Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Методичні вказівки. І. Приступаючи до вивчення теми відмітьте, що XX ст., як ніяке інше

Читайте также:
  1. I. ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
  2. Вказівки до виконання індивідуальних завдань
  3. Вказівки по виконанню роботи, аналізу результатів та складанню звіту
  4. Завдання та методичні вказівки до виконання навчальної науково-дослідної роботи з будівельної теплофізики
  5. Загальні вказівки
  6. Загальні методичні вказівки
  7. Загальні методичні поради

І. Приступаючи до вивчення теми відмітьте, що XX ст., як ніяке інше, насичене різноманітними історичними подіями і характеризується різкою зміною політичних режимів, соціально-економічної ситуації. Далі прослідкуйте за основними етапами культурної еволюції, їх можна виділити декілька:

• коротка доба відновлення української державності (1917-1920), коли було створено принципово нові умови для розвитку української національної культури, але поступ відбувався в період гострого військово-політичного протистояння, громадянської війни та іноземної військової інтервенції;

• радянський етап (1921-1991), який включає в себе і добу злету 20-х pp. покоління „розстріляного відродження", яке вже в 30-і pp. зазнало тотальних репресій не тільки проти митців, працівників культури, але й звичайних її носіїв, і добу „відлиги" з рухом так званих „шестидесятників", і період подальшої русифікації та утисків української культури;

• етап розбудови незалежної України і відродження національної культури. Аби докладніше уявити як розвивалася українська культура на протязі XX ст.

При вивченні теми зупиніться на характеристиці кожного з вказаних етапів.

Далі підкресліть, що у зазначений період у всіх галузях культури були характерні ознаки пошуку нових шляхів, панувало відчуття наростаючих принципових змін. Відбувається інтенсивне творення духовних цінностей у літературі, мистецтві, архітектурі, науці. Зауважте, що межа ХІХ-ХХ століть це період не тільки активного політичного, національного руху, а й боротьба художньо-естетичних напрямків. Поруч з реалізмом з появою нової генерації авторів утверджується модернізм. Прихильники модерністських течій виступали проти звернення до реалістичних побутових описів, проти захоплення деталізацією, робітничою тематикою й проголосили аполітичне,чисте" мистецтво. Культура модернізму спирається на психологізм, зосередженість на внутрішньому світі людини й суб'єктивних враженнях героя. При цьому зовнішні події мають найменше значення і є лише загально окресленим фоном. Реальний персонаж перетворюється на символ.

Пригадайте (див. попередню тему) які напрями модерністичного мистецтва у визначений період були поширені в Західній Європі. Далі проаналізуйте творчість представників українського модернізму в такій послідовності:

• М.Коцюбинський - найяскравіший представник українського імпресіонізму;

• модернізм у поезії (М.Вороний, Г.Чупринка, О.Олесь) та група західноукраїнських поетів „молодомузівців" (П.Керманський, Б.Лепкий, С.Твердохліб, М.Яцків та ін.);

• письменники-модерністи (А.Тесленко, С.Васильченко, В.Стефаник, Л.Мартович, М.Черемшина, О.Кобилянська); ® -

• стиль модерн в архітектурі (спроби поєднати принципи модерну з прийомами народної дерев'яної архітектури і-народного прикладного мистецтва);

• образотворче мистецтво (С.І.Васильківський, Йжакевич, О.О.Мурашко);

• модерністичний живопис (К.Малевич, футуристи брати Бурлюки, експресіонізм О.Богомазова);

• скульптура (М.Паращук, А.Попель, І.Кавалерідзе, О.Архипенко).

2. Друге питання почніть з того, що з 1923 р. радянська влада в галузі ідеології, культури почала проводити політику коренізації, яка в Україні отримала назву українізації. Українізація передбачала задоволення певних національних вимог українського народу:

• висування українців на керівні посади;

• впровадження української мови в державні та культурні установи, пресу, навчальні заклади;

• розвиток національної за формою й радянської за змістом культури; створення відповідних умов для культурного розвитку національних меншин, які проживали в Україні.

