|
Читайте также: |
Початок новому напрямку суспільної думки під назвою "політичний радикалізм" поклали
соціально-політичні погляди видатного філософа-просвітителя, письменника Ж.-Ж. Руссо. Виникнення
радикалізму в Англії в 1760-1780 р.р. супроводжувалося створенням організацій радикалів, незалежних
від парламентських партій. Вони розробили програму реформ і ввели в практику політичної боротьби нові
форми мобілізації суспільної думки і дії. Англійський радикалізм був напрямком думки, протестом проти
привілеїв, зловживань владою, марнотратства. Як політичний рух радикалізм бере свій початок з лютого
1769 року, коли було створено "Суспільство захисників білля про права". Він носив і політичний характер,
і був явищем інтелектуального життя [1, с.133-145].
Вперше в історії Російської імперії руйнівний релігійно-політичний радикалізм з'являється в епоху
церковного розколу XVІІ століття. Друга епоха російського радикалізму з'явилася вже в XІХ і XX столітті.
Радикалізм став ідеологічною платформою цілого ряду лівих партій соціалістичної, соціал-демократичної
орієнтації. Одночасно радикалізм знайшов своїх послідовників і серед деяких правих сил. Завдяки
революційному рухові в Росії, з'являється особливий тип секулярно-політичного радикалізму. Цей тип лівого радикалізму, що сповідає революцію і соціалізм, згодом привів Росію в 1917 році до національної і державної
катастрофи. Третя епоха російського радикалізму наступила в 90-і роки ХХ століття. Це так званий ліберально-
демократичний радикалізм. У цей час радикалізм також став базою для фундаменталістських ісламських
політичних сил. Згодом з'явився новий, сучасний тип радикалізму - правий. І лівий, і правий радикалізм здатні
відтворювати екстремізм і бути ідеологічною і політичною основою тероризму.
Політичний радикалізм є практичною й ідеологічною орієнтацією політики, метою якої виступає
кардинальна зміна суспільства і політичної структури засобами рішучих дій. Найбільш характерно
виявляється в кризові, перехідні періоди, коли виникає погроза існуванню, укладові та традиціям
визначених прошарків або груп. Радикалізм - завжди опозиційний напрямок. Більш того, це - опора
найбільш твердої, радикальної опозиції, на відміну від опозиції поміркованої - "системної", лояльної,
"конструктивної". Як правило, він відіграє в суспільстві дестабілізуючу роль, сприяє конфронтації
політичних сил, провокує поглиблення конфліктів, розбалансування системи керування. Але у визначених
соціально-політичних умовах радикалізм може сприяти критичному переглядові урядом свого
політичного курсу, перешкоджати нагромадженню негативної енергії усередині суспільства.
Підставами радикалізму можуть бути: по-перше, прагнення пригноблених прошарків населення
змінити своє соціально-політичне положення в суспільстві; по-друге, різні інтелектуальні концепції, які
критично ставляться до існуючих політико-культурних відносин і вважають, що дана ситуація може бути
змінена за допомогою політичних і організаційних дій; і по-третє, бачення і визнання радикалізму як
одного з найбільш можливих і єдино правильних засобів виходу з реальної ситуації [2].
Політичний радикалізм, на думку Н.Сімакова [3], активізується в переломні історичні моменти,
коли соціальні і політичні протиріччя усвідомлюються і породжують політичну активність. Характерною
рисою сучасного ідейного радикалізму є визначений розумовий догматизм і утопізм, нечутливість до
конкретної ситуації, схильність до "простого" рішення і тяжіння до крайніх засобів. Головне прагнення -
об'єднати релігію і революцію і санкціонувати національну революцію.
Багато дослідників визнають, що радикалізм у соціально-політичних процесах суспільства виконує
визначені функції. Так, дослідник Д.В. Ольшанський виокремлює такі функції: 1) сигнально-інформаційна
функція, що свідчить про ступінь неблагополуччя соціально-політичного середовища; 2) функція розрядження
соціальної напруженості шляхом викиду накопиченого невдоволення; 3) функція тиску на пануючі політичні
інститути, підготовку, прийняття і здійснення політичних рішень; 4) функція коректування політичного курсу;
5) функція стимулювання корінних політичних змін та інновацій [4, с. 133].
Класифікації радикалізму існують різні, але найбільш унормованим є представлений в багатьох
енциклопедичних словниках їх розподіл на такі види, як: політичний, соціальний, церковний, релігійний,
філософський і ін. Форми радикалізму можна розрізняти за ступенем активності його представників, а також у
залежності від глибини планованих перетворень. Помірні радикали прагнуть до реформування суспільства
поміркованими засобами, з мінімумом насильства (ліберали, соціал-демократи). Екстремісти наполягають на
самих рішучих засобах досягнення цілей, аж до терору. Революціонери намагаються здійснити глибокі
перетворення усіх суспільних інститутів на принципово новій основі (наприклад, суспільна власність).
Радикали відрізняються за відповідністю їх ідеологічних і політичних позицій реальним умовам, що існують у
суспільстві. Радикалізм може бути як легальним, так і нелегальним [2]. Крайньою формою нелегального
радикалізму є одна з найбільш давніх, серйозних і актуальних проблем сучасного світу – тероризм.
Сучасний правий радикалізм демонструє різні, навіть суперечливі, тенденції, що зумовлює понятійну плутанину в його визначенні, передусім межі між радикальним та екстремістським. Зокрема зустрічаються тотожні визначення: «радикалізм» – прихильність до крайніх рішучих дій і поглядів [1, с. 452]
та «екстремізм» – прихильність до крайніх по глядів і заходів, переважно в політиці [1,
с. 621]. Існує підхід до визначення екстремізму як різновиду радикалізму – здатності досягнення власних цілей у крайніх формах через насильство й терор [2, с. 307-308]. Натомість Ханс-Герд Яшке розділяє зміст цих понять, відзначаючи, що праві радикали діють у межах конституції, тоді як праві екстремісти – відтор-
гають її, прагнуть створити іншу державу [3].В українському суспільстві можна зробити поділ між «старими правими», схильними вести боротьбу парламентськими методами, і «новими правими», готовими втілювати
свої ідеали в життя будь-якими засобами.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 603 | Нарушение авторских прав