РОЗДІЛ 3 Економічна історія України 4 страница

2. Розбудова незалежної України об'єктивно потребує входження її у світове господарство на організаційно-економічних засадах ринкових відносин на принципах рівноправності та взаємної вигоди у співробітництві.

Об'єктивна необхідність інтеграції України у світове господарство і розвитку її міжнародних відносин безпосередньо випливає передусім з потреб використання у національній системі відтворення міжнародного поділу праці для прискорення переходу до ринкової економіки країни з метою її розвитку і зростання багатства суспільства. Така необхідність сприяє формуванню ефективної структури економіки країни.

Така стратегія повинна полягати не в простому нарощуванні обсягів експорту, а в сприянні створенню довгострокових конкурентних переваг та стабільному розширенні і якісному поліпшенню на основі цих переваг позицій країни на світовому ринку. Для цього необхідно мати чітку концепцію економічної політики, яка сприяла б розширенню експорту лише в поєднанні із загальними цілями макроекономічної політики.

Матеріальною основою стратегії просування продукції українських підприємств на зарубіжних ринках є експортний потенціал країни.

Загальновідомо, що Україна має великий експортний потенціал. Якщо площа країни становить 0,4% загальної світової суші і численність населення 0,8% загальносвітової кількості людей, то в Україні виробляється 5% світової мінеральної сировини та продуктів її переробки. Розвідані запаси корисних копалин України приблизно оцінюються в 7 трлн дол. У світовому виробництві марганцевої руди частка України становить 32%.

Українські підприємства експортують близько 30% глин та 18% каолінів, що видобуваються.

Крім того, Україна має конкурентоспроможні технології в аерокосмічній галузі, ракето- та суднобудуванні, виробництві нових матеріалів, біотехнології, регулюванні хімічних, біохімічних та біофізичних процесів. Великий потенціал мають також агропромисловий та енергетичний комплекси України. Але поряд з цим існує досить велике технологічне відставання в харчовій промисловості, ряді галузей машинобудування, виробництві інформаційно-обчислювальних систем тощо.

Досягнення цього можливе лише за умови проведення відповідної експорторозширюючої політики, коли поруч з розвитком традиційного експорту розвиватимуться й потенційні експортні галузі відповідно до тенденцій на світовому ринку. Цього можна досягти при сприянні у структурній політиці виробництву товарів високого ступеня переробки шляхом використання провідних технологій, які дозволять ефективніше використовувати наявні ресурси.

Об'єктивні чинники виникають під дією загальних закономірностей розвитку міжнародного ринку. Найважливішим з них є конкретна ситуація на ринку тієї чи іншої продукції. А тому нашим підприємцям необхідно вивчати цю ситуацію і в своїх діях пристосовуватися до неї.

Суб'єктивні чинники повністю залежать від дії вітчизняних підприємців на міжнародному ринку. Тут найважливішим чинником може бути позитивний імідж вітчизняного підприємства, надійність його як партнера і висока якість його продукції.

3. Як відомо, сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, які може забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності.

Під впливом складних неоднозначних світових процесів опинилася і Україна. Прояви кризових явищ в галузях економіки, спричинені недостатнім і несвоєчасним урахуванням змінних умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами у методах господарювання та іншими причинами почали значно гальмувати розвиток країни. Темпи виробництва почали різко уповільнюватися, намагання стримати спад виробництва екстенсивними методами не призвело до позитивних

результатів.

Згідно статистичних даних в Україні з 2000-го року по 2005 рік спостерігалося позитивне торгівельне сальдо, проте, починаючи з 2006 року сальдо стає від'ємним і у 2008 році досягло значення -13,5 млрд. дол.. США. Поряд з цим спостерігається чітка тенденція до збільшення експортних та імпортних потоків у вартісному вимірнику, але темпи зростання імпорту є більшими порівняно з темпами приросту експорту. Так експортні потоки збільшилися у чотири рази, а імпортні потоки - у шість разів.

Стійка динаміка експортно-імпортних операцій змінилася під впливом світової фінансової кризи, яка розпочалась у 2008 році, і не обійшла стороною й нашу країну.

Падіння вартісних обсягів експорту відбувалось насамперед за рахунок фізичних обсягів через зниження зовнішнього попиту, що в тому числі мало наслідком різке падіння промислового виробництва. Падіння експортних поставок відбувалось за всіма товарними групами, крім продукції АПК. Падіння обсягів імпорту було спричинено значним зниженням внутрішнього попиту, обмеженням кредитування, падінням обмінного курсу гривні.