Підкресліть, що коренізації була викликана прагненням більшовиків заручитися підтримкою місцевого (корінного) населення з тим, щоб зміцнити свою соціальну базу; спробою спрямувати національне відродження у соціалістичне русло.

Виділіть, що рушійною силою у справі українізації став Наркомат освіти України, яким у 20-і pp. керували прибічники національного відродження Г.Гринько, О.Шумський, М.Скрипник. Далі відмітьте, що активним суб'єктом українізації була інтелігенція. З еміграції повернулися деякі відомі діячі, зокрема М.С.Грушевський, С.Єфремов, А.Ніковський та ін. Відбувається бурхливий розвиток української культури: в республіці видавалося понад 20 літературно-художніх альманахів і збірників, 55 журналів, виникли багаточисельні літературно-художні об'єднання, працювало 45 професійних театрів і т. д. Українізація вплинула і на освіту, адже успіхи її були незаперечними: переважно україномовним стало навчання у школах, вузах, технікумах. Офіційною мовою діловодства, судочинства також була українська мова.

З кінця 20-х pp. політика українізації поступово згортається. Причини згортання українізації:

• українізація почала виходити за дозволені центром рамки і охопила все суспільно-культурне життя республіки;

• зростав прошарок української інтелігенції, якій режим Сталіна не довіряв і бачив у ній ідейного конкурента партії;

• українізація сприяла зростанню національної свідомості українців, стимулювала націонал-комуністичні настрої.

Далі відзначте, що культурне життя в радянській Україні 30-х pp. було цілком обумовлене системою і режимом політичної влади, що склалася в СРСР внаслідок „великого перелому" кінця 20-х pp. Поряд з безсумнівними успіхами в країні в умовах тоталітарного режиму насаджувався ідеологічний монополізм, культивувалися особисті смаки Сталіна, переслідувалися ті вчені, освітяни, літератори, чиї погляди чи творчість не вписувалися у встановлені рамки.

З кінця 20-х років ідеологічний і політичний тиск на українське національно-культурне відродження стає вже майже неприхованим. Сталіна і його оточення не влаштовувало, що українізація не обмежується знанням і поширенням мови, що на її основі швидко зростав прошарок національної інтелігенції, недовіра до якої була характерною рисою тоталітарного режиму. Тому з початку 30-х років національно-культурне відродження було істотно загальмовано, а потім і взагалі зведено нанівець. З 1937 р. сам термін українізація остаточно зникає з офіційних документів.

Зверніть увагу, що кінець 20-х - 30-і pp. в історії культури українського народу пов'язані з наростанням міфологізованих уявлень про радянську дійсність і відповідне становище в ній людини. Чим більш помітними ставали прогалини в системі цінностей, нав'язаних народу, тим гострішою, з погляду правлячої верхівки, була потреба підмінити в свідомості трудящих об'єктивні уявлення про реальний стан суспільства рожевими легендами про нього. Над створенням і підтримкою таких легенд, крім пропагандистського апарату партійних органів, мали працювати всі сфери культури - література, кіно, театр, образотворче мистецтво тощо. Тому культура дедалі більше стає предметом „постійної уваги" партії та уряду. В реальній практиці це означало посилення політичного й ідеологічного контролю за культурою. Управління нею набуває форм директивних постанов, які дозволяли одне і забороняли інше, а звідси - нещадне викорчовування інакомислення в літературі і мистецтві.

Підкресліть, що на початку 30-х років з метою полегшення контролю над розвитком культури були створені Спілки письменників, композиторів, художників, архітекторів. Було покладено кінець стилістичним, художнім пошукам, перервані контакти з діячами культури інших країн, в тому числі українськими емігрантами. Запобігти інакомисленню в творчій сфері мали й створені ще на початку 20-х років органи цензури - Головліт, Головмистецтво, Головрепертком та інші з їх розгалуженою системою від центру до округу (області). Почалося силове запровадження методу соціалістичного реалізму в художній творчості.

