Розповідь учителя. Трудове право України являє собою галузь права, яка регулює трудові та тісно

Трудове право України являє собою галузь права, яка регулює трудові та тісно пов’язані з ними суспільні відносини.

Предметом правового регулювання трудового права є комплекс суспіль­них відносин, основу яких складають трудові відносини, які виникають на підставі трудового договору, а також низка суспільних відносин, тісно пов’язаних із трудовими.

Трудові відносин и — це відносини, які виникають між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом із приводу обов’язку працівника виконувати певну роботу з підпо­рядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку та обов’язку роботодавця оплачувати його працю, створювати належні умови для праці.

До відносин, тісно пов’язаних із трудовими, належать такі групи:

o відносини працевлаштування;

o відносини з виробничого навчання;

o підвищення кваліфікації;

o відшкодування збитків, заподіяних працівником підприємству, установі, організації або збитків, заподіяних працівнику.

Метод трудового права характеризується поєднанням імперативного та диспозитивного методу правового регулювання. Диспозитивний метод за­стосовується при регулюванні відносин, пов’язаних з укладанням трудового договору, колективного договору, встановленням заробітної плати, коли сто­рони володіють свободою у визначенні взаємних прав і обов’язків. З іншого боку, у відносинах, пов’язаних із накладенням дисциплінарної відповідаль­ності, вирішенням трудових спорів значною є участь держави, а поведінка сторін великою мірою визначається встановленими законодавством вимога­ми, тобто застосовується імперативний метод правового регулювання.

Джерела трудового пра ва являють собою розгалужену систему законів та підзаконних нормативно-правових актів. Основним джерелом трудового права є Конституція У країни, що встановлює цілий ряд ключових положень, на яких ґрунтується трудове законодавство. Так, стаття 43 Конституції Укра­їни гарантує кожному право на працю, стаття 45 — право на відпочинок.

Найважливішу роль у регулюванні трудових відносин відіграє Кодекс за­конів про працю України (КЗпП) від 1 червня 1972 р. Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зрос­танню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефек­тивності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального та культурного життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і посту­повому перетворенню праці на благо суспільства на першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Кодекс законів про працю України складається з 18 глав та 265 ста­тей. Крім загальних положень, де визначаються завдання кодексу, права й обов’язки працівників та деякі інші питання, він містить положення про колективний і трудовий договір, забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників, робочий час і час відпочинку, нормування праці, заробітну плату, гарантії та компенсації (як для працівників, так і у випадках заподі­яння матеріальної шкоди працівником підприємству, установі, організації), трудову дисципліну, охорону праці, працю молоді й жінок, трудові спори, державне соціальне страхування, пільги для працівників, які поєднують ро­боту з навчанням, та деякі інші.

Крім КЗпП серед найважливіших джерел трудового права слід назвати За­кони України «Про колективні договори і угоди», «Про охорону праці», «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про зайнятість населення» та інші.

2. ТРУДОВИЙ ДОГОВІР: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ, ФОРМА, СТРОК, ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ.

Дата добавления: 2015-07-20