Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Структура інформаційних систем

Читайте также:
  1. A) создании системы наукоучения
  2. DSM — система классификации Американской психиатрической ассоциации
  3. Ethernet для автоматизации приборных систем измерения
  4. I. Информационная система управления.
  5. I. Основные подсистемы автоматизированной информационной системы управления персоналом.
  6. I. Поняття про екосистему.
  7. I. Семинар. Тема 1. Понятие и методологические основы системы тактико-криминалистического обеспечения раскрытия и расследования преступлений

Структурно 1С складається з компонентів наведених на рис і включає:

- -інформаційний фонд;

- систему оброблення інформації;

-

 
 

вхід;

У Державному Стандарті України (ДСТУ 2874-94) дано таке визначення 1С: „Інформаційна система-система, яка організовує пам'ять і маніпулювання інформацією щодо проблемної сфери (ПС)".

Ключову позицію в інформаційній системі займає система обробки даних (СОД).

Спочатку дані вводяться в інформаційну систему. Потім вони проходять трансформацію, або процес. Процес включає різні форми маніпулювання даними і аналізу (такі як класифікація, сортування, підрахунок, підсумки), які транс­формують дані в інформацію. Інформаційно-процесійні системи також, як правило, використовують склад даних або їх акумулювання. Вихід даних — це звіти, документи, інші системні кінцеві показники, які постачають необхідну інформацію для рішень і контролю виконання поставлених завдань.

Таким чином, інформаційна система може бути визначена як набір процедур, таких як процес, збір і переробка інфор­мації для підтримки планування, прийняття рішень, коорди­нації і контролю.

Характерною рисою 1С є те, що людина виступає активним учасником інформаційного процесу. Особливо це проявляється в умовах функ­ціонування автоматизованих робочих місць спеціалістів (АРМівС), коли працівник (кінцевий користувач) здійснює введення інформації в систему, підтримує її в актуальному стані, обробляє інформацію і використовує здобуті результати в системному управлінні.

Комп’ютерні інформаційні системи належать до класу складних систем, які містять у собі велику кількість різноманітних елементів, що взаємодіють. тому при створенні ком­п’ютерних IC потрібно визначати їхню структуру.

Загалом під структурою комп’ютерної IC розуміють характеристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв’язків між її елементами.

При описуванні IC використовують кілька видів структур, які різняться типами елементів та зв’язків між ними.

Наприклад, згідно з РД 50—680—88 при описуванні систем використовують функціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури.

Функціональна структура — це структура, елементами якої є підсистеми (компоненти), функції IC або її частини, а зв’язки між елементами — це потоки інформації, що циркулює між ними при функціонуванні IC.

Технічна структура — це структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів IC, а зв’язки між елементами відбивають інформаційний обмін.

Під організаційною розуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв’язки між елементами — інформаційні, субпідрядності і взаємодії.

Документальна структура — це структура, елементами якої є неподільні складові і документи IC, а зв’язки між елементами — взаємодії, вхідності і субпідрядності.



Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв’язки між алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів.

У програмній структурі зв’язки між елементами також реалі­зуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі.

Iнформаційна структура — це структура, елементами якої є форми існування і подання інформації у системі, а зв’язки між ними — операції перетворення інформації в системі.

Елементами інформаційної структури можуть бути також інформаційні масиви, а зв’язками — операції роботи з масивами: ввід, коригування, перегляд, знищення і т.ін.

Глибина розподілу інформаційної системи, тобто склад і зміст її елементів можуть суттєво різнитися залежно від мети, поставленої перед конкретною інформаційною системою. Крім того, склад елементів за інших однакових умов залежить від сфери дії IC.

Повної і загальноприйнятої класифікації елементів IC досі не існує. Але практика їх функціонування показує, що майже у всіх IC вирізняють такі елементи, як «функція IC» і «компонент (під­система) IC».

Загрузка...

Функція IC — це сукупність дій інформаційної системи, яка спрямована на досягнення зазначеної мети. Перелік функцій конкретної IC залежить від сфери її діяльності, об’єкта управління, призначення її та ін. Наприклад, в інформаційній системі уп­равління фінансами країни виділяють дві основні функції: планування бюджету і виконання бюджету.

