Глазурування

Для майоліки й гончарних виробів застосовують легкоплавкі глазурі (з температурою плавлення не вище 1000˚С), які підрозділяють на свинцеві, лужно-свинецеві, борно-свинцеві й безсвинцеві.

Глазур - скляниста маса, що складається з оксидів металів. У вигляді порошку, змішаного з водою, наноситься на виріб і згодом обпалюється при значній температурі. Глазур може бути прозорою (безбарвною і кольоровою), а також непрозорою. Основою глазурі є кварц, польовий шпат, каолін. До складу глазурі вводять також оксиди металів. Залежно від способу приготування, глазурі підрозділяються на сирі та фритовані. Сира глазур найпростіша: усі компоненти подрібнюють та змішують з водою до певної концентрації глазурного шлікера. Для отримання фритованої глазурі усі компоненти глазурі змішують (фритують), тобто сплавляють (зазвичай при температурі 1200-1300С), у наслідок чого утворюються нерозчинні силікати та інші з’єднання. Після плавлення фриту вливають в ємність з водою, де вона охолоджується, потім висушується і ретельно подрібнюється у ступі. Розрізняють глазур туго - та легкоплавку. Тугоплавку глазур застосовують для фарфору, твердого фаянсу. Температура її плавлення 1125…1360С. Для майоліки беруть глазур, яка плавиться при температурі до 1000С.

Политий випал тобто випал призначений для закріплення поливи на матеріалі ведеться при t «розливу поливи», яка не повинна перевищувати t спікання матеріалу.

Призначення поливи:

1. Підвищення механічної міцності;

2. Перешкоджання проникнення рідин та газів в пори виробів;

3. Надає поверхні виробу гладкості та блиску.

4. Підвищує декоративність та зберігає декор.

Вимоги до поливи

Полива повинна бути кислотостійкою;

Мати підвищену термостійкість і механічну міцність;

Мати хороший блиск підвищений розлив бути добре сплавленою без дефектів поверхні.

Прозорі безкольорові поливи використовуються у виробництві всіх онко-керамічних виробів. Забарвлюють поливи введенням в її склад забарвлювачами оксидів або солей.

Свій виріб я покривала легкоплавкою глазуррю 960-980С.

2.10 Декоративний випал

Виріб, що пройшов перший утильний випал, після глазурування поступає на другий политий випал. Призначення политого випалу, що проходить при t˚ 900 – 1000 С˚ це закріплення поливою підглазурного декору, отримання матеріалу заданими фізичними та хімічними властивостями – просвічуваність, висока механічна міцність, щільність, білизна (глухі поливи).

Политий випал – випал призначений для закріплення поливи на матеріалі і проводиться при температурі «розливу поливи», яка не повинна перевищувати температуру спікання самого черепка.

Основною фазою поливи є прозоре скло. Структура поливи і їх склад впливають на усадку, деформацію та білість виробів.

За прозорістю поливи бувають прозорі та глухі. В своїй роботі я використовував прозорі. По температурі плавлення ця полива легкоплавка.

В перший період випалу, коли виділяється механічно зв’язана вода, повинен проходити повільно, на кінець випалювання необхідно стежити за тим, щоб характер вогню був окисний. Бо в цей період розплавляється полива і ангоби набувають свого остаточного кольору. В окисному середовищі набувають яскравості. Свій виріб я випалювала у великій муфельній печі. (Рис.2.18)

Рис.2.18 Муфельна піч

Рис.2.19 Завантаження печі на политий випал

2.11 Ілюстрації готового виробу

Рис.2.20 Глазурований виріб

Рис.2.21 Глазурований виріб, вид ззаду

Коли я побачила готовий виріб, мені захотілося довершити його. І саме тому я вирішила презентувати його на дерев’яній підставці, яка виконана також в українському стилі. Я розписала її та покрила лаком. На мою думку козак гарно виглядає в поєднанні з деревом.

Рис.2.22 Дерев’яна підставка

Рис.2.23 Розписана дерев’яна підставка

Рис.2.24 Полакована дерев’яна підставка

Рис.2.25 Презентаційний вигляд виробу та підставки

Дата добавления: 2015-07-11