Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Короткова (Ващенко) Юлианна. Зима в душе

Що для мене є «душевним холодом»?

Це відчуття самотності, нестачі тепла ззовні від дорогих нам людей, це стан, навіяний втомою, переживаннями, депресією чи сумнівами. Вважаю, що кожен може визначити це поняття по-різному, тому у своїй роботі представляю саме власне бачення холоду.

А) живопис + Б) література

Белый свет засыпан белым снегом.
От Луны тоскливо и светло.
И каким-то безымянным веком
Белое беспамятство легло.

В зимних переулках очень тихо.
Белый снег синеет при Луне.
Будто все скончались после тифа
Или все убиты на войне.


Свет Луны безжизненный и постный,
Заливает безысходный снег.
Очень холодно и очень поздно:
3-ий час утра, 20-ый век.

В глухоту, к варягам, к печенегам
По снегам уходит древний след.
Белый свет засыпан белым снегом
Белый снег засыпал белый свет.


Москва, зима 56

Художник: Михайло Іофін

Підібрана поезія: Юрій Іофе

Всі 3 картини, що супроводжуються віршем, на мою думку, є абсолютно різними. В даному випадку художник зображував зимові міські пейзажі, якими зміг передати пустоту душі людської – адже зовнішні фактори дуже впливають на настрій та стан людини. За власним досвідом знаю, що взимку, коли земля покривається білим рядном, а дні стають коротшими, позитивні емоції дещо вщухають, вже не так хочеться прокидатися щоранку і зустрічати новий день взагалі.

Поезія Юрія Іофе, що я її підібрала як супровід до картин Михайла Іофіна, простий і спокійний. Хіба справжня туга, сум галасливі? «В зимних переулках очень тихо.» - часто саме така самотня тиша спонукає творців прекрасного до створення нових шедеврів.

Короткова (Ващенко) Юлианна. Зима в душе

Картину Короткової Юліанни я хочу супроводити наступною власною поезією:

Зі мною тільки ніч - вона моя,
Я сни бездомні, як дитя, колишу.
Коли прийде січневая зоря,

(Продовжити)

Вкладу їх спати в сонячне затишшя.

Надворі - мінус вісім; нуль в душі.
Жахливо тисне це тепло кімнатне.
О вирватись на волю до небес
Хотіла б я, щоб тягості не знати.

...Накрило снігом: замертвіло все,
Забулося і зникло, заніміло.
Зимове небо тужить за дощем,
А я - за тим окриленим ще тілом.

07.01.11

 

Зима. (Начало 1870-х)

Це робота невідомого художника, але чи не найкраще саме вона відображає біль, що таїться у діші людини? Заметілі – не лише фізичний дискомфорт, це художній засіб, що ним автор передає стан жінки. Навкруги сніг, холод, скрута, всередині вирують невимовні страхи і жалі..

Лише вчора я написала вірш про те, як буває холодно навіть несамотнім і ніби-то на перший погляд щасливі люди. Зараз для мене це відчуття лише миттєве, я намагаюся не піддаватися завірюхам життя і крокувати по своїй життєвій дорозі з посмішкою. Та все ж:


Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 89 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)