Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Методичні вказівки. 1. При підготовці вищезгаданої теми слід насамперед звернути увагу на те

Читайте также:
  1. I. ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
  2. Вказівки до виконання індивідуальних завдань
  3. Вказівки по виконанню роботи, аналізу результатів та складанню звіту
  4. Завдання та методичні вказівки до виконання навчальної науково-дослідної роботи з будівельної теплофізики
  5. Загальні вказівки
  6. Загальні методичні вказівки
  7. Загальні методичні поради

1. При підготовці вищезгаданої теми слід насамперед звернути увагу на те, що освіта та школи в Україні зберігали до кінця XVI ст. форми, дух і традиції Київської Русі. Центрами освіти були єпархії, монастирі, при яких існували школи. Підручниками були церковні книги, вчителями -духовенство. Однак після Люблінської унії традиційна освіта в Україні почала занепадати. Зросла роль латинських шкіл, які були здебільшого закриті для православних. Головним знаряддям наступу католицизму був орден єзуїтів, який поширив свій вплив з 70-х pp. XVI ст. через розгалужену й добре організовану мережу навчальних закладів. Молодь в таких школах полонізувалась тому, що чужа конфесійна освіта відривала її від православної віри, а відтак спричинювала втрату ознак своєї національності.

Одним із істотних чинників українського релігійного і національно-культурного відродження стали братства і засновані ними школи. Відмітьте що церковні братства існували в Україні з глибокої давнини, але активізували свою, діяльність з другої половини XVI ст. Спочатку завданнями церковних братств були турбота про зовнішній порядок у храмі, його матеріальну підтримку, утримання шпиталів, допомога хворим і малозабезпеченим. Але згодом вони все активніше включалися в суспільні, в суспільно-політичний, національно-визвольний і релігійний рух, стають осередками розвитку української культури.

Зверніть увагу на те, що спочатку братства були організаціями лише міщан, але потім стали фактично загальнонародними. Одним з перших у 70-х pp. XVI ст. активізувало свою діяльність Львівське братство. У 1572р. воно очолило виступ української громади міста з вимогою до королівської влади про визнання за українським населенням права посилати своїх синів до шкіл, в яких викладалися „вільні мистецтва", і добилися свого.

На кінець 1585 р. українські міщани центральної частини Львова виробили статус своєї організації — Успенського братства. Незабаром воно стало називатися також Ставропігійським (патріаршою Ставропігією) на знак підпорядкування безпосередньо східним патріархам. Братство з самого початку вважало одним із самих основних завдань піднесення освітнього рівня населення. Першими його керівниками і визначними організаторами братського руху на терені Львова були Юрій та Іван Рогатинці, Іван та Дмитро Красовські, Лесько Мелецький, Лука Губа, Хома Бабич. Більшість їх представники гуманістичної культури, яскраві творчі індивідуальності, люди, безмежно віддані своїй справі.

Авторитет Львівського Успенського братства визнавали не лише братства, що діяли на передмістях Львова, а й аналогічні організації, що виникли в інших містах. Наприкінці XVI - на початку XVII ст. братства організовувалися в більшості міст Галичини, Холмщини, Підляшшя. Так, у 1589 р. організаційно оформились братства Рогатині та Красноставі, 1591 р. у Бересті та городку, 1592 р. стало діяти Богоявленське братство у Києві, а близько 1617р. Чеснохрестське братство в Луцьку.

Підкресліть, що особливою активністю вирізнялось Львівське братство. У 1585 р. воно заходами найвпливовіших і найавторитетніших братчиків (Юрія та Івана Рогатинців, і Красовського та інших) організувало свою школу. Виховання у ній мало церковний, але порівняно з Острозькою академією більш демократичний характер. Предмети викладалися тогочасною українською мовою. Викладали слов'янську та грецьку мови, а також „вільні науки".

Найхарактернішою особливістю братської школи з перших днів існування був її всестановий характер. Братчики підкреслювали, що школа заснована „для навчання дітям усіх станів", „убогих за прости біг" (безплатно), а багатих за рівним достатком. Плата за навчання була порівняно незначна і вносилася батьками учнів лише згідно з можливостями кожного. У 1586 р. було складено дуже цікавий документ „Порядок шкільний", в якому викладено педагогічні вимоги до учителя. Він мав бути „побожний, скромний, не гнівливий, не срамослов, не гордій, не сміхун, не байкар, не прихильник єресі, а підмога благочестя, що являє образ добра в усьому". Виховувати дітей він повинен так, щоб не залишався винен ні за одного Богу Вседержителеві, і потім батькам їх, йому самому. Для вчителя всі мали бути рівні, діти багатих і „сироти вбогі", і ті, що „по вулицях ходять поживи красти". Цей документ свідчить про високі вимоги, які ставились до вчителя в той час.

Далі слід відмітити високий освітній рівень, який давала школа. Крім хлопців, що здобували початкову освіту, при братствах були учні й вищого ступеня, яких називали спудеями, або студентами. Вони не тільки самі вчилися (спершу в братській школі, а з другої половини XVII ст. - в інших середніх та вищих школах Львова), а й були одночасно і вчителями-репетиторами („педагогами") школярів - „хлопців". Освітній рівень був такий високий, що декого з них запрошували до викладання слов'янської, грецької і латинської мов до інших міст, призначали братськими проповідниками.

Аби повніше уявити, яким був характер навчання у братській школі, зупиніться на тому, які предмети вивчались, чому в королівському привілеї 1550 р. її названо „школою для зайняття вільними мистецтвами". Дізнайтесь, які науки входили до „тривіуму" і „квадривіуму".

