Читайте также:
|
Політична карта Океанії сформувалась у результаті загарбання островів більш розвинутими країнами. Чотири десятиліття тому тут існувала тільки одна незалежна держава – Нова Зеландія. Зараз незалежних країн 13: Тонга, Ніуе, Тувалу, Самоа, Палау, Науру, Федеративні штати Мікронезії, Маршалові острови, Кірибаті,Фіджі, Соломонові острови, Папуа Нова Гвінея, Вануату.
Традиційний поділ Океанії:
- Меланезія (Папуа Нова Гвінея, Соломонові Острови, Фіджі, Вануату, а також Нова Каледонія). За розширеного трактування до Меланезії відносять частину островів Індонезії зі Східним Тимором.
- Мікронезія (Кірибаті, Науру, Палау, Федеративні Штати Мікронезії, Маршаллові Острови, а також Гуам, Північні Маріанські острови та інші залежні території)
- Полінезія (Нова Зеландія, Самоа (Західне Самоа), Тонга, Тувалу, а також Американське Самоа, Острови Кука, Французька Полінезія, Гаваї, Ніуе, Піткерн, Токелау, Волліс і Футуна і Острів Пасхи.
Останніми роками чимало країнознавців Нову Зеландію не відносять до групи країн Океанії. Можливо це пов’язують з її віддаленим розташуванням відносно основної групи тихоокеанських островів, а можливо – і з рівнем розвитку, який є значно вищим, ніж у будь-якій інші країні Океанії.
Островитяни Полінезії мають багато спільного з культурою острова Фіджі, тому цей острів слід вважати перехідним від Полінезії до Меланезії. Крім цього американські географи визначають перехідними Тувалу і Кірібаті від Полінезії до Меланезії та до Мікронезії відповідно.
Причини розподілу Океанії
Вперше поділ Океанії на Меланезію, Мікронезію і Полінезію здійснив французький мореплавець Юлій-Себастьян-Цезар Думон д’Урвілл ще на початку ХІХ ст., пояснивши це історико-етнографічними причинами.
Назва Меланезія (від грецького слова „melas”, що означає „чорний” та „nesos” – „острів”) пов’язана з переважанням чорношкірих мешканців на цих територіях.
Мікронезія названа так через малі розміри островів переважно коралового, а також вулканічного походження. Вона займає північно-західну частину Океанії.
У східній частині Тихого океану, в межах умовного трикутника, розташовані багаточисельні острови Полінезії (з давньогрецької означає „багато островів”).
Країни Океанії, що отримали незалежність
| Назва країни | Рік проголошення незалежності | Колишня країна-метрополія | Столиця |
| Вануату | 30 липня 1980 р. | Велика Британія, Франція | Порт-Віла |
| Папуа Нова Гвінея | 16 вересня 1975 р. | Австралія | Порт-Морсбі |
| Соломонові острови | 7 червня 1978 р. | Велика Британія | Хоніара |
| Фіджі | 10 жовтня 1970 р. | Велика Британія | Сува |
| Кірибаті | 12 липня 1979 р. | Велика Британія | Південна Тарава |
| Маршалові острови | 21 жовтня 1986 р. | США | Маджуро |
| Федеративні штати Мікронезії | 3 листопада 1986 р. | США | Палікір |
| Науру | 31 січня 1968 р. | від Великобританії та Австралії | Ярен |
| Палау | 1 жовтня 1994 р. | США | Нгерулмуд |
| Самоа | 1 січня 1962 р. | Нова Зеландія | Апіа |
| Тонга | 4 червня 1970 р. | Велика Британія, Австралії | Нукуалофа |
| Тувалу | 1 жовтня 1978 р. | Велика Британія | Фунафуті |
| Ніуе | 19 жовтня 1974 р. | Нова Зеландія | Алофі |
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 200 | Нарушение авторских прав