Розглянемо спочатку соціально-економічний розвиток України у 2008 році.

В цілому можна виділити 2 періоди розвитку:

- до липня - із загалом позитивними тенденціями, що формувались в

умовах сприятливої зовнішньої кон'юнктури;

- починаючи з серпня - різка зміна тенденцій розвитку.

І період. За підсумками січня-липня реальне зростання ВВП становило 6,5%, промислового виробництва 7,3%.

Високими темпами зростало виробництво у видах діяльності, продукція яких має інвестиційне спрямування. Лідером росту залишалось машинобудування - 28,7%. При цьому основні експорто-орієнтовані галузі демонстрували висхідні тренди. Обсяги металургійного виробництва збільшились на 3,5%, хімічного - на 5,2%.

Позитивна динаміка розвитку економіки супроводжувалася збільшенням прибутковості виробництва. Отриманий підприємствами фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування на 86% перевищував обсяги за відповідний період 2007 року і становив 91,2 млрд. грн.

Враховуючи, що прибуток є основним джерелом фінансування інвестицій, відбулось подальше розширення інвестиційних процесів. У І-му півріччі інвестиції в основний капітал реально збільшились на 8,2%.

В умовах сприятливої зовнішньої кон'юнктури експорт товарів збільшився на 46,6%. Тривала тенденція прискореного зростання імпорту товарів - в 1,6 рази. Це пов'язано із постійно зростаючим споживчим попитом населення, збільшенням ціни на імпортований природний газ та світових цін на нафту, а також із зростанням інвестицій в оновлення основних фондів та впровадження енергозберігаючих технологій.

ІІ період. Внаслідок скорочення світового попиту на українську продукцію та обвальне падіння цін на сировинних ринках основні українські експортери фактично втратили зовнішні ринки збуту.

Відповідно, починаючи з серпня, простежувалась тенденція до уповільнення зовнішньоекономічної активності.

Останні два місяці 2008 року за даними Держмитслужби мала місце стійка тенденція скорочення вартісних обсягів як експорту, так і імпорту. При цьому у листопаді динаміка падіння імпорту була вищою за динаміку скорочення експорту: експорт скоротився порівняно з жовтнем на 2,2 млрд. дол. США, імпорт - на 2,7 млрд. дол. США. Це призвело до зменшення від’ємного сальдо товарного балансу до 0,9 млрд. дол. США проти 1,5 млрд. дол. США у жовтні.

Як наслідок світової рецесії, у серпні-листопаді вперше, починаючи з жовтня 2002 року, відбулось різке скорочення обсягів виробництва в експортоорієнтованих галузях: у вересні 2008 року до відповідного періоду 2007 року падіння в металургії становило 17%, у жовтні - 35,6%, а вже у листопаді - 48,8 %, хімічній та нафтохімічній промисловості - відповідно 19,2% та 35,2%. Скорочення виробництва цих галузей по ланцюгу міжгалузевих зв'язків потягнуло за собою падіння у виробництві коксу та продуктів нафтоперероблення - на 22,3 % у вересні до відповідного періоду 2007 року, 43,9 % у жовтні та 11,6% у листопаді, добуванні корисних копалин (крім паливно-енергетичних) - на 20,6% та 60,2%.

В цілому обсяги виробництва у промисловості скоротилися на 28,6%.

Як наслідок, було зафіксовано падіння кумулятивного показника обсягів промислового виробництва на 0,7%, а динаміка зростання ВВП уповільнилась до 3,6% з 5,8%.

Об'єктивно оцінюючи причини такої потужної корекції розвитку, слід зазначити, що вони знаходяться не лише у площині скорочення попиту на зовнішніх ринках, хоча погіршення зовнішньої кон'юнктури стало каталізатором негативних тенденцій.

У 2009 році скоротився до рівня 32,74 млрд. дол. США рівень міжнародних валютних резервів. В умовах валютної дестабілізації, погіршилася ситуація на ринку банківських послуг.

По ланцюгу міжгалузевих зв’язків падіння у промисловості викликало гальмування зростання у залежних видах економічної діяльності, а саме у торгівлі та транспорті. Приріст їх випуску не перевищив 0,7 та 8%, в той час як за підсумками 2008 року зростання становило відповідно 2 та 9,9 %.

