успішної діяльності тренінгової групи доцільно розробити та засвоїти правила групової взаємодії. Для дітей їх не повинно бути занадто багато. Головними можуть бути такі:
• Говорити коротко, конкретно і тільки про те, що думаєш або відчуваєш сам.
• Слухати товаришів уважно, не перебиваючи.
• Критикувати не людину, а конкретний вчинок.
• Критикувати лише в доброзичливій формі, бажано, щоб критика супроводжувалась конкретною порадою та впевненістю у можливості виправлення недоліків або помилок.

Гра «Знайомство».

Кожному учаснику пропонується обрати собі будь-яке ім’я, яким він хотів би, щоб його називали інші. Ця процедура має діагностичний зміст, вона виявляє бажаний об’єкт ідентифікації дитини. Найчастіше молодші школярі обриють імена дівчаток і хлопчиків, іноді не ті, якими називають їх самих. Вибір не свого імені може бути ознакою неприйняття себе. Так може виявлятися відчуття власного неблагополуччя у дитини. На першому занятті не слід виявляти, чому дитина назвала себе по іншому, щоб не відштовхнути її. Зробити це можна пізніше, коло діти адаптуються до нової форми роботи та відчують довіру до керівника групи. Повторивши по черзі (по колу) своє ім’я, діти придумують і малюють його символ-образ, наприклад у вигляді піктограми. Цей символ діти малюють на обкладинці власного щоденника, як би підписуючи його. Після цього пропонується гра «Гості», яка дозволяє запам’ятати нові імена учасників групи та виявити характер міжособистісних стосунків.

Дата добавления: 2015-08-18