Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Мета та завдання навчальної дисципліни. Cучасна фізіологія рослин є інтегративною дисципліною

Читайте также:
  1. II. Мета та завдання курсу
  2. Визначення етики бізнесу як наукової дисципліни
  3. Визначте пункти, ЩО НЕ відноситься до завдання
  4. Визначте пункти, ЩО НЕ відносяться до завдання
  5. Визначте пункти, ЩО НЕ відносяться до завдання
  6. Визначте пункти, ЩО НЕ мають відношення до завдання.
  7. Визначте пункти, які відносяться до завдання.

Cучасна фізіологія рослин є інтегративною дисципліною, яка вивчає головні життєві функції рослинного організму на різних рівнях його організації. Предметом фізіології рослин є функції живих організмів, їх органів, тканин, клітин та клітинних компонентів, а також причини тих або інших проявів їхньої життєдіяльності.

Метою фізіології рослин є пізнання закономірностей життєвих функцій рослин, розкриття їх механізмів, формування уявлення про структурно-функціональну організацію рослинних систем різних рівнів та вироблення шляхів керування рослинним організмом.

Виняткова специфічність хімічного складу морфологічної будови, тісний взаємозв’язок структури і функції, залежність процесів обміну речовин від стану структур, динамічність останніх – такі специфічні властивості об’єкта досліджень фізіології рослин.

Студент який вивчив курс фізіології рослин, повинен ці знання використовувати при викладанні ботаніки в школі, зокрема тем: “Основні функції рослинного організму”, “Дихання рослин”, “Випаровування води рослинами”, “Мінеральне живлення”, “Грунт і його значення у житті рослин”, “Добрива. Внутрішня будова кореня”. Згідно з програмою, на вивчення її курсу у 5-6 семестрах передбачається 240 годин, з них – 64 лекційних, 64 лабораторних та 112 – на самостійне вивчення.Обсяг навчального матеріалу розподілений за 2 модулями (8 кредитів). Тематика запропонованих робіт практикуму відповідає структурі теоретичного курсу. В роботах містяться коротка теоретична інформація, докладні рекомендації щодо виконання робіт, завдяки чому ряд представлених лабораторних робіт можна запропонувати для індивідуального опрацювання згідно з навчальним планом.

Завдання курсу:

- Методичні – сприяти оволодінню методами наукового пізнання, наукових досліджень у фізіології рослин.

- Пізнавальні – виробити у студентів знання про головні функції рослинного організму та розкриття їх механізмів.

- Практичні - закріпити на практиці отримані теоретичні знання з різних розділів фізіології рослини: водяний режим рослини,фотосинтез, дихання, мінеральне живлення, ріст і розвиток рослин та інш. Навчити студентів ставити наукову проблему, визначати тему і розробляти схему дослідів. Відпрацьовувати методику закладання дослідів з водяними та грунтовими культурами, дрібноділянкових дослідів.

 

У результаті вивчення даного курсу студент повинен

знати: -Водоутримна здатність та її залежність від хімічного складу, структури клітин, тканин, органів. Водний баланс клітини та організму; водний потенціал клітини та його зв’язок з осмотичним потенціалом. Дифузія, осмос, активний і пасивний транспорт у водообміні клітини. Хімічний склад та структура фотосинтезуючого апарату рослини; різноманітність основних фотосинтетичних пігментів у рослин. Біосинтез фотосинтетичних пігментів; основні етапи біосинтезу хлорофілу. Комплекси фотосистем I та II, їх участь в первинних процесах переносу електронів. Фотосинтез; сучасні уявлення про механізм виділення кисню в процесі фотосинтезу; циклічний та нециклічний транспорт електронів. Поглинання квантів світла пігментами тилакоїдної мембрани; електрон-збуджені стани хлорофілів. Флуоресцентно-мікроскопічні дослідження хлорофілоносних клітин в період вегетації. Фотосинтез: розгалуження шляхів електронного транспорту при переносі електронів між двома фотосистемами; шляхи фіксації СО2 в рослинних організмах; структурна організація АТФ-синтетазного комплексу мембран; механізм синтезу АТФ та енергетична ефективність фотосинтезу. Різноманіття шляхів дихання рослин різних видів (гліколіз, цикл три карбонових кислот, гліоксалатний цикл, пентозо-фосфатний шунт); взаємозв’язок різних шляхів дисиміляції глюкози. Дихання у водних рослин та методи його дослідження. Газовий режим водного середовища, зміна складу газів в процесі метаболізму водних рослин. Екологічні аспекти дихання різних груп водних рослин. Субстрати постачання вуглецю у водному середовищі. Хімічна природа і механізм дії пероксидаз: субстрати та інгібітори; локалізація та біологічна роль рослинної пероксидази. Перетворення жирів у вуглеводи в процесі глюконеогенезу у рослин. Каталаза: хімічна природа, функції, механізм дії. Фізіологічне значення альтернативних шляхів дихання; регуляторні механізми дихання; зв’язок дихання та окисного фосфорилювання. Фітогормони та їх класифікація; рецептори і механізми дії фітогормонів. Фотоперіодизм і термоперіодизм рослин, ауксин-залежні процеси в онтогенезі рослин: морфогенез, апікальне домінування, тропізми, старіння.

вміти: оцінювати метаболізм вуглеводів в рослині, використовуючи методику визначення редукуючих цукрів та полісахаридів; визначати вміст вільної та зв’язаної води в рослинах ваговим методом; використовуючи полярні та неполярні розчинники екстрагувати пігменти з рослин; використовуючи біохімічні методики визначати структурні компоненти фотосинтетичних пігментів, зокрема феофітин; використовуючи метод фотоколориметрії визначати кількість фотосинтетичних пігментів в рослинах; оцінювати функціональну активність хлорофілу флуоресцентним методом; визначити фотосенсибілізуючу дію хлорофілу, використовуючи модельні досліди; інтенсивність дихання пророслого насіння використовуючи метод кількісної оцінки виділеної вуглекислоти; інтенсивність дихання водних рослин за зміною вмісту кисню у воді після експозиції рослин в темряві (методом Вінклера); за допомогою спектрофотометру визначати динаміку активності пероксидаз в листках рослин; оцінювати зміни активності каталази в різних органах рослин за кількістю пероксиду водню, використовуючи метод титрування; визначати рівень стійкості до шкідливих газів листків рослин різних систематичних груп з урахуванням їхніх морфоструктурних ознак і функціональних показників, використовуючи ваговий метод; використовуючи люмінесцентний мікроскоп визначити кількість живих та мертвих клітин водоростей; за допомогою фітогормонів використовуючи селективні поживні середовища здійснювати направлену диференціацію калусу стебла модельної рослини

 


Дата добавления: 2015-07-15; просмотров: 123 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Хід роботи. | Розділ VI. Ріст і розвиток рослин. | Робота № 24. Визначення фертильності пилкових зерен | Розділ АДАПТАЦІЯ РОСЛИН | Хід роботи. | РОЗДІЛ 8. ФІТОБІОТЕХНОЛОГІЯ | Робота № 72. Методи стерилізації посуду, інструментів і допоміжних матеріалів | Робота № 31. Стерилізація насіння та вирощування асептичних рослин | Робота № 32. Отримання первинного калюсу. | Допоміжна |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ФІЗІОЛОГІЇ РОСЛИН| Розділ V. Дихання рослин

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)