Отже, проаналізувавши стан соціально-економічного розвитку країни, чітко прослідковується спад в усіх сферах економіки. Мінекономіки, складаючи прогноз макропоказників на 2011 рік також враховували складну економічну ситуацію, припускали високо ймовірне ускладнення ситуації на початку року, пов'язаного із вичерпанням певних резервів та новими зовнішніми і внутрішніми збуреннями.

У вхідні умови прогнозу було закладено:

- відновлення вже наприкінці І або на початку ІІ півріччя зростання світових цін на метали, проте повністю це не компенсує падіння середньорічного рівня цін;

- поступовий вихід з рецесії світової економіки, зважаючи на впровадження країнами ще у 2008 році заходів з нівелювання проявів світової кризи;

- більш ефективний запуск механізму відновлення внутрішнього ринку через активізацію споживчого та інвестиційного попиту за рахунок реалізації комплексу антикризових заходів, в тому числі з використанням коштів бюджету, та з урахуванням проведення індексації заробітної плати.

Серед інших припущень, що були закладені у прогнозні розрахунки виділялись зовнішні та внутрішні.

Зовнішні:

- поступове приведення ціни на природний газ до транзитно-скоригованих міжнародних рівнів. Тобто, головним критерієм проведення тарифної політики у сфері природних монополій закладалося зниження дотаційності та подолання інфраструктурних обмежень росту, зважаючи на те, що у попередніх роках вони нарощувались;

- падіння середньорічної світової ціни на нафту до рівня 60-70 доларів США за барель проти 98 доларів;

- уповільнення зростання світової економіки до 2,2 % проти очікуваних 3,7 %.

Внутрішні:

- підвищення граничного рівня цін (тарифів) на природний газ для всіх категорій споживачів;

- подальше приведення податкового законодавства до стандартів ЄС;

- підвищення мінімальної заробітної плати;

- концентрація бюджетних видатків, в першу чергу, на фінансуванні суспільно важливих проектів з модернізації житлово-комунального господарства, розвитку інфраструктури (транспортної, комунальної), організації та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні;

- очікування врожаю зернових на рівні 45 млн. тонн.

Таким чином, якісний розвиток економіки може бути забезпечений, якщо суттєво підсилити свою роль у виробництві і використанні новітніх знань, що дозволить домінувати у світових процесах.

4. Одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України, що розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі і створення передбачуваного прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій є співробітництво України в рамках Світової організації торгівлі (СОТ).

Багатосторонню міжнародну торговельну систему, у центрі якої знаходиться СОТ, у широкому розумінні можна визначити як сукупність міжнародних правил, яких мають дотримуватися країни в торговельних відносинах між собою. Правила ці спрямовані на всебічне сприяння відкритій і ліберальній торгівлі. СОТ служить як форумом для переговорів, так і арбітром у врегулюванні торговельних суперечок між країнами-членами.

Основними принципами і правилами СОТ є:

· торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі і взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;

· регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

· відмова від використання кількісних і інших обмежень;

· транспарентність торговельної політики;

· врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій, переговорів і т.д.

Після вступу до СОТ країна отримує рівні з усіма членами організації права, що практично означає припинення її дискримінації на зовнішніх ринках.

Процес приєднання України до системи ГАТТ/СОТ почався 30 листопада 1993 р., коли до Секретаріату ГАТТ було направлено офіційну заяву Уряду про намір країни приєднатися до ГАТТ. Робочу групу з питань розгляду заяви України створено 17 грудня 1993 р. Наступним кроком відповідно до процедури стало представлення на розгляд Робочої групи Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України.

5 лютого 2008 року на засіданні Генеральної Ради СОТ було підписано Протокол про вступ України до СОТ. Відповідно до типової процедури приєднання до СОТ після засідання Генеральної Ради Протокол про вступ України до СОТ з додатками було ратифіковано Верховною Радою України.

10 квітня 2008 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі”. Таке рішення підтримали 411 народних депутатів.

