ЯК ВИБИРАТИ IМ'Я

БІОГРАФІЯ ПИСЬМЕННИКА

Оле́г Фе́дорович Чорногу́з (*15 квітня 1936, с. Іванів, Калинівський район, Вінницька область) — український письменник, журналіст, редактор журналів «Перець» та «Вус», автор численних книжок гумору та сатири.

Заслужений діяч мистецтв України (1996); Національна спілка письменників України, секретар (з 1988), член президії. Свою творчу дiяльнiсть вiн розпочав у редакцiях районних газет на Вiнничинi.

Українець; батько — Федір Данилович (1885—1948), лікар-ветеринар; мати — Оксана Андріївна (1891—1980), домогосп.; дружина — Лідія Степанівна (1942), к. мед. н., лікар-кардіолог лікарні «Феофанія»; син — Ярослав (1963), журналіст, співак-бандурист, артист Національної заслуженої капели бандуристів.

Олег Чорногуз закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка, факультет журналістики (1959—1964).

1961—1963 — зав. відділу листів Погребищенської райгазети.

1963—1964 — зав. відділу сатири та гумору газети «Вінницька правда».

—1983 — ст. фейлетоніст, зав. відділу фейлетонів журналу «Перець».

1983—1986 — зав. редакції прози, директор видавництва «Радянський письменник».

З 1986 — головний редактор журналу «Перець».

Член НСПУ (з 1963), НСЖУ (з 1960).

Лауреат премій ім. Остапа Вишні, ім. Івана Багряного, родини Воскобійників, Михайла Стельмаха, Олеся Гончара, лауреат Нобельської премії за сатиру і гумор.

Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (05.2006), орден — Хрест Івана Мазепи(23 лютого 2010 року).

Член ради Товариства «Вінничани у Києві».

Книжки сатири і гумору: «Моральна підтримка», «Портрет ідеала», «Сіамський слон», «Веселі поради», «Між нами кажучи», «сповідь старого холостяка», «Як доглядати Зевса», «Плата за любов», «Українські колобки», «Українські кентаври», «Тиха ніч над хатою моєю» (збірка романсів і пісень написані разом з сином Ярославом), книжка публіцистики «Вуйко з Донецька», дитячі книжки — «Веселий зоопарк», «Карнавал», «Весела абетка», «Притча казка про козака Нетака».

Романи: «Аристократ із Вапнярки» (1979), «Претенденти на папаху» (1983), «Вавілон на Гудзоні» (1985), «Я хочу до моря» (1989), «Дари пігмеїв» (2005), «Примхи долі»(2006), «Той, що живе зі смертю»(2006), «Золотий скарабей», (2007) «Ремезове болото»(2007), «Воскреслий із мертвих»(2009), «Гроші з неба»(2009), «Твори» (в 2 т., 1986), «Твори» (в 7 т., 2006).

За творами Олега Чорногуза створені п'єси, кінофільми.

Захоплення: риболовля.

Перекладачі та поширення творів

Олег Чорногуз перекладений на 22 мови світу. Перекладають на англійську: Рома Франко (Канада) - новели, Марта Олійник (Канада) - публіцистичні статті. Есперанто: Віктор Паюк (США) - статті та новели, уривки зі сатиричного роману «Вавілон на Гудзоні»; переклади мовою есперанто опубліковані у 24 країнах світу. Російською: Володимир Іконніков.

У 2009 та 2008 роках світ побачив його дві книжки англійською: «Повість моїх літ» і «Ремезове болото»(сатиричний роман).

Твори Чорногуза друкують в українській іноземній періодиці, зокрема: Українська думка (Великобританія, Лондон), Нова газета (США), Свобода (США), Америка (США), Українське слово (Франція, Париж).

ЯК ВИБИРАТИ IМ'Я

Це питання, безперечно, хвилює кожного, хто збирається стати батьком чи матiр'ю. Питання, як на мiй погляд, не таке вже й дрiбне. Бо й справдi, яке iм'я дати дитинi? Чим керуватися? З чого починати?

Перш за все, слiд забути про будь-якi сiмейнi традицiї, якщо вони якимось дивом збереглись у вашiй сiм'ї. Все то пережитки минулого. Тепер новi часи, новi iмена. Не варто в цi днi згадувати батька Арсена чи дiда Андрiя, а тим бiльш прадiда Данила. Не треба згадувати й маму, бабу, прабабу. Не варто задумуватись i над майбутнiм. Хай вас не хвилює вже тепер, як поставиться ваш син чи донька до пiдiбраного вами iменi. Це їх не цiкавить. Вони ще до цього не доросли. Єдине, що в цi щасливi для вас днi має вас цiкавити, так це "Книга власних iмен" та поради знайомих.

"Книга iмен" запропонує вам чималенький список, i ви зможете знайти сяке-таке iм'я для нащадка. Але моя вам щира порада: не заглядайте туди. Не мине й дня, як до вас завiтають вашi знайомi, що двi, а то й цiлих три ночi не могли заснути. Все думали, яке б ото вашiй дитинi iм'я пiдiбрати.