Відмітьте, що сам по собі цей метод, як один з творчих напрямів, мав право на існування, проте в умовах ідеологічного монополізму він був проголошений єдиним правильним методом літератури і мистецтва, і навіть гіпотетичні міркування щодо можливості інших напрямків чи методів визнавалися крамольними.

Отже, метод соціалістичного реалізму на практиці означав наступне:

• зупинені авангардні пошуки й експерименти, які у всьому світі продовжували залишатися магістральною лінією розвитку мистецтва;

• прославлення досягнень, замовчування дійсності, фальсифікація історії стали органічними якостями ідеологізованої літератури;

• диктувалося верховенство історико-революційної, виробничої тематики;

• в живописі такі жанри як натюрморт, пейзаж, портрет, відсувалися на другий план тому, що вони ніби не несли класового навантаження;

• в архітектурі провідним стилем став, неокласицизм, який повинен був відображати стабільність режиму, непохитність влади (найбільш відома будівля цього стилю - споруда Верховної Ради у Києві).

Таким чином, на ідеологічну аксіому перетворюється сталінське визначення суті соціалістичної культури — пролетарської за змістом, національної за формою. Все, що не вписувалося в рамки цього визначення оголошувалося ворожим, зазнавало утисків, гоніння. Термін „Розстріляне відродження", уперше вжитий у середині 40-х років, вичерпно характеризує суть наслідків тоталітарного режиму для української національної культури.

Окремо зупиніться на діяльності науковців, літераторів, художників, поцікавтеся, який шлях творчості вони вибрали і як склалася їх подальша доля. Обов'язково підкресліть масштаби трагедії української культури, проаналізуйте такі факти: у 1930 р. друкувалося 259 українських письменників, після 1938 р. - лише 36 з них; за період 1938-1954 pp. було репресовано майже 238 українських письменників, хоча багато з них були прихильниками радянської влади; з 85 вчених-мовознавців було репресовано 62.

Отже, якщо 20-і роки ввійшли в історію України як період „національного відродження", то 30-і роки дослідники називають „розстріляним відродженням". Останній термін вичерпно характеризує суть наслідків тоталітарного режиму для української національної культури.

3. Дане питання розпочніть з того, що з початком Другої світової війни в українській культурі відбуваються докорінні зміни. З одного боку, возз'єднання західноукраїнських земель з Центральною та Південно-Східною Україною 1939-1940 pp. поклало край насильницькій полонізації, румунізації української культури, з іншого - з приходом на ці землі Червоної армії впроваджувалась радянська система освіти і науки, поширювалась комуністична ідеологія. Перестали діяти культурні, наукові товариства, зокрема „Просвіта", Наукове товариство ім. Т.Шевченка, жіночі, кооперативні, наукові, краєзнавчі товариства та організації.

Далі прослідкуйте які наслідки для української культури мала фашистська окупація (заборона освіти, фізичний та ідеологічний терор, нищення закладів культури, вивезення культурних цінностей та ін.).

Охарактеризуйте діяльність українців у радянському тилу, де проводилась робота з налагодження культурно-освітнього життя українців. Відмітьте, що провідною темою творів українських поетів і прозаїків став патріотизм. Широко відомими в цей час стали твори М.Рильського, П.Тичини. В.Сосюри, П.Воронька, М.Бажана та ін. З великою віддачею і натхненням працювали творчі колективи майже 50 евакуйованих з України театрів. Велику роль у духовній мобілізації українства на боротьбу з ворогом відіграла преса, радіо. Вагомий внесок у загальну справу боротьби з німецькими загарбниками зробило і кіномистецтво.

Обов'язково з'ясуйте труднощі повоєнного розвитку культури та її перші успіхи. Зверніть увагу на відбудовні процеси в західноукраїнських землях.

Характеристику 60-х років почніть із пояснення термінів „відлига", „шістдесятництво". Щодо останнього, то відмітьте, що „шістдесятниками" називали вчених, письменників, художників, які відзначалися непримиренністю до ідеологічного диктату, повагою до особистості, прихильністю до національних культурних цінностей, ідеалів свободи. По-різному складалися їх стосунки з владою, але загалом творчість цього покоління визначила шляхи всього подальшого розвитку української культури. Серед найвідоміших шістдесятників були І.Драч, М.Осадчий, Є.Сверстюк, І.Світличний, В.Стус, В.Мороз, В.Симоненко, Л.Костенко та багато інших.