Компонент (підсистема) IC — це її частина, що виділена за зазначеною ознакою або сукупністю ознак і розглядається як одне ціле. Компоненти комп’ютерної IC за своїм призначенням передусім поділяються на забезпечуючі і функціональні. Забезпечуючі містять у собі організаційне, методичне, технічне, математичне, програмне, інформаційне, лінгвістичне, правове та ергономічне забезпечення.

До організаційного забезпечення належить сукупність документів, що описують технологію функціонування IC, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів при функціонуванні IC.

Для забезпечення функціонування комп’ютерної IC необ­хід­но мати ряд ресурсів і обов’язково предмети праці, засоби праці і працю (труд). Роль перших в IC належить інформації (інформа­ційне забезпечення), яка відіграє також роль продукту праці. Засобами праці є різні технічні засоби IC, які виконують функції технічного забезпечення. Таку саму функцію певною мірою виконують засоби математичного і програмного забезпечення. Що ж до самої праці, то, природно, кадри спеціалістів також потрібні будь-якій IC.

Iнформаційне забезпечення містить у собі не лише інфор­ма­ційні ресурси як предмет праці та інформацію як продукт праці, а й засоби і методи ведення усієї інформаційної бази — об’єкта управління.

Отже, до інформаційного забезпечення належать також методи класифікації і кодування інформації, способи організації нормативно-довідкової інформації, побудови банків даних, зокрема побудови і ведення інформаційної бази і т.ін.

Технічне забезпечення об’єднує сукупність усіх технічних засобів, використовуваних при функціонуванні комп’ютерної IC.

До математичного забезпечення віднесено сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів розв’язування задач, які застосовуються в IC; моделі та алгоритми, що входять до цього забезпечення як інструмент подальшої розробки програмних засобів. Моделі системи управління та об’єкта автоматизації належать звичайно до організаційного забезпечення.

Програмне забезпечення являє собою сукупність програм на носіях даних і програмних документів, які призначені для від­лагодження, функціонування і перевірки роботоздатності IC.

Лінгвістичне забезпечення містить сукупність засобів і правил для формалізації природної мови, які використовуються при спілкуванні користувачів та експлуатаційного персоналу IC з комплексом засобів автоматизації при функціонуванні IC.

До правового забезпечення належить сукупність правових норм, які регламентують правові відносини при функціонуванні IC та юридичний статус результатів такого функціонування.

Методичне забезпечення містить у собі сукупність докумен­тів, які описують технологію функціонування IC, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів при функціонуванні IC.

Ергономічне забезпечення IC являє собою сукупність засобів і методів, які створюють найсприятливіші умови праці людини в IC, умови для взаємодії людини і ЕОМ.

Функціональний підхід до структури IC дає змогу виділити під­системи (компоненти) при різному визначенні поняття «функція управління». Найбільшого поширення набуло створення функціо­нальних підсистем за ознакою управління об’єктами (елементами) виробничого процесу і за ознакою стадій управління.

Так, у першому випадку формуються функціональні підсис­теми, наприклад управління технічною підготовкою виробництва, основним виробництвом, допоміжним виробництвом, матеріаль­ними ресурсами, трудовими ресурсами і т.ін.

В інформаційних системах органів загальнодержавного управ­ління і невиробничої сфери така структура пов’язана з функціями, які виконуються установами. Наприклад, в автоматизованій системі державної статистики (АСДС) передбачені функціональні підсистеми статистики промисловості, сільського господарства, капітального будівництва і т.ін. У функціональній структурі АСДС неначе повторюється склад функціональних підрозділів Мініс­терства статистики України.

У другому випадку з позицій стадій управління виділяються функціональні підсистеми прогнозування, перспективного планування, оперативного управління, бухгалтерського обліку і т.ін.

Перелік таких функціональних підсистем у різних IC неоднаковий. Певною мірою це пояснюється відсутністю єдиного погляду на склад функцій управління в народному господарстві.

