Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Проблеми сучасної соціальної філософії

Читайте также:
  1. Адміністративно-територіальні зміни України після Другої світової війни. Формування сучасної території України
  2. Аксіологічна функція філософії. Вартості та їх класифікація.
  3. Антропоцентризм філософії Відродження
  4. Аргументи проти соціальної відповідальності
  5. Атеїстичний екзистенціалізм. Основні аспекти філософії Ж.-П. Cартра та А.Камю.
  6. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь, 2001.
  7. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

Соціальна філософія - визначає специфіку і тенденції розвитку людського суспільства, механізми його утворення та закони існування, місце в ньому людини, соціальну будову суспільства, рівні і форми його організації, спрямованість та сенс людської історії, духовні основи суспільства.

Суспільство є надскладною системою, яка формується в міру розвитку здатності людей відокремлювати себе від природи. Філософія визначає три основні групи факторів, які обумовлюють розвиток людського суспільства: праця (специфічно людська доцільна діяльність), спілкування (колективний характер діяльності і життя), свідомість (пізнання, інтелект, духовний зміст людської діяльності).

В сучасній соціальній філософії усвідомлення поняття «суспільство» пов'язане з інформаційною революцією, з новим баченням світу.

Характерне для філософії кінця 19-20 ст. протиставлення раці­ональних та ірраціональних засад людського буття, що знайшло яскраве вті­лення в соціальній філософії

1.Новітня соціальна філософія в раціоналістичній традиції (РТ).. Традиції успадковані від романтичних (історіософських) концепцій принцип історизму і зосереджується на специфіці соціального буття, яке суттєво відрізняється від буття природи. Соціальна філософія 19 ст. прагне виявити й описати сутність феномена соціальності. Для цього вона залучає наукові емпіричні методи й претендує стати окре­мою науковою дисципліною. Так, починає входити термін «соціологія» (ввів Конт). Пізнання соціальності здійснюється, щоб допомогти людям опанувати соціальний світ, ефективно його впорядкувати, організувати й збагнути смисл та призна­чення людської історії.

Слід чітко бачити відмінність між соц.філ. та соціологією - якщо знання про соціальні явища охоплюють їх як цілісну систему, що включає в себе зв’язок його складників. Якщо воно спрямоване на пізнання сутності соціального буття і спрямованість його розвитку та на визначення місця і ролі людини в соціальному світі, то воно є філософським і виражає собою предмет соціальної філософії; соціологічне пізнання, використову­ючи наукові методи, досліджує соціальні явища як міжособові зв'язки в конкретних сферах соціального життя: політиці, економіці, культурі, а також у соціальних групах, класах, у суспільстві в цілому, беручи його в якомусь конкретному зрізі - моральному, правовому, релігійному тощо.

2. Соціальна філософія в ірраціоналістичній традиції.

На противагу раціоналістичним ученням, (що шукають основу соціального життя в структуруючих та впорядковуючих факторах,) у цього періоду постають ідеї, пов'язані із визнанням волі до життя (в протилежність розумові єдиною універсаль­ною основою всього сутнього.) Глибинні витоки цих ідей укорінені в неоплатонічному вченні про Абсолют - ірраціональну духовну субстан­цію, що виявляє себе як нестримний нурт творчої енергії.

Ірраціоналістичний напрям соціальної філософії ставить проблему щодо взаємодії раціональних та ірраціональних рушійних сил історії. Він під­креслює руйнівну роль розуму та породженої ним цивілізації для природних основ людського буття. Вічній, незмінній, самодостатній, нестримній у своєму життєвому пориві природі ця філософія протиставляє світ культури, який втілює не силу, а слабкість людини. У своєму теперішньому стані культура вказує на вичерпання природних життєвих ресурсів людства.

Людина не здатна усвідомити причини та рушійні си­ли своєї соціальної поведінки, ставити та досягати в цій сфері осмисле­ні завдання, а чи соціальне життя - це лише ілюзія свідомої діяльності, а насправді людина перебуває під владою незрозумілих їй сил.


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 269 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Духовне життя Київської Русі і витоки вітчизняної філософської думки. | Формування професійної філософії в Україні. Києво-Могилянська академія. | Філософія Г. Сковороди | Quot;Філософія серця" П. Юркевича та український романтизм. | Філософські та соціально-політичні погляди І.Франка і М.Драгоманова | Соц-філ думка України в кін ХІХ-ХХ ст.. | Вчення Вернадського про ноосферу. | Розвиток філософсько-наукових уявлень про рух, простір і час. | Онтологічні проблеми в новітній філософії. | Проблема свідомості в філософії |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Концепції практики в філософії.| Чуттєве і розумове пізнання, їх основні форми та взаємодія.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)