Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Як реалізатора соціально-педагогічних технологій

Читайте также:
  1. Поява цифрових технологій

Практичне заняття 2.

Професійний портрет соціального педагога

як реалізатора соціально-педагогічних технологій

 

Соціальний педагог - спеціаліст, зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності, який організовує взаємодію освітніх та позанавчальних установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку.

Соціальний педагог у відповідності з посадовими обов'язками: вивчає психолого-медико-педагогічні особливості дітей та молоді; умови їх життя в мікросоціумі; виявляє інтереси, потреби, труднощі, проблеми, конфліктні ситуації відхилення в поведінці дітей та молоді; надає їм своєчасну допомогу та підтримку; виступає посередником між особистістю та організацією, сім'єю, спеціалістами різних соціальних служб, відомств та адміністративних органів; здійснює реабілітацію дітей-інвалідів; організує роботу з дітьми та молоддю за місцем проживання; забезпечує соціальний супровід дітей-сиріт; працює по профілактиці негативних явищ серед дітей та молоді.

Придатність спеціаліста до виконання перерахованих посадових обов'язків визначається рівнем сформованості в нього когнітивного (знання) та операційного (вміння) компонентів готовності до соціально-педагогічної діяльності. До системи базових теоретичних знань соціального педагога відносять знання: основ соціальної політики держави та соціально-правового захисту дітей та молоді; основ соціології, психології та педагогіки; основних закономірностей розвитку особистості; специфіки потреб та інтересів різних вікових груп дітей та молоді; і специфіки роботи в різних мікросоціумах; особливостей діяльності з сім'єю, різними групами дітей та молоді; функцій державних і недержавних організацій в системі соціально-педагогічної діяльності; способів психолого-педагогічної діагностики; сучасного стану і тенденцій розвитку дитячих та молодіжних об'єднань.

В результаті вивчення особливостей практич­ної діяльності соціальних працівників в Україні вдалося виокремити гру­пи професійно обумовлених особистісних якостей, необхідних спеціалі­сту, і які водночас є підґрунтям для його професійно-особистісного роз­витку і саморозвитку:

інтелектуальні (професійна компетентність, ерудиція, гнучкість, аналітичність, оперативність мислення і прийняття рішень, розміркованість, кмітливість, орієнтація на навчання);

моральні (гуманність, громадянськість, доброзичливість, так­товність, терпимість, принциповість, повага до людей, чесність, винахід­ливість, оптимістичність);

комунікативні (комунікабельність, адаптивність, контактність, емоційність, уміння слухати і чути, уміння переконувати, почуття гумору);

вольові (наполегливість, витримка, рішучість, організованість, врівноваженість, сміливість, вимогливість, дисциплінованість);

організаторські (активність, ініціативність, відповідальність, впев­неність у собі, цілеспрямованість, підприємливість).

Вивчення наукової літератури, практики соціальної роботи дозволяють вичленити у характеристиці особистості соціального праців­ника, як суб'єкта діяльності, такі концептуальні основи:

1. Особистість соціального працівника є суб'єктом професійної діяль­ності, включений в конкретні соціокультурні умови.

2. Особистість соціального працівника — це професіоналізований індивід, який здійснює свою професійну діяльність у системі "людина-людина".

3. Особистість соціального працівника — це цілісність, але не замк­нута на собі, а така, що знаходить вихід у професійній діяльності. Цілісність особистості можна уявити як єдність природного і результатів соціаль­ного та персоналізації; єдність соціального, морального, психологічного, загальнокультурного, професійного; нерозривність професійно обумов­лених якостей особистості з діяльністю.

4. Особистість соціального працівника формується, розвивається, самореалізується, удосконалюється у професійній діяльності і як активний суб'єкт усієї діяльності, вона змінює себе й діяльність.

Таким чином, означені компоненти, функції, ролі і види діяльності соціального працівника, дають можливість говорити про певні блоки умінь, необхідних соціальному працівникові для реалізації як глобаль­них завдань, окреслених соціальною політикою, так і завдань на рівні регіональному, місцевому чи індивідуальному.

Спеціаліст соціальної сфери, працює у взаємодії з управлінням соціального захисту населення, службами зайнятості населення, опікунськи­ми службами, закладами освіти, інспекціями у справах неповнолітніх, виправно-трудовими Колоніями, житловими управліннями, загсами, прокуратурою, народними судами, структурами МВС, Збройних Сил України, пансіонатами для учасників війни та ветеранів праці, радами ветеранів праці та війни, спецінтернатами, інтернатами для інвалідів, реабілітаційними службами для безпритульних, комерційними та іншими структурами.