Що ж до призначення будь-якої функціональної підсистеми IC, то воно єдине — розв’язання економічних задач прийняття уп­равлінських рішень, що базується на результатах обробки даних.

Управління торгівлею представляє собою складний процес, який включає низку взаємозв'язаних і взаємодіючих елементів, таких як: керуюча система (суб'єкт управління; менеджери різних рівнів і функціо­нальних спрямувань), керована система (об'єкт управління: торговельні процеси і результати), інформаційна система (рис. ).

 

Між керуючою системою і керованою системою здійснюється вза­ємозв'язок через інформаційну систему, під якою розуміють комуні­каційну систему із збору, передачі, переробки інформації про об'єкт, яка постачає працівникам різного рангу інформацію для реалізації функції управління.

У процесі управління керуюча система дістає інформацію про стан зовнішнього середовища, де перебуває об'єкт і з яким він пов'язаний. На підставі отриманої інформації керуючий орган виробляє на її основі керівну інформацію, тобто приймає рішення. На основі прийнятого рішення апарат управління чинить керуючий вплив на об'єкт, яким керують. Ці три складові (разом з інформаційними зв'язками) утворюють систему управління.

Логіка організації процесу управління полягає в тому, що спочатку ставиться мета, яка для кожного керованого об'єкта має бути одна й та сама. Ступінь досягнення поставленої мети управління визначається за допомогою цільової функції управління. Для реалізації оптимального управління недостатньо мати цільову функцію управління та задані для неї обмеження. Потрібна також інформація про стан об'єкта управління і зовнішнього середовища та про безліч можливих станів елементів системи управління. Особливо важлива інформація, яка йде по лініях зворотнього зв'язку від об'єкта управління, тобто інформація про новий стан об'єкта, який виник під впливом управління.

Керуючі дії, що надходять з керуючої системи в керовану, можуть бути різні за характером: енергетичні, матеріальні, інформаційні - залежно від природи керованого об'єкта. Серед усіх систем особливо вирізня­ються системи, керований об'єкт яких -люди, колективи людей. Такі системи називаються системами організаційного управління або організаційно-функціональними, оскільки керуючі дії в них спрямовані на організацію (координацію) поведінки як окремих працюючих, так, колективів людей. Вони належать до систем інформаційних. Для цих систем характерне кібернетичне визначення управління як процесу цілеспрямованої переробки інформації.

Заключною стадією управлінського акту є вироблення та виконання рішень, які забезпечують нормальну течію процесів та явищ в керо­ваному об'єкті за раніше складеним планом, розробленому у відповід­ності з поставленою метою. Все це охоплюється функціями управління. що представляють собою особовий вид управлінської діяльності, продукт розподілу праці та спеціалізації в сфері управління. Функціями управління торговельним об'єктом є; облік, контроль, аналіз, планування, прогнозування, вибір та прийняття рішень, регулювання (організація прийнятого рішення).


Впровадження інформаційних систем здійснюється з метою підви­щення ефективності торгово-господарської діяльності підприємства за рахунок не тільки обробки і зберігання рутинної інформації, автоматизації управлінських робіт, але і за рахунок принципово нових методів управління, які базуються на моделюванні дій спеціалістів підприємства и прийнятті рішень (методи штучного інтелекту, експертні системи тощо), використанні сучасних засобів телекомунікацій (електронна пошта, телеконференції), глобальних і локальних обчислювальних мереж і так далі.


Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 226 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Інформаційна технологія як система | Компоненти і структура IT | Моделі і перспективи розвитку інформаційних систем і технологій.. | Визначення і класифікація інформаційних систем і технологій торговельного менеджменту | Визначення, класифікація і склад програмного забезпечення ІС | Характеристика офісних програм MS Office-XP та їх можливостей для автоматизації торговельного менеджменту. | Професійне програмне забезпечення ІС торгівлі | Загальне програмне забезпечення | Структурна схема АРМ торговельних працівників. | Поняття системи АРМ(ів) торговельного під­приємства та її конфігурації |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Інформаційні системи управління підприємствами| Загальна схема технологічного процесу обробки інформації

mybiblioteka.su - 2015-2018 год. (0.006 сек.)