Вимова окремих груп приголосних

Слід дотримуватися правил вимови в окремих групах приголосних: спрощувати [ д ] і [ т ] у словах [студéн'с'киĭ], [ш’іс:óт], [агéнство], [ш’ізде^ис'áт], [ш’існáц':ат'] або зливати [ т ] із [ с ] в один складний звук у словах [багáцтво], [де^иўjацсóт], [брáцтво]. Звук [ д ] перед свистячими та шиплячими зазнає їх впливу і перетворюється на [ дз ] або [ дж ]: [в’і дзз нáка], [п’і дж живúти].

Буквосполучення тц, шц, чц, жц перед закінченням -і в іменниках давального і місцевого відмінків однини звучать як [ ц': ] [ с'ц' ] [ з'ц' ]: [пл'áс'ц'і], [рýц':і], [н'íз'ц'і]. Так само зазнають асимілятивного впливу ці ж звукосполучення в іменниках чоловічого роду в називному відмінку множини [пе^ире^имóз'ц'і] та середнього роду в місцевому відмінку однини [ў jáблуц':і].

Спрощуються приголосні [ д ] і [ т ] у звукосполученнях [ здц ] і [ стц ] перед закінченням -і в іменниках жіночого роду в давальному та місцевому відмінках однини: [поjíз'ц'і], [не^ив’íс'ц'і].

Буквосполучення - ться у дієслівних формах третьої особи однини і множини теперішнього і майбутнього часу звучить як [ ц':а ]: [кóле^иц':а], [наўчúц':а], [знаjóмл'ац':а], а - шся, -жся, -чся – як [ с':а ], [ з'с'а ], [ ц'с'а ] або [ ц':а ] у другій особі дієслівних форм однини теперішнього часу і наказового способу: [купájе^ис':а], [мáз'с'а], [морóц'с'а] або [морóц':а] [21].

[1] Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів / М. П. Кочерган. – К.: Академія, 2004. – С. 122.

[2] Там само. – С. 123.

[3] Тоцька Н. Фонетика і фонологія / Н. Тоцька // Сучасна українська літературна мова: підручник / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.; за ред. А.П. Грищенка. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища школа, 1997. – С. 72.

[4] Наконечний М. Фонетика / М. Наконечний // Курс сучасної української літературної мови / за ред. Л. А. Булаховського. – С. 154.

[5] Лобода В. Фонетика і фонологія / В. Лобода // Сучасна українська літературна мова: підручник / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. – К.: Вища школа, 2001. – С. 18.

[6] Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – Ч. І. – К.: Вища школа, 1965. – С. 111.

[7] Карпенко Ю. Фонетика і фонологія / Ю. Карпенко // Сучасна українська літературна мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія: навч. посіб. / О. І. Бондар, Ю. О. Карпенко, М. Л. Микитин-Дружинець. – К.: Академія, 2006. – С. 46.

[8] Брахнов В. М. Склад, його фонетична будова, складоподіл / В. М. Брахнов // Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / за заг. ред. І. К. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1969. – С. 342–343.

[9] Брахнов В. М. Склад, його фонетична будова, складоподіл // Там само. – С. 343.

[10] Плевако Н. Г. Статистическое исследование структуры слога в украинском языке: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. фил. наук / Н. Г. Плевако. – Харьков, 1974.

[11] Карпенко Ю. Фонетика і фонологія / Ю. Карпенко // Сучасна українська літературна мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія: навч. посіб. / О. І. Бондар, Ю. О. Карпенко, М. Л. Микитин-Дружинець. – К.: Академія, 2006. – С. 46.

[12] Тоцька Н. І. Голосні фонеми сучасної української літературної мови / Н. І. Тоцька. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1973. – С. 29.

[13] Українська мова: енциклопедія / редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. – [2-ге вид., випр. і доп.] – К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2004. – С. 386.

[14] Головащук С. І. Складні випадки наголошення: словник-довідник / І. Головащук. – К., 1995. – 191 с; Погрібний М. І. Орфоепічний словник / М. І. Погрібний.– К., 1984. – 629 с.; Погрібний М. І. Словник наголосів української літературної мови / М. І. Погрібний. – К.: Рад.школа, 1959. – 602 с; Українська літературна вимова і наголос. – К.: Наукова думка, 1973. – 724 с.

[15] Вовк П. С. Сучасна українська літературна мова. Рухомий наголос в іменниках і дієсловах: навчальний посібник / П. С. Вовк. – К., 1996. – 80 с.; Гальчук В. Ю. Історія акцентуації відіменникових прислівників в українській мові: автореф.дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук / В. Ю. Гальчук. – К., 1996. – 19 с.; Гальчук В. Ю. З історії акцентуації прислівників в українській мові / В. Ю. Гальчук // Мовознавство. – 1995. – №6. – С.10–18; Скляренко В. Г. Історія акцентуації іменників а -основ української мови / В. Г. Скляренко. – К.: Наук. думка,, 1969. – 148 с.; Скляренко В. Г. Історія акцентуації іменників середнього роду української мови / В. Г. Скляренко. – К.: Наук. думка, 1979. – 111 с.

[16] Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: навч. посібник / О. Д. Пономарів. – [2-ге вид., стереотип.] – К.: Либідь, 2001. – С. 30.

[17] Скляренко В. Г. Наголошення прізвищ на -енко та -ко в минулому і тепер // УМЛШ. – 1988. – №5. – С. 34–35.

[18] Курс сучасної української літературної мови / за ред. Л. А. Булаховського. – С. 501–502.

[19] Погрiбний М. I. Орфоепiчний словник / М. І. Погрібний. – К.: Рад.школа, 1984. – С. 11.

[20] Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української лiтературної мови / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – [3-тє вид.] – К.: Вища школа, 1965. – Ч. І. – С. 148, 163; Сучасна українська літературна мова: підручник / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.; за ред. А.П. Грищенка. – [2-ге вид., перероб. і допов.]. – К.: Вища школа, 1997. – С. 82–83; Погрiбний М. I. Орфоепiчний словник / М. І. Погрібний. – К.: Рад.школа, 1984. – С. 12.

[21] Українська лiтературна вимова i наголос: словник-довiдник / за ред. М. А. Жовтобрюха. – К.: Наук. думка, 1973. – 724 с.; Погрібний М. І. Орфоепічний словник / М. І. Погрібний. – К.: Рад школа, 1984. – 629 с.; Орфоепічний словник української мови: в 2 т. / уклад.: М. М. Пещак та ін. – К.: Довіра, 2001–2003.

Дата добавления: 2015-12-08