Читайте также:
|
Зазвичай у науковій роботі виділяють три розділи (хоча при потребі може бути і більше):
· перший (загальнотеоретичний) – розкривається актуальність теми дослідження, присвячується теоретичним аспектам проблеми, подаються теоретичні та методичні основи теми, що розробляється;
· другий (аналітичний, діагностичний) – проводиться аналіз досліджуваної проблеми відносно об’єкта дослідження, аналізується фактичний стан висвітлюваних питань;
· третій (прикладний, проектний) – присвячується застосуванню теоретичних розробок у практичній діяльності об’єкта дослідження, формуються конкретні рекомендації та пропозиції щодо удосконалення питання, яке розглядається.
Кількість підрозділів у кожному розділі має бути не менше двох (краще – три, можна 4–6) і вони за обсягом повинні бути приблизно рівноцінними. Не доцільно виділяти підрозділи (або пункти, підпункти), які займають менше 3 сторінок.
Назви розділів ні в якому випадку не повинні повторювати назву наукової роботи, адже частина (у цьому разі нею виступає розділ) не може бути ідентичною цілому, загальному (у цьому разі – всій роботі). Так само і назви підрозділів не можуть співпадати з назвами розділів.
У першому розділі наукової роботи визначається понятійний апарат, проводиться історичний аналіз проблеми, виявляються її соціальні та економічні передумови, висвітлюються основні етапи розвитку наукової думки по темі, джерела по досліджувані проблемі, виокремлюються питання, що залишилися невирішеними. У першому розділі потрібно розкрити теорію питання, методологічні підходи до вивчення проблеми, проаналізувати світовий досвід її розв’язання. Треба також подати аналіз наукової та періодичної літератури та визначити своє ставлення до проблеми.
Загальний алгоритм викладу матеріалу може бути такий: окреслюється основна проблема; висвітлюються її історичні витоки; розглядаються різні варіанти підходів до її вирішення, що групуються за принципом методологічної схожості точок зору, які обов’язково самостійно оцінюються автором наукової роботи; викладаються власні погляди автора на проблему та шляхи її вирішення, які аргументовано доводяться та обґрунтовуються теоретичними викладками з опорою на вітчизняних і зарубіжних авторів.
Назви розділу 1 можуть починатися так: «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ (ЗАСАДИ, АСПЕКТИ) …», «ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ (ЗАСАДИ, АСПЕКТИ) …», «МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ (ВИВЧЕННЯ) …», «МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ (ВИВЧЕННЯ) …», «ОСОБЛИВОСТІ (СПЕЦИФІКА) …», а його підрозділів – так: «Сутність поняття …», «Місце і роль …», «Історія розвитку …», «Специфіка …», «Класифікація …», «Етапи розробки …», «Методика визначення (вивчення, дослідження, оцінювання) …», «Методи оцінювання (визначення, вивчення, дослідження) …», «Сучасні технології, що застосовуються при …».
У другому розділі наукової роботи проводиться збір інформації про стан об’єкта дослідження, який аналізується, оцінюється, порівнюється тощо. При діагностиці використовуються методики, що наведені у першому розділі. Тут здійснюється детальний і ґрунтовний аналіз стану об’єкту дослідження, динаміки та проблем його подальшого розвитку з перенесенням уваги на напрями та шляхи удосконалення, розробка яких висвітлюватиметься у третьому розділі.
Назви розділу 2 можуть починатися так: «АНАЛІЗ …», «ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ …», «ХАРАКТЕРИСТИКА …», «ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА …», «ДОСЛІДЖЕННЯ … ПОТЕНЦІАЛУ …», «МОЖЛИВОСТІ (… ПОТЕНЦІАЛ) …», «ОСОБЛИВОСТІ (СПЕЦИФІКА, УНІКАЛЬНІСТЬ) …», а його підрозділів – так: «Оцінка …», «Специфіка організації …», «… ресурси території (регіону, підприємства) …», «Територіальна (організаційна, управлінська) структура …», «Характеристика (порівняльна характеристика, аналіз, порівняльний аналіз) … ресурсів (населення, економіки, підприємств, кадрового складу) …».
