Сутність нормування праці

Нормування праці - це встановлен­ня кількості праці визначеної якості, необхідної для виконання конкретної роботи, виготовлення конкретної продукції у певних організаційно-технічних умовах виробництва.

Об’єктом нормування є доцільна діяльність людини фізичної чи розумової праці, тобто трудовий процес в його конкретному перебігу як складова виробничого процесу на робочому місці. Тому норми праці широко застосовуються у роботі підприємства і визначають ряд його економічних показників.

Залежно від соціально-економічних передумов, особливостей технологій, організації виробництва до конкретних об’єктів норму­вання у вузькому практичному сенсі належать:

· робочий час;

· виробнича (технологічна) операція;

· технологічна структура операції;

· трудовий мікроелемент (трудовий рух);

· обсяг роботи за певну одиницю часу;

· зона обслуговування;

· чисельність персоналу.

Нормування праці на підприємстві виконує надзвичайно важливі функції, а саме:

· планування - норми є основою виробничого планування на всіх рівнях, в усіх підрозділах підприємства;

· організація праці - нормування сприяє виявленню й закріплен­ню ефективних прийомів і методів праці;

· диференціація заробітної плати - підставою для правильного встановлення заробітної плати працівникам виробничої та неви­робничої сфери, засобом урахування індивідуальних і колектив­них результатів праці, мають бути ретельно обґрунтовані норми;

поширення і закріплення передових ноу-хау;

соціальна - сприяє обґрунтованому й справедливому розподілу трудових доходів між працівниками.

Головною метою нормування в ринкових умовах є встановлення на кожному підприємстві міри праці тобто робочого часу, який необхід­но вкласти у виробництво конкретної продукції, роботи або її частини, максимальне зменшення витрат виробництва за рахунок щільного ви­користання робочого часу, усунення його непродуктивних втрат.

Принципи нормування праці:

· принцип забезпечення максимальної відповідності норм суспільно необхідним витратам праці;

· принцип необхідності забезпечення прогресивності норм;

· принцип наукової та організаційно-технічної обґрунтованості норм;

· принцип єдності застосованих норм, рівної напруженості;

· принцип обов’язкового комплексного охоплення обґрунтованими нормами всього обсягу робіт;

· принцип чіткої регламентації складу робіт та організаційно-технічних умов їх виконання;

· принцип оптимального вибору об’єкта дослідження як одиниці нормування праці;

· принцип демократичного залучення працівників до розробки норм праці.

36 Предметом нормування праці є тривалість трудових процесів у часі.
Об’єктом нормування праці може бути будь-яка доцільна діяльність людини як фізична, так і розумова, тобто трудовий процес у його конкретному і специфічному вияві.

Об’єктом нормування є доцільна діяльність людини фізичної чи розумової праці, тобто трудовий процес в його конкретному перебігу як складова виробничого процесу на робочому місці. Тому норми праці широко застосовуються у роботі підприємства і визначають ряд його економічних показників.

Залежно від соціально-економічних передумов, особливостей технологій, організації виробництва до конкретних об’єктів норму­вання у вузькому практичному сенсі належать:

· робочий час;

· виробнича (технологічна) операція;

· технологічна структура операції;

· трудовий мікроелемент (трудовий рух);

· обсяг роботи за певну одиницю часу;

· зона обслуговування;

· чисельність персоналу.

---

Дата добавления: 2015-07-15