Читайте также:
|
|
Велику роль відігравало протягом усього Середньовіччя міське право. Воно було різновидом звичаєвого права.
Досить рано у великих містах Франції, Італії, Німеччини почали складатися норми, які регулювали правові відносини в галузі ремесла і торгівлі всередині міської общини, а також між містом і зовнішнім світом. Норми міського права фіксувалися в Хартіях сеньйорів, міських статутах, статутах купецьких гільдій та ремісничих цехів. Застосовувалося це право в міських судових органах. Крім цього, кожна купецька гільдія і кожен ремісничий цех мали свій власний суд.
Дуже часто міста запозичали правові норми один в одного. В Німеччині, наприклад, зразком ставали міські статути Кельна, Магдебурга, Любека та інших великих торговельних центрів. Найбільше розповсюдження набуло Магдебурзьке право.
МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО - один з різновидів середньовічного міського права. У слов'янських землях М.п. часто називалося "німецьким правом". Зародження міського права в Німеччині пов'язують з походами німецьких імператорів в X — XI ст. до Італії, де вони ознайомилися з формами міського самоврядування. Однак у Німеччині вільні міські громади з цеховою організацією та правом на самоврядування і юрисдикцію формуються наприкінці XII - на початку XIII ст. Міські суди, які спочатку займалися розглядом ринкових справ, поступово охоплюють своєю компетенцією всі сфери життєдіяльності міста, витісняючи з ужитку дворове та ленне право. Відтак міське право постало з практики міських судів. Найдавнішими відомостями про міське право вважаються привілеї на власну юрисдикцію м. Любек від герцога Саксонії та Баварії Генріха Льва у 1160 р., від імператорів Священної Римської імперії германської нації Фрідріха І Барбаросси у 1188 р. та Фрідріха II Гогенштауфена у 1226 р. та привілеї м. Магдебург від єпископа Віхмана у 1188 р. Більшість інших німецьких міст запозичили положення міського права саме у Любека чи Магдебурга і вважати суд відповідного міста вищою інстанцією для своїх судів. У XIII — XIV ст. М.п. поширилося на інші міста Східної Німеччини, Чехії, Угорщини, Польщі, Литви, українські та білоруські землі. М.п. не було єдиним зводом. Це Узагальнююча назва комплексу правових джерел, які в різні часи вико ристовувалися органами міського самоврядування та міськими судами Зміст М.п. визначався спеціальними привілеями, які визначали принципи пи міського самоврядування; правовими звичаями, поширеними у міс-тах; збірниками постанов судів шеффенів; міськими статутами; творами професійних юристів - постглоссаторів; нормами загальнонімецького права ("Саксонське зерцало", "Швабське зерцало", "Німецьке зерцало" та ін.). Характерною рисою М.п. був відчутний вплив релігії. З розвит-ком М.п. відбувається його систематизація. Виходять збірки М.п. Міське право мало універсальний характер: регулювало діяльність міської вла ди, компетенцію та порядок судочинства, звільняло від феодальних по-винностей (окрім гужової), вирішувало проблеми земельної та іншої-власності в межах міста, визначало покарання правопорушників, регу-лювало діяльність купецьких гільдій та ремісницьких цехів, оподатку-вання тощо.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 79 | Нарушение авторских прав