ВИСНОВКИ. 1. Держава — це організація суверенної політичної влади

1. Держава — це організація суверенної політичної влади, яка в рамках правових норм і на певній території здійснює управління суспільни­ми процесами і гарантує безпеку особи і нації.

2. Істотними ознаками держави є: суверенітет, примус, право на застосування сили, право, апарат держави, територія.

3. Організаційна структура держави охоплює сукупність її органів і має такі елементи: представницькі (законодавчі, регіональні і муніципальні органи); виконавчо-розпорядчі, адміністративні органи, судові органи, органи прокуратури.

4. Держава виконує такі функції: законодавчу; оборони і національної безпеки; забезпечення правопорядку; захисту конституційних основ суспільства; узгодження інтересів різних соціальних груп та індивідів, розв'язання соціальних конфліктів; державно-адміністративного управління у різних сферах соціального життя; здійснення економічної, соціальної і культурної політики; захист національних інтересів та суверенітету держави у сфері міжнародних відносин.

5. За етнічно-територіальним аспектом розвитку суспільства виділяються: держава-поліс, держава-імперія, національна держава; за суспільно-правовим аспектом розвитку суспільства — поліційна, правова і соціальна держави.

6. Поняття «форма держави» розкриває організацію державної влади, структуру і функції державних органів. Фор­ма держави включає форму державного правління, під якою розуміють порядок і структуру формування вищих органів влади, а також співвідношення їхніх повноважень і форму державного устрою (йдеться про співвідношення між владою центральних, регіональних та муніципальних органів).

7. За формою правління держава поділяється на республіку і монархію. Республіка може бути аристократичною, радянською, парламентською, президентською, прези­дентсько-парламентською. Істотною ознакою парламентської республіки є те, що уряд формується парламентом і є відповідальним перед ним. У президентській республіці президент обирається народом, виконує одночасно функції голови держави й уряду і формує уряд за згодою вищої палати парламенту або самостійно.

Президентсько-парламентська республіка передбачає подвійну підпорядкованість уряду: президентові і парламенту. Повноваження монарха у сучасних парламентських монархіях аналогічні повноваженням президента у парла­ментських республіках, однак між ними існують певні розбіжності:

1) президент обирається, а влада монарха є спадковою;

2) монарх — особа надпартійна, символ історичних традицій, є носієм історично-національних титулів (король, імпе­ратор, великий герцог).

8. За формою державного устрою розрізняють унітарну і федеративну держави. Найважливішою ознакою унітарної держави є те, що в ній функціонує єдина система права, єдина конституція, немає окремих державних утворень, а тільки адміністративно-територіальні одиниці. Федерація — це об'єднання окремих державних утворень, які мають власну конституцію, органи державної влади (парламент, уряд). Конфедерація — це союз суверенних держав, які об'єдналися на основі союзного договору для досягнення певних цілей у певних галузях суспільного життя.

9. Основні підходи до проблем державотворення в Україні вироблялися в контексті конституційного процесу. Важливим кроком на шляху розв'язання конституційних проблем було підписання Конституційного договору між президентом і парламентом. Цей договір обмежив повноваження радянських представницьких органів і утвердив виконавчу вертикаль, суть якої зводиться до того, що пре­зидент самостійно призначає прем'єр-міністраа і формує уряд, призначає і увільняє голів обласних адміністрацій, за згодою парламенту формує склад вищих судових інстанцій. Конституційний договір передбачив процедуру прийняття нової Конституції України: узгоджений проект виноситься на всеукраїнський референдум.

У контексті конституційного процесу виявилися різні підходи до форми державного правління і форми державного устрою в Україні, а також до вироблення механізму противаг і стримувань між гілками влади. Домінуючою стала пози­ція, яка передбачала модель президентсько-парламентської республіки на кшталт французької,, де президентська влада врівноважуватиметься однопалатним парламентом.

Щодо процедури схвалення Конституції виявилися такі підходи:

1) узгоджений конституційний проект виноситься на референдум;

2) Конституція приймається двома третинами депутатського складу Верховної Ради;

3) для прийняття Конституції скликається конституанта, порядок формування якої визначається законом.

Нова Конституція, яка була прийнята парламентом 28 червня 1996 року, закріпила цивілізовані стандарти прав і свобод громадян, принципи верховенства закону і поділу влади, визначила статус української держави як суверенної, демократичної, правової і соціальної.

Однак як результат компромісу між гілками влади, а також політичними силами, Конституція не позбавлена ряду суперечливих моментів, особливо тих, що стосуються гарантій деяких соціальних прав громадян, статусу депутата, процедур імпічменту, розпуску парламенту, меж компетенцій між державними органами і органами самоврядування, затягування терміну реформування судової влади.

Дата добавления: 2015-08-18