Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Віртуальні підприємства

Читайте также:
  1. Активи, зобов’язання та власний капітал виробничого підприємства «Промисловець» станом на 01.01.20__р.
  2. Аналіз ділової активності та рентабельності підприємства
  3. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства
  4. Аналіз можливостей та загроз підприємства
  5. Аналіз сильних та слабких сторін підприємства
  6. Аналіз факторів макросередовища підприємства
  7. Аналіз фінансового стану підприємства

Важливою особливістю економічного розвитку розвинутих країн на початку ХХІ ст. є перехід від індустріальної до постіндустріаль­ної економіки. Становлення постіндустріального (посткапіталістичного, інформаційного або електронно-цифрового) суспільства викликано формуванням єдиного світового інформаційного простору на базі мережі Інтернет, проникненням процесів інформатизації, глобалізації та віртуалізації у всі сфери економіки, створенням міжнародного ринку інформації та управління на додаток до традиційних ринків товарів (зокрема, природних ресурсів), праці і капітала. Глобалізація означає новий етап розвитку міжнародної економічної діяльності, направлений на створення економічних мереж різних країн.

Сьогодні в бізнесі паралельно з реальним середовищем, в якому функціонує підприємство, створюється віртуальне середовище. Здійснюється цикл експериментальних досліджень, по­в’язаних з імітаційним моделюванням життєвого циклу самого підприємства, його продукції та дій на ринку. В зовнішньекономічній галузі простір віртуалізації включає такі поняття, як електронний ринок, електронна комерція, віртуальний продукт, віртуальне виробництво, віртуальна фабрика, віртуальний банк і віртуальні організації (підприємства, корпорації) в цілому.

Концепція віртуалізації підприємств виникла понад 10 років тому і в першу чергу пов’язана з публікацією роботи У. Девідоу та М. Мелоуна «Віртуальна корпорація». Як зазначено в цій роботі, віртуальне підприємство створюється шляхом відбору людських, фінансових, матеріальних, організаційно-технологічних та інших ресурсів з різних підприємств та їх інтеграції з використанням комп’ютерних мереж. Це дозволяє сформувати гнучку та динамічну організаційну структуру, що є найбільш пристосованою до найшвидшого випуску та оперативної доставки нової продукції на ринок.

Одним із перших термін «віртуальне підприємство «запропонував Дж. Хопланд (фірма DEC), який скористався аналогією з віртуальними машинами із області комп’ютерної техніки. В віртуальній машині жоден процес не може монопольно використовувати будь-який ресурс, і всі системні ресурси розглядаються потенційно призначеними для спільного (колективного) використання. Ідея такого підходу до географічно розділених ресурсів в інтересах спільної роботи над унікальними проектами чи новими продуктами стала загальновизнаним трактуванням віртуальної організації.

Існують різні інтерпретації терміна «віртуальне підприємст­во». В абстрактному розумінні (за У. Девідоу та М. Мелоуну) — це передова та ефективна форма огранізації підприємства із можливих, найкраща з точки зору наявних технічних та економічних умов. Конкретніше, віртуальне підприємство означає мережну, комп’ютерну, інтегровану організаційну структуру, що об’єднує неоднорідні ресурси, розміщені в різних місцях. Нерідко акцент робиться на тимчасовий характер об’єднання ресурсів у віртуальній організації — в такому випадку вона розуміється як міжорганізаційне гнучке підприємство, що створюється на обмежений період, головною метою якого є отримання переваг завдяки розширенню асортименту товарів та послуг.

Таким чином, однією із найбільш важливих характеристик віртуальної організації є гнучка, адаптивна, динамічна мережева структура.

Основні форми віртуальних підприємств. Можна назвати наступні критерії класифікації віртуальних підприємств: 1) юридич­ні; 2) географічні; 3) господарсько-економічні; 4) системно-мережеві. Виділяються два головні класи:

1) віртуальні корпорації;

2) віртуальні співтовариства.

Віртуальна корпорація (ВК) являє собою електронне об’єд­нання капіталів (ресурсів) різного типу — фінансового, технологічного, людського (зокрема, інтелектуального) в інтересах виконання складних унікальних проектів, створення продукції світового класу та максимально повного задоволення вимог замов­ника. ВК сприяє вирішенню двох фундаментальних проблем ринкової економіки: 1) залученню капіталів для виконання унікальних проектів чи розподілу бізнес-процесів з метою підвищення конкурентоспроможності продукції; 2) розподілу ринку в інвестиційних проектах.

Віртуальне співтовариство (партнерство) являє собою ком­п’ютерно інтегровану (штучну) організацію осіб, які разом ведуть справу (осіб, що знаходяться у відносинах кооперації, тобто виконують спільну справу та координують свої дії) з метою сприяння отримання прибутку та які є географічно віддаленими одна від одної.

За критерієм управління ресурсами віртуальні підприємства поділяються на: а) децентралізовані (стратегічні ресурси максимально розподілені в мережі між партнерами); б) централізовані (стратегічні ресурси в основному зосереджені в певному вузлі мережі).

Іншими організаційними формами віртуальних підприємств є: віртуальні асоціації, віртуальні консорціуми, віртуальні картелі, віртуальні пули, віртуальні концерни, віртуальні трести та віртуальні фінансово-промислові групи. Іншими ознаками класифікації ВП є: 1) тривалість існування; 2) топологія; 3) участь; 4) координація; 5) видимість. Детально ці ознаки розглянуті в основному літературному джерелі, запропонованому для вивчення цієї теми.

При опрацюванні літератури, рекомендованої для вивчення теми, слід також звернути увагу на такі поняття, як:

a) життєвий цикл ВП, який складається з таких етапів: створення, співпраця, модифікація та припинення діяльності;

б) функціональні можливості, які повинні бути у кожного підприємства (залежать насамперед від ролі, яку відіграє те чи інше підприємство в складі ВП);

в) технологічні засоби для побудови ВП (мультиагентні системи, інжинірингові додатки, мультимедіа, телеконференції, системи workflow, управління знаннями, операційними системи та комп’ютерні мережі, системи управління інформацією, засоби побудови бізнес-процесів тощо);

г) процедуру створення ВП (проектування бізнес-процесів, прив’язка до ресурсів, залучення ресурсів за контрактами, експлуатація створеного підприємства, моніторинг процесів, управління підприємством).

Кращому засвоєнню теми сприятиме і знайомство з реальними ВП. Класичними прикладами віртуальних підприємств виступають європейський консорціум Airbus Industries, що виготовляє добре відомі аеробуси, а також ВП фірм Apple та Sony, що об’єднали свої зусилля під час роботи над проектом Powerbook. тощо. Приклади реальних ВП можна знайти на сайтах www.niiip.org та www.virtual-organization.net та ін.

 


Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 228 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Журнал видаткові накладні | Рахунок фактура (додаток 2). | Складський облік. | Загальний порядок роботи з професійними програмами торговельного менеджменту(формування звітності). | Сервісні функції програм, друкування документів. | Основні поняття електронної комерції. Платіжні інструменти в Інтернеті | Платіжні інструменти в Інтернеті | Види е-комерції | Архітектура е-комерції | Служби забезпечення бізнесу та е-комерції |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Електронний ринок на базі Інтернету. Віртуальні підприємства| Види сучасного електронного бізнесу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)