Третій розділ наукової роботи присвячений шляхам практичного вирішення сукупності проблем, що були виявлені у попередньому діагностичному (аналітичному) розділі. Тут теоретично підтверджується ефективність пропозицій щодо удосконалення предмету дослідження; обґрунтовуються перспективи розвитку об’єкту дослідження та шляхи їх досягнення; деталізується зміст пропонованих заходів, які сприятимуть вирішенню виявлених проблем; вказуються основні шляхи усунення недоліків.
Назви розділу 3 можуть починатися так: «ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ (ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ) …», «РЕКОМЕНДАЦІЇ (ПРОПОЗИЦІЇ) ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ …», а його підрозділів – так: «Проблеми організації (створення, реалізації) …», «Світовий (європейський) досвід …», «Удосконалення розвитку …», «Перспективні напрями організації (створення, реалізації) …», «Шляхи підвищення зацікавленості …», «Шляхи розширення (підвищення, збільшення) …».
Кожний розділ наукової роботи має самостійне значення, але всі вони мають підпорядковуватись основній спрямованості теми і органічно пов’язуватись між собою. Побудова розділів має бути логічною. Всі розділи в сукупності повинні повною мірі розкривати тему дослідження.
У кінці кожного розділу робиться підсумок і тезисно формулюються у вигляді висновків ті основні положення, що доведені у тексті розділу, дається коротка характеристика результатів дослідження.
Призначення вступу полягає у тому, щоб підготувати читача (у даному випадку йдеться про тих, хто знайомитиметься із науковою роботою) до тексту, який викладатиметься в основній частині, окреслити коло проблем, які розглядатимуться, зробити своєрідний «анонс» проведеного дослідження. Для цього виділяють такі структурні елементи вступу:
• актуальність теми;
• об’єкт дослідження;
• предмет дослідження;
• мета дослідження;
• завдання дослідження;
• теоретико-методологічна основа дослідження;
• методи дослідження;
• вихідні дані, на базі яких виконується робота;
• практичне та теоретичне значення отриманих результатів;
• структура та обсяг роботи.
Під рубрикою «актуальність теми» подається коротка характеристика стану досліджуваної проблеми, обґрунтовується вибір пропонованого напряму дослідження, доцільність розробки цієї теми, доводиться її своєчасність, важливість для потреб сьогодення, науково-практична значимість, подається загальна оцінка стану досліджуваної проблеми на нинішньому етапі, зазначаються аспекти, які досі не були вивчені у повній мірі або потребують переосмислення за нових умов та викликали необхідність проведення цього дослідження (потрібно відповісти на питання «чому обрана така тема?»).
Об’єкт дослідження – незалежні від людини матеріальні предмети, явища чи категорії об’єктивної дійсності, які входять у сферу людської діяльності і опановуються суб’єктом пізнавально і практично; сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації; система закономірностей, зв’язків, відносин, видів діяльності, в межах якої зароджується проблема; фрагмент дійсності, на який спрямована пізнавальна або практична діяльність, тобто це те, що вивчає й досліджує дана галузь науки (необхідно відповісти на питання «що досліджується?», «що розглядається?»).
Предмет дослідження – ті аспекти, властивості й відношення, що вивчає дана наука, а також і той кут зору, під яким розглядається об’єкт; суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження; елемент дослідження, який включає сукупність властивостей і відношень об’єкта, опосередкованих людиною (суб’єктом) у процесі дослідження з певною метою в конкретних умовах; результат теоретичного абстрагування, який дає змогу виділити ті закономірності розвитку і функціонування об’єкта, що вивчають, які є специфічними для даної науки (потрібно відповісти на питання «які аспекти досліджуваного об’єкта деталізуються?»).