Перед соціальним педагогом стоять такі завдання:

- засвоювати досягнення світової цивілізації та національної спад­щини українського народу;

- з наукової точки зору оцінювати і прогнозувати соціально-пол­ітичні, економічні, культурні процеси та явища;

- володіти комплексною системою знань з різних галузей наук про суспільство і людину в ньому;

- досконало володіти державною та щонайменше однією з іноземних мов на рівні професійного і побутового спілкування;

- шукати і набувати знання, вміння, прогресивні технології;

- розуміти та виконувати норми державного законодавства та міжна­родних правових актів;

- застосовувати системний підхід до аналізу соціальних процесів та здійснення професійного втручання у практичній соціальній роботі;

- достатньою мірою володіти знаннями у галузі сучасних інформаційних технологій, комп’ютерною та офісною технікою;

- керуватися нормами етичного кодексу фахівця соціальної роботи в практичній діяльності;

- ініціювати та впроваджувати інновації в системі надання соціаль­них послуг групам,особам,громадянам;

- ініціювати та керувати процесами запланованих змін в мезо- та мікросоціальних системах;

- організовувати та вмотивовувати волонтерів, представників гро­мади до участі в соціальній роботі;

- бути здатним та вмотивованим до професійного зростання;

- вести і пропагувати здоровий спосіб життя, формувати навички фізичного самовдосконалення;

- оцінювати політичні, економічні, соціальні та культурні фактори, що впливають на розвиток соціальної роботи в різних країнах, їх схожість та відмінність з вітчизняним надбанням;

- застосовувати ефективно принципи соціального розвитку для ана­лізу природи соціальних проблем та пошуку шляхів їх вирішення;

- розробляти та впроваджувати інноваційні програми, базовані на потребах громади, особистості, суспільства;

- критично оцінювати чинні законодавчі акти, що стосуються право­вого захисту різних категорій населення;

- оцінювати зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на роботу закладів соціального захисту населення;

- оцінювати ефективність професійного втручання, зокрема в кризо­вих ситуаціях чи в клінічній соціальній роботі;

Для реалізації окреслених професійних здатностей соціального прац­івника необхідне володіння спеціалістом відповідними уміннями:

1. Аналіз основних закономірностей, тенденцій розвитку і вирішен­ня соціальних проблем на основі соціологічних та емпіричних даних: готувати підсумковий звіт соціологічного дослідження та опрацьовувати рекомендації для вирішення проблем, прогнозувати тенденції розвитку досліджуваних явищ.

2. Чітко визначати соціальну проблему, яка є об'єктом дослід­ження, вичленовувати її найсуттєвіші елементи і фактори, діагностувати і обґрунтовувати її актуальність; методологічно вірно обґрунтовувати інструментарій соціологічного дослідження та логіку аналізу і інтерпре­тації отриманих емпіричних даних (в результаті збору первинної соціо­логічної інформації).

3. Обробляти та аналізувати емпіричні дані, в тому числі за допо­могою спеціалізованих програмних засобів; оформляти підсумкові документи за результатами соціологічного дослідження (офор­млення таблиць, аналітичний звіт).

4. Розробляти і впроваджувати програми соціальної роботи: аналізувати соціальні проблеми (соціальний стан певної категорії клієнтів), причини їх виникнення, тенденції розвитку, наслідки; визначати мету, завдання, принципи соціальної роботи в конкретному випадку; добирати та адаптувати відповідно до мети, особливостей клієнтів і реальної ситу­ації, методи та завдання професійного втручання; налагоджувати і підтри­мувати зв’язки з зацікавленими установами і організаціями.

5. Застосувати відповідні технології професійного втручання: за­стосовувати оптимальні для даного випадку технології професійного втру­чання на мікро-, мезо- та макрорівнях, які спричинятимуть бажані зміни; визначати соціальні потреби та проблеми особистості, групи, громади; проводити мотиваційне консультування клієнта; проводити професійне втручання у кризовій ситуації; визначати міру втручання у конфлікти сторін і обирати доцільну процедуру їх розв’язання; застосовувати відповідні моделі вирішення проблем у практиці роботи з окремими осо­бами, цільовими та терапевтичними групами; діяти у відповідності з етич­ними нормами практики, що ґрунтується на цінностях; виконувати роль фасилітатора (організатора) груп. Вести групу через процес змін; оціню­вати ефективність професійного втручання.

6. Соціальний захист та представництво інтересів клієнта: аналізувати наявну нормативну базу, що визначає становище клієнта (соц­іальної групи) і шляхи подолання ним своєї проблеми; виявляти дер­жавні установи і громадські організації які компетентні вирішувати пи­тання стосовно проблем клієнта; інформувати клієнта про його права і можливості подолання проблеми.