- Чи, може, все ото даремно? - з острахом цiкавляться вони. - Ти що, з отiєї книжки, батьку, надумав своїй дитинi iм'я пiдбирати? А ми ж для чого? Ми тобi друзi чи ми тобi хто? Викинь книжку, поки не пiзно.

Ви, нiяковiючи, вiдкладаєте книгу вбiк.

- Закинь її, - радять вашi знайомi.- Що ти з нею носишся, як iз крашанкою! Ось тобi справжнi iмена. Це моє, це Митькове, це тьотя Фрося написала, це Гарик, це Жорик. Чи, може, ти вже без нас придумав, так кажи!

- Та жiнка хоче, - починаєте ви так, нiби щойно когось ненавмисно пiдрiзали. - Не я, а жiнка хоче, як син народиться, то назвати Назаром, якщо донька - то Соломiєю...

- Що? - скрикують усi троє чи четверо, скiльки там уже до вас прийшло. - Нам не почулось? Ти так оце сказав, як ми почули, чи ти ще нiчого не сказав?

- Та це все жiнка. Дiд у неї був Назар. Замiсть батька їй. Вона ж у мене сирота, так от це вигадала. У дiдову пам'ять. Виховував, мовляв, у люди вивiв.

- Забобони, - кидає хтось.

- Факт, пережитки. Нiби тому дiдовi тепер не все одно... Ти що, перед жiнкою по шнурочку ходиш?

- Та нi... Що ви?..

- А в тебе своя думка є? В тебе своє iм'я є?

- Та я думав. На батькову честь - загинув на початку вiйни...

- Ну й правильно. Ото на батькову честь i називай. А то вигадають - Назар! Хто тепер iз таким iменем ходить? Тьху! Називай на честь батька й не вигадуй. Чи, може, жiнка не погоджується?

- Та погоджується.

- Ну й чудесно! Значить, iм'я вже є. Свiй список можна рвати? Чи не так? То як же зватимуть твого спадкоємця?

- Тимофiй!

-??

А по хвилi:

- Ну, ти вибач. Це, звичайно, вашi сiмейнi справи. Вам виднiше. Але ми радили б i про дитину подумати. Ти подумав, як воно, беззахисне, пiде в свiт iз таким iменем? Тимофiй! Тимiш! Уявляєш?!

- Збожеволiти мало! - пiдтримує друга жiнка. - Що люди про батькiв подумають? Оце вже буде балачок.

- Оригiнальне щось треба, - знову друг. - Щоб вiдбивало наш дух, епоху. А ти - Назар, Тимофiй! Що ж ти кожному стрiчному пояснюватимеш, на чию честь ти так свою дитину назвав? На честь дiда чи баби? Не смiши людей...

- Гаразд, - здаєтесь ви. - А якi у вас пропозицiї?

- У нас? Ось список. Я, наприклад, пропоную назвати його iменем вiдомого спiвака. Звичайно, не нашого. Ну, якогось французького чи iталiйського. Скажiмо, Антонiо. Чим погано? Або на честь Жана Маре. Моїй жiнцi цей артист дуже подобається. Для доньки - Лола. Гарно? I взагалi, яке кому дiло, Лола чи Жан?..

Ото довго не дискутуйте, згоджуйтесь одразу. Знайомi завжди дiло кажуть. Берiть у них список i поспiшайте в пологовий будинок. Список передайте через санiтарку чи медсестру разом iз записочкою:

"Люба! Всi пропонують назвати сина (як буде син) Жюлем. Якщо донька - то Лолою. Гадаю, нашi знайомi мають рацiю. Назар i Тимофiй - архаїзми. Не сподобаються цi, то вибери зi списку, що додаю. Цiлую. Твiй Вася".

Оскiльки я теж батько i менi теж знайомi пропонували Список iмен, то я хочу його винести на широкий суд, щоб нашi товаришi й друзi не сушили собi голiв. Ось цей список:

Жiночi iмена: Чоловiчi iмена:

Жюля Жюль

Iя Мюль

Лола Прiам

Пiама Люс

Люсi Гарик

Гонората Жорик

Ферфуфа Роллан

Естера Iрек

Сосiпатра Анжел

Паола Руслан

Кюнна Кизил-Кум

Якщо ж ви вважаєте, що цей список неповний, не вiдчаюйтесь, вашi знайомi доповнять. Останнє, що я вам пораджу, це не забудьте за гармонiю iменi й прiзвища. Це дуже важливо. Подаю приклади: Нiнель Кукурудза, Травiата Пацюк, Жульєна Миска, Анжела Кендюх, Вольдемар Копистка, Гонората Пузир, Геракл Гарбуз, Жузi Коза, Неда Баран, Аттiла Шкапченко й Аполлон Козолуп.

Якщо ця гармонiя є, вважайте, що iм'я ви вибрали правильно. Дiти вам дякуватимуть. Особливо, як пiдростуть.

Дата добавления: 2015-12-07