Об’єктом виступає те, що досліджується, а предметом – те, що в цьому об’єкті має наукове пояснення. Об’єкт – процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і вибране для вивчення. Предмет визначає аспект розгляду, дає уявлення про зміст розгляду об’єкта дослідження, про те, які нові відношення, властивості, аспекти і функції об’єкта розкриваються. Предмет міститься в межах об’єкта, він вужчий і конкретніший, ніж об’єкт. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. Предмет дослідження визначає тему, завдяки його формулюванню в науковій роботі із загальної системи, що являє об’єкт дослідження, виділяється частина системи або процес, який відбувається в системі та є безпосереднім предметом дослідження.
При формулюванні мети дослідження необхідно визначити, для чого воно проводиться, сформулювати потребу, необхідність його здійснення. Мета дослідження пов’язана з об’єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шляхом його досягнення. Кінцевий результат дослідження передбачає вирішення проблемної ситуації, яка відображає суперечності між існуючим станом об’єкта дослідження в реальній практиці та вимогами суспільства до його більш ефективного функціонування. При цьому кінцевий результат відображає очікуваний позитивний ефект, який формулюється, по-перше, у суспільної корисності, а по-друге – у конкретній корисності відносно предмета дослідження.
Завдання роботи формуються як основні питання, що потрібно вивчити, дослідити, розробити, проаналізувати, підсумувати під час виконання роботи, щоб отримати певний науковий результат і розкрити тему.
Мета роботи тісно переплітається з її темою, а вирішення завдань дозволяє досліднику досягти мети. Мета та завдання дослідження містять формулювання головної мети, яка випливає з вирішення основної проблеми наукової роботи, що забезпечує певний внесок у теорію і практику. Ставлячи перед собою мету і завдання дослідження, потрібно чітко уявляти, який кінцевий результат передбачається отримати.
Теоретико-методологічною основою роботи повинні слугувати наукові напрацювання дослідників у цій галузі, напрямі діяльності.
У роботі можуть застосовуватися різноманітні методи дослідження, але потрібно вказати конкретно, які саме з них використовувались і в яких випадках, для яких цілей. Методика проведення наукових досліджень буде розглянута пізніше і детально.
При написанні рубрики «вихідні дані, на базі яких виконується робота» необхідно перерахувати першоджерела, що стали основою для наукового дослідження. Це можуть бути документи, статистична звітність, картографічна інформація, власне опитування, анкетування тощо.
Практичне та теоретичне значення отриманих результатів може полягати у застосуванні розроблених або доопрацьованих певних методик, технологій у практичній діяльності, розвитку теорії певного наукового напряму, розширенні та удосконаленні теоретико-методологічного апарату тощо (потрібно відповісти на питання «де і яким чином можуть бути використані результати дослідження?»).
У рубриці «структура та обсяг роботи» потрібно зазначити, з яких елементів складається робота, а також кількість сторінок основного тексту (без додатків), наявну кількість у ньому таблиць і рисунків. Необхідна інформація про кількість найменувань у списку використаних джерел і про кількість додатків.
Додатками можуть виступати:
• зразки, бланки, копії документів, які підтверджують правдивість висловлювань в основному тексті або демонструють відповідність зробленим описам, характеристикам, алгоритмам тощо;
• витяги, уривки, частини нормативно-правових актів, які підсилюють або ілюструють твердження, висловлене в тексті роботи;
• інструкції та методики, положення яких використовуються в дослідженні;
• цифрові (у тому числі статистичні) та інформаційні дані допоміжного характеру, які подані у вигляді таблиць та є первинною базою, проміжними розрахунками для аналітичного матеріалу, вміщеного в основному тексті;
• ілюстрації допоміжного, другорядного характеру;
• проміжні математичні розрахунки, формули, докази, що в узагальненому вигляді представлені в основному тексті роботи;
• роздруківка окремих сайтів, комп’ютерних програм, розрахунків.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 56 | Нарушение авторских прав