7. Уміти розробляти, адаптувати і впроваджувати інноваційні технології соціальної роботи: аналізувати наявний досвід роботи, ефек­тивність застосування його форм і методів до певної категорії пробле і клієнтів в реальних умовах; виявляти і аналізувати соціальні, психологічні, демографічні особливості соціальних груп та окремих індивідів, які є об"єктом соціальної роботи; співвідносити методики соціальної роботи з конкретною проблемою, на вирішення якої спрямована соціальна робота.

8. Уміти організовувати і проводити навчальні семінари та по­шукову роботу: виявляти реальний рівень знань, умінь і навичок спец­іалістів, залучених до навчання, їх особистісні характеристики, мотива­цію; відбирати і застосовувати доцільні методики навчання і колективно­го пошуку; вирішувати організаційні питання проведення семінарів (виз­начення часу, підготовка приміщення, матеріальне та інструментальне забезпечення, інформування учасників тощо); визначати необхідний об­сяг знань, умінь, навичок, необхідних для соціальної роботи на гро­мадських засадах у конкретній сфері; проводити оцінку готовності во­лонтерів, які пройшли навчання, до виконання соціальної роботи.

9. Організовувати і проводити заходи соціальної попереджуваль­но-профілактичної роботи: виявляти причини поширення певної про­блеми (негативного явища) серед конкретної соціальної групи, шляхи поширення, чинники, які на це впливають; добирати технологію проф­ілактики у відповідності до проблематики і категорії клієнтів; вирішува­ти організаційні питання проведення профілактичних заходів (час, місце, матеріали, кадрове забезпечення).

10. Розробляти і впроваджувати соціальну рекламу: аналізувати особ­ливості категорії людей, на яких спрямований вплив соціальної реклами, канали поширення інформації серед них; вирішувати організаційні питання (залучення коштів, технічних засобів, взаємодії з каналом поширення інфор­мації); залучати представників певної соціальної групи до поширення рек­ламної продукції; аналізувати ефективність соціальної реклами.

11. .Впроваджувати інформаційно-просвітницькі програми: визначати та аналізувати рівень поінформованості певних верств населення стосов­но соціальних і особистіших проблем та шляхів і засобів їх подолання; аналізувати канали поширення соціальної інформації серед певних верств населення; добирати адекватні форми і методи роботи відповідно до особливостей конкретної категорії населення (соціальної групи).

12. Організувати медичну психолого-педагогічну, юридичну та соціальну допомогу вразливим верствам населення: встановлювати довго­строкові стосунки з клієнтом; виявляти дійсні потреби клієнта щодо на­дання йому медичної, психологічної, юридичної і соціальної допомоги; визначати форми і методи надання психолого-педагогічної, медичної, юридичної та соціальної допомоги клієнту у відповідності до його про­блем і особистісних характеристик; мотивувати клієнта до активної взає­модії та самодопомоги у вирішенні проблеми; оцінювати ефективність соціальної допомоги клієнтові.

13- Розробляти і впроваджувати соціально-реабілітаційні програ­ми: виявляти особливості клієнтів, на яких поширюється соціальна робо­та за певною програмою; добирати та адаптувати відповідно до мети соціальної програми, особливостей клієнтів і реальної ситуації, методи та завдання соціальної роботи; визначати фізичні звичаєві, психологічні та інституційні бар’єри щодо повного залучення неповноправних у всі сфери суспільного життя та вироблення рекомендацій щодо їх усунення; забезпечувати підтримку проектів з боку посадових осіб, недержавних організацій, громадськості; аналізувати ефективність реалізації програ­ми, коректувати її в процесі реалізації.

14. Сприяти організації діяльності груп самодопомоги: визначати мету, зміст і засоби колективної дії; керувати груповим процесом, підтри­мувати позитивну психологічну атмосферу в групі; виявляти коло про­блем, які доцільно вирішувати за допомогою самореалізації й активних дій клієнтів; мотивувати клієнтів зі спільною проблемою до організації в групи соціальної дії та самодопомоги.

15. Підтримувати діяльність громадських організацій соціальної сфери: визначати сфери соціальної роботи, де можлива співпраця з різнопрофільними громадськими організаціями.

Таким чином, визначені компоненти, які можуть сприяти вирішенню чималої кількості проблем клієнтів у сфері їх життєдіяльності і, підтвер­джуються невідворотність професіоаналізації діяльності соціальних педагогів.


Дата добавления: 2015-08-03; просмотров: 77 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Понятие производственной структуры | Основные пути совершенствования производственной структуры | Типы производства | Производственный процесс и принципы его организации | Структура цикла |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Продолжительность цикла| Россия, которой не было — 2. Русская Атлантида

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)