Поради щодо організації дослідів у природному довкіллі

Педагоги і батьки мають зосереджувати увагу на поєднанні різних способів подачі дітям знань про при­роду, формуванні в них практичних умінь і навичок взаємодії з нею, вихованні бережливого ставлення до природного довкілля в організованій і самостійній діяльності, сприяти розвитку пізнавальної активності та екологічної культури дошкільника. Дієвості такого освітнього впливу сприяє залучення дітей до пошуково-дослідницької діяльності.

Природознавчі досліди є водночас продуктом і процесом діяльності. Як продукт – це упорядкований обсяг знань про фізичний та природний світ, а як процес – спостереження та експериментування. Дуже важливо, щоб діти брали участь у дослідженні природи, оскільки ті вміння, які вони розвинуть у себе, переноситимуться в процес освоєння інших сфер життєдіяльності й стануть у пригоді впродовж усього життя. До цих умінь належать, зокрема, вміння спостерігати, порівнювати, класифікувати, описувати, пе­редбачати, вимірювати.

У структурі досліду виокремлюється кілька етапів

Перший етап – підготовка до пошукової діяльності в природі. Він має бути спрямований на виявлення знань дітей про певні об'єкти та природні явища, створення атмосфери зацікавленості.

Цьому сприятимуть доречно поставлені у вступній бесіді запитання, цікава розповідь дорослого. На­приклад, під час гри малят з повітряними кульками вихователь може запитати: "Як ви гадаєте, яка з по­вітряних кульок важча: та, що наповнена повітрям, чи порожня?".

Другий етап – початок досліду. Він розпочинається з висунення припущень. Маючи потрібні знання, діти можуть самі висувати їх у вигляді певних висловлювань. ("Легша та кулька, що може літати, тобто наповнена повітрям").

Правильність чи неправильність припущення слід потім підтвердити або спростувати дослідом. Після цього дослід треба обговорити. Всі умови в перебігові обговорення мають бути однакові, окрім якоїсь од­ної. Це забезпечить чистоту експерименту. Наприклад, щоб перевірити наведене вище припущення, слід зважити обидві кульки, тобто наповнену повітрям і порожню, вагу яких порівнюємо. Та спочатку треба пере­свідчитися, чи однакові вони за всіма параметрами: кольором, формою, розміром. А щоб переконатися в тому, що вони однакові й за вагою, обидві кульки слід зважити, перш ніж одну з них наповнити повітрям.

Третій етап – проведення досліду, перевірка припущення та подальший обмін думками.

У наведеному прикладі одну з кульок наповнюють повітрям та знову зважують на терезах. Результати зважування порожньої кульки і кульки, яку наповнено повітрям, порівнюють.

Дорослий має правильно продумати свої дії та участь дітей у логічній послідовності, визначивши поря­док виконання досліду, способи поетапної фіксації результатів, основні й допоміжні засоби, матеріали.

Четвертий етап – заключний, на якому обговорюють результати досліду. Тут робляться висновки, які підтверджують або спростовують початкові припущення.

Слід пам'ятати, що нові зна­ння як результат самостійного "відкриття" дитини мають базу­ватися на попередньо засвоєних. Планування дослідницької роботи має повністю підпорядковуватися єдиній меті – обґрунтованому пе­реходу абстрактних теоретичних уявлень через унаочнення на рі­вень узагальнених, систематизо­ваних, обґрунтованих знань.

Залежно від обсягу та склад­ності організації та проведення дослід може бути як цілим занят­тям з ознайомлення з природою, так і його компонентом. Нескладні досліди можна проводити також під час екскурсій у природу, про­гулянок, цільових прогулянок, пра­ці в природі з метою закріплення, узагальнення та систематизації знань старших дошкільників.

Дата добавления: 2015-07-26