Роль Н.А.Некрасов ова у розвитку поезії для дітей

Микола Олексійович Некрасов як поет і організатор літературного процесу становить цілу епоху в історії російської літератури. Його поезія продовжила русло, прокладене Лермонтовим і Кольцовим. Вона була безпосереднім відображенням самосвідомості народу, з яким Некрасов ототожнював свою музу. Поет говорив від імені народу і його мовою.

Син багатого поміщика, Некрасов віддав перевагу самостійно заробляти на хліб, аніж жити за рахунок рабської праці селян. Уявлення про життя склалися у поета в ті ранні його роки, коли він зіткнувся з суворими сторонами російської дійсності, на собі відчувши їх тяготи.

У духовному розвитку Некрасова вирішальну роль зіграло спілкування з Бєлінським, першим вгадав його справжнє покликання.І.І.Панаев згадував, що Бєлінський полюбив молодого поета за його «різкий, кілька запеклий розум, за ті страждання, які він випробував так рано, домагаючись шматка насущного хліба, і за той сміливий практичний погляд не по літах, який виніс він з своєї труженическая і страдницьке життя». За своїми поглядами Некрасов був близький до Чернишевського і Добролюбова - саме їх він зробив ідейними керівниками журналу, який він став редагувати з 1847 року, - це був заснований ще Пушкіним «Сучасник».

Як і його друзі-демократи, Некрасов надавав велике значення вихованню дітей у дусі гуманістичних ідеалів і служіння народу. З 1864 по 1873 рік він написав сім віршів для дітей, які припускав видати окремою книгою.

Незгладимий слід в російській поезії залишив Микола Олексійович Некрасов. Його полум'яні слова, переходячи від покоління до покоління, запалювали юні уми і серця. Поезія Некрасова, сповнена пристрасної любові до Батьківщини, кликала йти «у вогонь за честь вітчизни, за переконання, за любов», стверджувала віру в прекрасну, вільне життя.

Малюючи скорботні картини селянського пореформеного побуту («Кому на Русі жити добре», «Орина - солдатська мати», «Мороз, Червоний ніс» тощо), сумуючи про важку долю свого народу, Некрасов разом з тим глибоко вірив у його могутні сили. Він був переконаний, що російський народ

Винесе всі - і широку, ясну

Грудьми дорогу прокладе собі.

(«Залізниця».)

«Неосяжно-безмірна любов» (Чернишевський) поета до рідного народу, впевненість у світлому майбутньому Батьківщини стали причиною особливої ​​уваги Некрасова до юному поколінню.

Називаючи Бєлінського своїм учителем, Некрасов повністю поділяв погляди революційних демократів на виховання дітей, їх ставлення до дитячого читання, до дитячої книги як могутньому засобу виховання.

У журналі «Современник» він систематично публікував відгуки Бєлінського, Чернишевського, Добролюбова, Салтикова-Щедріна про дитячі книжки і власні критичні замітки про них.

З дивовижною глибиною втілив Некрасов у своїй творчості ідеї революційних демократів про виховання підростаючого покоління. У його поемі «Дідусь» повернувся із заслання декабрист вчить свого маленького онука Сашка, як стати гідним громадянином своєї Вітчизни, стійким і самовідданою борцем за волю і щастя народу. Для цього необхідно з дитячих років перейматися ненавистю до суспільного злу, засвоїти високі людські прагнення, виробляти в себе звичку спостерігати і самостійно оцінювати явища навколишнього життя. «Пособерісь-но ти з силою, зорче колом подивись», - радить дідусь онукові.

Виховання дитини правдою Некрасов пристрасно пропагує і в присвяченій дітям поемі «Залізниця». Допитливий і «розумний Ваня» задає батькові генералу питання: «хто будував цю дорогу?» Високопоставлений царський сановник називає як її будівельника графа Клейнміхеля.

Відкидаючи брехливі твердження генерала, поет розповідає хлопчикові про справжніх будівничих дороги, - про народ, який у муках і стражданнях, своїм «страшно величезним трудом» кликнув до життя «ці нетрі безплідні». І Некрасов закликає дітей любити мужика і перейняти у нього «цю звичку до праці благородну». Картини «лих народних» в «Залізної дорозі» породжували у молодого покоління пристрасний протест проти існуючого ладу і спрагу боротьби з ним.

Діти - герої багатьох творів Некрасова. Це не тільки маленькі роботи, позбавлені радощів дитинства, знемагаючі від непосильної фабричної праці («Плач дітей»). Діти з середовища народу з'являються на сторінках творів поета і як герої, які тягнутися до світла та знань. Одного з них Некрасов зображує у вірші «Школяр» - в лахмітті, з «ледь прикритої грудьми», але із книжкою в торбинці. Поет пророкує йому такий же славний шлях, який пройшов «розумний і великий» «архангельський мужик» Ломоносов.

Дата добавления: 2015-08-05