4. Для початку відмітьте, що нове національне відродження України 80-90-х років нерозривно пов'язане з ідеєю здобуття державної незалежності. Далі зупиніться на утворенні в 1988 р. „Народного Руху України за перебудову". Важливим є питання про статус рідної мови. Відмітьте зокрема, то у 1989 р. з величезними ускладненнями було прийнято Закон УРСР „Про мови в Українській РСР", спрямований на захист національної мови, забезпечення її всебічного розвитку і функціонування у всіх сферах суспільного життя.

Зверніть увагу на те, що роль авангарду в розвитку української культури, ліквідації „білих плям історії" відіграла Спілка письменників України та її центральний орган - газета „Літературна Україна". Поступово змінилися акценти в питаннях віровизнання, проголошено забезпечення права свободи совісті. У галузі освіти було взято курс на її гуманізацію. Суттєві зрушення відбулися в історичній науці. По-новому було розглянуто і досліджено події Визвольної війни українського народу середини XVII ст., діяльність І.Мазепи, С.Петлюри та інших громадсько-політичних діячів України. Значною подією в культурному житті України стало проведення Першого фестивалю „Червона рута" (Чернівці, 1989 p.), який продемонстрував зацікавленість значної частини української молоді в процесах відродження і самобутнього розвитку української популярної музики.

Окремо зупиніться на факті проголошення незалежності України (24 серпня 1991 p.). Проаналізуйте прийняті Верховною Радою „Основи законодавства про культуру" (19 лютого 1992 р.) та „Закон про освіту". Відзначте, що у 1992 р. було відновлено діяльність Києво-Могилянської академії.

Аби докладніше ознайомитись із розвитком культури на протязі 80-90-х років поцікавтесь успіхами кіномистецтва, літератури, телебачення.

Завершуючи вивчення теми, відмітьте, що протягом XX ст. українська культура розвивалася в складних умовах, її поступ здебільшого мав суперечливий характер. Незважаючи на це, здобутки українських митців у різних галузях є вагомими і оригінальними.

Запитання для самоконтролю знань:

1.Який зміст поняття „модернізм"?

2.Назвіть прихильників модернізму в літературі та образотворчому мистецтві.

3. Якою була політика більшовицької влади в Україні у сфері культури? 4.Що таке українізація та які її наслідки?

5.Поясніть суть методу соціалістичного реалізму, як він проявився в літературі.

6. Як ви розумієте зміст поняття „розстріляне відродження"?

Тестові контролюючі завдання:

1. Як називався театр Леся Курбаса, що мав небувалу популярність у 20-х роках XX ст.

а) „Драматург"; б) МХАТ; в) „Березіль"; г) „Современник".

2. Українізація 20-30-х років передбачала. Виберіть правильні твердження;

а) висування українців на керівні посади; б) впровадження української мови в державні та культурні установи, пресу, навчальні заклади; в) розвиток національної за формою й радянської за змістом культури; г) створення відповідних умов для культурного розвитку національних меншин, які проживали в Україні; д) запровадження двомовності (поряд з українською російської мови).

3. Який метод художньої творчості у 20-30-і роки XX ст. був проголошений як єдино правильний в СРСР.

а) абстракціонізму; б) критичного реалізму; в) соціалістичного реалізму; г) дадаїзму.

Тема 25. Основні напрямки, тенденції та проблеми розвитку української культури на сучасному етапі

 

1. Українська культура на початку XXI ст.

2. Кризові явища у сучасній українській культурі та шляхи їх подолання.

3. Культура та глобальні проблеми сучасності.

Ключові терміни та поняття: національна ідентичність, мораль, соціальні норми, аномія, культурна девіація, експансія, шоу-бізнес, рок-культура, масова культура, глобалізація, національно-культурні традиції.


Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 91 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.015 сек.)