Структурно-функціональна парадигма

Це схема для побудови теорії, що розглядає суспільство як складну систему, окремі частини якої працюють злагоджено для забезпечення єдності й стабільності. Дана парадигма зосереджує увагу на соціальній структурі, під якою розуміється будь-який відносно стійкий зразок соціальної поведінки. Соціальна структура надає форму нашого життя, чи йде мова про родину, роботу або навчання. Крім того, дана парадигма спрямована на з'ясування соціальних функцій структури або її наслідків для діяльності суспільства в цілому. Вся соціальна структура - від простого рукостискання до складних релігійних ритуалів - забезпечує існування суспільства, принаймні - у тій його формі, що існує.

Своїм існуванням структурно-функціональна парадигма багато в чому зобов'язана Огюсту Конту, що вказав на важливість соціальної інтеграції в часи стрімких змін. Еміль Дюркгейм, що сприяв введенню соціології у французьких університетах, засновував свою діяльність також на цьому підході. Третім основоположником структурно-функціональної парадигми був англійський соціолог Герберт Спенсер (1820-1903). Він порівняв суспільство з людським організмом. Як структурні складові останнього - кістяк, м'язи й різні внутрішні органи - функціонують незалежно, працюючи на виживання всього організму в цілому, так і соціальні структури діють спільно, захищаючи суспільство. Таким чином, дана структурно-функціональна парадигма впорядковує соціологічні спостереження, виявляючи різноманітні структури суспільства й вивчаючи їхньої функції.

У США багато ідей Конта, Спенсера й Дюркгейма були просунуті Талкотом Парсонсом (1902-1979), головним прихильником структурно-функціональної парадигми в США. Парсонс підходив до суспільству як до системи й прагнув виявити основні завдання, які будь-яке суспільство зобов'язане виконати, щоб вижити, а також шляхи реалізації цих завдань.

Сучасний американський соціолог Роберт К. Мертон уточнив наше розуміння самої концепції соціальної функції. Він (Merton, 1968) пояснив, що, по-перше, люди рідко сприймають всі функції соціальної структури. Як явні функції він описує розпізнані й очікувані наслідки того або іншого соціального явища. Латентні функції — навпроти, нерозпізнані й непередбачені наслідки того або іншого соціального явища. Наприклад, очевидна функція системи вищого утворення в США - забезпечити молодих людей інформацією й навичками, необхідними для роботи. Цілком ймовірно, настільки ж важливої, хоча й рідше визнаної, є інша функція коледжів «сватовство» людей однакового соціального походження. Ще однією латентною функцією стає втримання мільйонів молодих людей поза ринком робочої сили, де багато хто з них, швидше за все, не зможуть знайти собі ніякої роботи.

Крім того, як пояснює Мертон, соціальні явища різним чином впливають на різних членів суспільства. Наприклад, традиційні родини є гарним середовищем для виховання дітей, але в той же час у них привілейоване положення займають чоловіка, а от жінкам можливостей залишено небагато.

Мертон висловлює ще одне важливе міркування: соціальна структура не завжди буває корисною. Соціальні дисфункції — це небажані для діяльності суспільства наслідки того або іншого соціального явища. Люди звичайно розходяться в думках, коли мова заходить про те, що вважати корисним або ні. Скажемо, що є функціональним для однієї категорії осіб (наприклад, для фабрикантів або лендлордів) для іншої (фабричних робітників і орендарів) може бути зовсім дисфункціональним.

Критична оцінка. Головна особливість структурно-функціональної парадигми - уявлення про суспільство як стійке й упорядковане утворення. Соціологи, що дотримуються такого підходу, прагнуть з'ясувати, «що ж надає руху» цій системі.

У сер. XX ст. більшість соціологів дотримувалися саме структурно-функціональної парадигми. Однак потім її вплив ослабнув. Фокусуючись на соціальній стабільності і єдності, критики подібного підходу вказують на те, що він тяжіє до забуття класової, расової й тендерної нерівності, що породжує значну суспільну напруженість і конфлікти. Сфокусованність на стабільності при неуважності до конфліктів робить дану парадигму трохи консервативною. Своєрідною реакцією на цей підхід стала інша теоретична парадигма - соціального конфлікту.

Поняття структурно-функціонального аналізу й системної теорії: система, підсистема, навколишнє середовище, границя, складність, структура, функція, дисфункція, схема AGIL, рівновага, пристосування, аутопойесис, саморегуляція;

Дата добавления: 2015-07-12