16 квітня МЗС офіційно нотою повідомив Генерального директора СОТ стосовно завершення внутрішньодержавних процедур набуття членства в СОТ. Таким чином, через 30 днів, 16 травня 2008 р. Україна набула членства у Світовій організації торгівлі. Світова організація торгівлі як організація практично не бере безпосередньої участі у переговорних процесах між країнами щодо взаємного доступу на ринки товарів і послуг. Такі рішення приймаються індивідуально і тільки між представниками зацікавлених сторін. Разом з тим правила СОТ є гнучкими і передбачають використання надання пільг, зокрема для країн, які тільки увійшли у СОТ. Саме від вміння проводити національну митну політику, вести переговори і відстоювати національні інтереси залежить те, на яких умовах вступають нові країни у Світову організацію торгівлі і як вони будуть проводити свою зовнішньоторговельну діяльність.

Серед заходів щодо захисту та підтримки національного товаровиробника, можливість застосування яких передбачена в межах угод СОТ, слід виділити такі:

- введення тимчасових обмежень імпорту з метою вирівнювання платіжного балансу;

- підвищення імпортного мита та застосування кількісних обмежень імпорту;

- обмеження імпорту сільськогосподарської продукції;

- Угода про субсидії та компенсаційні заходи і Угода про застосування антидемпінгових та компенсаційних заходів як ефективний інструмент боротьби зі заниженням цін на імпортовані товари.

Зі вступом України до СОТ, митна політика держави повинна спрямовуватися як на лібералізацію зовнішньої торгівлі та легалізацію «тіньових» потоків імпорту, так і на захист національного товаровиробника.

Головним державним пріоритетом сьогодні є підтримка галузей, які застосовують конкурентоспроможні технології, мають високу додану вартість і є перспективними на світовому технологічному ринку. Така підтримка повинна відповідати стратегії національного інноваційного розвитку та її довгостроковим цілям.

Таким чином, вступ до СОТ означає для України:

- інтеграцію до міжнародної ринкової економіки, створення правових засад для стабільного і передбачуваного ведення бізнесу і міжнародної торгівлі;

- доступ до міжнародного механізму вирішення торгових спорів;

- створення сприятливого клімату для іноземних інвестицій;

- більш широкий вибір товарів і послуг;

- отримання Україною статусу повноправного учасника міжнародної торгівлі, що збільшить її можливості брати участь у регіональних союзах і об'єднаннях.

«2020 рік є реалістичною датою вступу України до Європейського Союзу», — такі оптимістичні заяви прозвучали на четвертому саміті Ялтинської європейської стратегії з вуст віце-президента Європейського парламенту Марека Сівеця, а також екс-президента Польщі Олександра Кваснєвського. Підтримка прагнень України з боку європейських політиків приємна, водночас не повинна вводити в оману. Членство в ЄС не дістається без підготовки.

У березні 2007 року Україна та Європейський Союз розпочали переговори щодо нової посиленої угоди, яка замінила Угоду про партнерство та співробітництво 1998—2008 років. Важко сказати, чи стане виконання нової угоди «перепусткою» до членства країни в ЄС. Однак, без сумніву, її виконання допоможе наблизити Україну до стандартів ЄС в багатьох сферах та сприятиме її інтеграції в ринки та політику Євросоюзу.

Ключовим елементом посиленої угоди став розділ про зону вільної торгівлі (ЗВТ).

Зона вільної торгівлі (free trade area) — тип міжнародної інтеграції, в рамках якої країни-учасники скасовують митні ставки, податки та збори, та кількісні обмеження для взаємної торгівлі. За кожною країною-учасницею зберігається право на самостійне та незалежне визначення режиму торгівлі по відношенню до третіх країн. Між країнами-учасницями зберігаються митні кордони та пости, які контролюють походження товарів, що перетинають державні кордони. В більшості випадків умови зони вільної торгівлі поширюються на всі товари, крім сільськогосподарської продукції. Прикладами ЗВТ є НАФТА, АСЕАН та МЕРКОСУР. ЄС також має ЗВТ з країнами Середземномор’я, з Чилі та Мексикою.

Український бізнес чекає свого вступу в зону вільної торгівлі з ЄС та СНД. Підписання обох договорів з ЄС та СНД дає Україні шанс на реформування економіки.

З одного боку договір з СНД, а точніше з Росією дозволить отримати доступ до більш дешевих ресурсів, в першу чергу нафти та природного газу. З іншого боку інтеграція з ЄС передбачає проведення українського законодавчого поля в співвідношенні зі стандартами ЄС.

В кінцевому підсумку обидва ці чинники повинні позитивно позначитися на інвестиційній привабливості України.

Дата добавления: 2015-07-24