Дикі та садові культури

Одним із можливих підходів є такий. Культури, як і рослини, мож­на поділити на дикорослі та доглянуті. Дикі види зростають та відтво­рюються спонтанно, як життєві органи людей. Немає жодної спільноти без певної загальної системи комунікації та норм, і дикорослі системи цього типу (іншими словами, культури) відтворюються від покоління до покоління без свідомого проектування, без нагляду, без опіки або особ­ливої підтримки.

Культивовані або садові культури різноманітні, хоча розвинулися з диких різновидів. Вони відрізняються складністю та багатством, які підтримувалися передусім завдяки писемності та наявності спеціалізо­ваного персоналу, і загинули б, позбавлені особливої підтримки у ви­гляді спеціалізованих наукових установ з достатньо численним, цілкови­то зайнятим та відданим справі персоналом. Протягом аграрної епохи людської історії зисокі культури або великі традиції стали видатними, важливими і в певному, але особливому сенсі панівними. Хоча вони не могли загалом нав’язати себе всім, чи навіть більшості населення, однак їм зазвичай вдавалося подати себе як авторитетні, навіть якщо (або тому, що) вони були недосяжні і таємничі. Іноді вони зміцнювали централізо­вану державу, іноді змагалися з нею. Вони також могли заступати собою

Нації та націоналізм

таку державу, коли вона слабшала або розпадалася в неспокійні чи темні часи. Церква або ритуальна система могли виступати як замінник мину­лого чи як двійник влади. Але високі культури взагалі не визначали межі політичних утворень, і є поважні причини, чому протягом аграрної доби вони і не могли цього робити.

В індустріальну епоху все це змінюється. Високі культури почина­ють домінувати у зовсім новому сенсі. Пов’язані з ними старі доктрини переважно втрачають свій авторитет, але принесені ними типи освіче­ності та стилі спілкування стають набагато авторитетнішими та норма­тивними і, понад усе, стають впливовими й універсальними в суспільстві. Іншими словами, практично кожен стає письменним і спілкується за до­помогою розробленого коду, за допомогою свідомо оформлених, відвер­то «граматичних» (регульованих) речень, а не за допомогою залежних від контексту вигуків та жестів.

Але висока культура, що в цей час поширюється серед населення, дуже потребує політичної опори й підтримки. В аграрну добу вона їх інколи мала і користувалася цим, але в інші часи вона могла обходитися без політичного захисту, і в цьому полягала одна з її переваг. В темні часи, коли переважала анархія і королівський мир занепадав, християн­ські та буддистські монастирі, дервішські ордени (zawiyas)⁵⁾ та брамінські громади могли вижити і певною мірою зберігали високу культуру, не користуючись захистом меча.

Тепер же, коли завдання високої культури стали набагато ширші та складніші, вона не може обходитися без політичної інфраструктури. Як підмітив персонаж роману «Немає орхідей для міс Блендіш»⁶’, кожна дівчина повинна мати чоловіка, бажано свого власного; і кожна висока культура тепер прагне держави, і бажано своєї власної. Не кожна дикоросла куль­тура може стати високою культурою, і тим із них, які не мають серйозних перспектив на це, залишається відкланятися без боротьби; вони не пород­жують націоналізмів. Ті, які вважають, що вони таки мають шанс, або ж -якщо уникати антропоморфізмів у розмові про культури – ті з них, яких їхні носії наділяють добрими перспективами, борються між собою за до­ступне їм населення та політичний простір. Це одне з джерел націоналі­стичного чи етнічного конфлікту. Там же, де не існувало узгодженості між наявними політичними кордонами, з одного боку, та високими культура­ми з їхніми політичними домаганнями, байдуже, старими чи такими, що тільки кристалізуються, з другого боку, спалахує конфлікт іншого типу, характерний якраз для доби націоналізму.

Інша аналогія, в додаток до вищенаведеної ботанічної, допоможе пояснити нову ситуацію. Аграрну людину можна порівняти з природ-

Ернест Ґелнер

ним видом, який може вижити в природному оточенні. Індустріальну людину можна порівняти зі штучно витвореним або виведеним видом, який не може нормально дихати в природній атмосфері, а може нормаль­но функціонувати та жити лише в новому, спеціально змішаному та штуч­но підтримуваному повітрі чи середовищі. Отже, вона живе в обмеже­них і спеціально споруджених блоках, на кшталт гігантського акваріума або дихальної камери. Але ці камери мають встановлюватися та обслу­говуватися. Забезпечення життєдайних повітря чи рідини у кожному з цих гігантських резервуарів не здійснюється автоматично. Для цього потрібен спеціалізований завод. Назва цього заводу – національна освіт­ня та комунікативна система. її єдиним надійним оберігачем та захисни­ком є держава.

В принципі немає нічого неможливого в тому, щоб мати один та­кий культурно-освітній акваріум з золотими рибками для цілої земної кулі, підтримуваний єдиною політичною владою та єдиною освітньою системою. Врешті-решт, це ще може здійснитися. Але тим часом через дуже вагомі підстави, які ще мають обговорюватись, загальною нормою залишається низка роз’єднаних дихальних камер або акваріумів – кож­ний зі своїми власними особливостями, власним середовищем чи атмо­сферою – які не можна взаємозамінювати. Все ж таки вони мають і деякі спільні ознаки. Формули для середовища у високорозвинутих індустрі­альних акваріумах з золотими рибками цілковито подібні за типом, хоча вони містять і багато відносно поверхневих, але зумисне наголошуваних міток-розрізнювачів.

Існують цілком доброякісні та очевидні підстави для цього нового плюралізму, які будуть досліджені згодом. Індустріальна епоха успадку­вала політичні утворення та культури, як високі, так і низькі, від попе­редньої епохи. Не було жодних причин, чому вони мали б усі раптово сплавитися в одну культуру; навпаки, були серйозні причини, чому це не повинно статися: індустріалізм, чи, інакше кажучи, тип виробництва або розподілу праці, який робить необхідними ці однотипні дихальні резер­вуари, не прибуває в усі частини світу одночасно та в один і той же спосіб. Неодночасний прихід індустріалізму досить легко поділив людство на конкуруючі угруповання. Різниця в часі приходу індустріалізму в різні спільноти ставала гострою, якщо вони мали можливість використати культурні, генетичні чи інші такого роду відмінності, залишені аграр­ною добою. Початок «розвитку» становить вирішальний політичний діакритичний знак, якщо він може підхопити якусь культурну особ­ливість, успадковану з аграрної епохи, та використати її як свій символ.

Індустріалізація проходила через послідовні етапи в різних умовах і

Нації та націоналізм

породила різноманітну нову конкуренцію з новими здобутками та втра­тами, яких потрібно було досягти або уникнути. Як праві, так і ліві проро­ки та коментатори індустріальної доби часто передрікали прихід інтерна­ціоналізму, але сталося зовсім протилежне: прийшла епоха націоналізму.

Дата добавления: 2015-07-17