У яких значеннях застосовують вислів «національна (українська) ідея»?

В

ислів «національна ідея» застосовують у трьох основних значен­нях: а) цим висловом позначають важливу для суспільства ідею будь-якого змісту, щодо якої існує згода більшості громадян, або ж таку, що здатна одержати підтримку більшості громадян; в обох випадках цю ідею розглядають як таку, що сприяє громадянському єднанню; б) ідею нації; в) особливості національної свідомості; з ос­таннім пов’язане застосування цього вислову для позначення націо­нального ідеалу («мрії»), призначення нації (в тім числі її «місії») тощо. У відповідності з першим із названих значень говорять, наприклад, що не існує національної ідеї щодо реформування економіки чи системи освіти: єдність чи згода нації щодо певної ідеї і дає змогу назвати цю ідею «національною». Відповідно до цього дехто вважає, що націо­нальною ідеєю в сучасній Україні є ідея створення ефективної еконо­міки, яка б стала основою всезагального добробуту: бо, мовляв, це та єдина ідея, яка має всезагальну громадянську підтримку. До цього економічного складника часто додають політичний: говорять, що ук­раїнською ідеєю має бути ідея цивілізованої, демократичної, еконо­мічно потужної України. Але, як правило, важливим складником націо­нальної ідеї вважають дещо неповторне, властиве тільки даній нації -саме це і дозволяє розглядати вислови «національна ідея» та «україн­ська ідея» як близькі за своїм змістом, а то й синонімічні. Тим часом ідею економічно потужної та цивілізованої України не можна вважа­ти суто українською: така ідея сьогодні є скоріше інтернаціональною. А тому більшість авторів тлумачать вислів «національна ідея» у другому та третьому із названих вище значень. Зрідка також су­часні західні автори у дослідженнях, предметом яких є нація, застосо­вують цей вислів як синонім до висловів «ідея нації»¹, «національна свідомість» чи «національний ідеал». Національна культура («життє­вий світ») та національна самосвідомість кожної нації містить важ-

Василь Лісовий

ливі елементи неповторності: пояснення особливостей цієї «духовної індивідуальності» (Гумбольдт) дає право дослідникові вважати, що та національна ідея, яку він досліджує, є суто національною (україн­ською).

Ясно, що поняття нації та національної самосвідомості є скорі­ше універсальними – у світі існує багато націй з тією чи іншою націо­нальною самосвідомістю. Та оскільки в кожному конкретному випад­ку набір елементів, які об’єднують людей в нації, є різним (мова, релі­гія, політична історія тощо), і водночас різними є також самі ці еле­менти (мови, наприклад), то їхнє поєднання в деяку колективну ціліс­ність має ознаки унікальності. Неповторністю володіє не тільки об’єктив­на основа нації, а ще більше суб’єктивний бік національного життя -національна самосвідомість. Для буття нації важлива не тільки, а ча­сто не стільки наявність деяких об’єктивних особливостей в культурі чи політичній історії, скільки те, в чому самі люди вбачають свою особливість, свою відмінність від інших націй. Це самоусвідомлення має своїм важливим складником певні ціннісні орієнтації і волю – тобто діяльне утвердження себе як колективної «особистості».

Дата добавления: 2015-07-17