За аналогією із Львівською школою і під керівництвом її педагогів і вихованців виникають братські школи в Галичі, Луцьку, Немирові, та інших містах - кругом, де була можливість зібрати національне свідомі педагогічні колективи. У Києві, який планувалося зробити справжньою культурною столицею, братська школа засновується в 1615 р. Першим її ректором був вихованець Львівської школи Іван Борецький, другим — Мелетій Смотрицький, третім — Касіан Сакович. Запозичуючи деякі елементи, так і як диспути, декларації, виставлення приурочених до церковних свят драматичних сцен на біблійні сюжети тощо, братчики намагались надавати всім цим елементам українського культурного забарвлення, готуючи національне свідому молодь. Учителі братських шкіл (дидаскали), студенти (спудеї) і учні початкових класів (бурсаки) подорожували по містах і селах України, поширюючи ідеї боротьби проти уніатства і католицизму.

Окремо треба зупинитись і на краєзнавчому матеріалі: у 1617 р. засноване Луцьке братство створило школу вищого типу. У рукописному збірнику Луцької школи вписано датовані 1624 р. два документи, що регламентували характер і структуру цієї школи: „Права школи греко-слов'янської Луцької артикули" і „Порядок шкільний", який є копією Львівського порядку (статуту). Обидва названі документи діяли одночасно, одночасно не суперечачи один одному. „Порядок шкільний" був основним документом про організацію школи, а „Артикули прав" (статті законів) - це щось на зразок правил для учнів.

Про високий рівень викладання у Луцькій братській школі свідчить те, що учні її та вчителі не лише декламували, а й складали вірші тодішньою українською мовою. Програма навчання була наближеною до Львівської. У школі користувалися слов'янськими, українськими та польськими книжками, зокрема, в джерелах є згадки про грецьку та слов'янську граматики, латинський словник. Високо було поставлено питання співу. Вчителями Луцької школи були ченці братського монастиря - Єлисей Ільковський (керівник школи в 1627 p., відомий як композитор), Павло Косинський (вчитель в 1634), ігумен Августин Славинський (викладач риторики, філософії і математики в середині XVII ст.).Таким чином, підсумовуючи розгляд першого питання слід сказати, що провідні братства та школи при них стали істотним чинником пожвавлення освітнього руху в Україні, мали тривкий і багатогранний вплив на розвиток культури.

2. Питання про роль Острозької академії в історії національної освіти варто розпочати з того, що саме у Східній Волині на той час складаються найсприятливіші умови для розвитку української культури. Тут сильними були позиції православних магнатів, які мали можливість матеріально забезпечити різноманітні коштовні починання, зокрема шкільництво. Крім загальнокультурних мотивів, стимулювали і місцеві обставини. Інкорпорація „литовської"" України до польського королівства потребувала досконалого володіння польською та латинською мовами, загалом вищого культурного рівня. Цього потребувало і загальнодержавне політичне життя (з'їзди, сейми), до якого прилучилися волинські феодали. Система домашнього, прицерковного чи примонастирського навчання шляхетних та міщанських дітей вже не відповідала вимогам часу.

Академію в Острозі заснував Костянтин-Василь Костянтинович Острозький - найбільший магнат держави, відомий меценат, нащадок самого Володимира Святославина. Вибір князем Острога для влаштування академії, друкування і літературно-наукового гуртка був не випадковим. Насамперед з престижних міркувань: в „домоначальному граді" - місті, яке дало назву його родові (фамільному маєтку) та одному з осередків православної Луцько-Острозької єпархії.

Джерела підтверджують, що К.-В.Острозький споруджував школу „майже з королівським розмахом". Значні суми записала їй близько 1579р. і його племінниця Гальшка Острозька. При повній втраті архіву Академії дуже важко говорити про її внутрішній устрій, систему і предмети. При організації школи, як і всього культурно-видавничого центру в Острозі, зразком стали, очевидно, приватні католицькі і протестантські освітні осередки Речі Посполитої та деякі закордонні, в основу діяльності яких було покладено традиційне для середньовічної Європи вивчення семи „вільних мистецтв". Проте, і це слід особливо підкреслити, новозаснована школа докорінно відрізнялась від західноєвропейських чи польських початкових та середніх шкіл насамперед своїм активним використанням грековізантійської культурної спадщини та виразно національним характером. Унікальність та оригінальність її виявилася і в тому, що відповідно до культурних та політично-релігійних потреб України тут своєрідно інтерпретували гуманістичну ідею „тримовного ліцею" (вперше ідею тримовної школи висунув і спопуляризував в Європі Еразм Роттердамський). Отже, в Острозькій академії вперше серед українських шкіл викладання велось українослов'янською, грецькою та латинською мовами.

Починаючи з 1583 р. Острозьку сучасники часто називали „Академією". Фактично вона була середнім навчальним закладом, бо у тодішніх умовах навіть магнат К.—В. Острозький не. зміг би добитися для своєї школи, антикатолицької за спрямуванням, прав вищого навчального закладу.

В історії академії можна окреслити декілька періодів. Перший, час формування (1576-1586), характеризується значним інтелектуальним спалахом - випуском першої церковнослов'янської Біблії (1581 p.); залученням до співпраці діячів різних конфесій, ідеологічних, політичних орієнтацій, яке відбувалось за умов православного спрямування діяльності осередку. Наступний період діяльності академії (1587-1608) - час її розквіту. Саме тоді до Острога та підпорядкованих йому культурно-ідеологічних осередків було запрошено цілу плеяду видатних особистостей свого часу — українців та іноземців.

Для потреб освіти водночас з академією в Острозі була заснована і друкарня. Частина видань готувалася викладачами, а низка книжок призначалася для початкових класів школи. Організував видавництво близько 1578 р. засновник друкарства на землях України росіянин Іван Федоров. Він же очолив гурт технічних працівників, що випустив у світ шедевр давньоукраїнської поліграфії - Острозьку Біблію 1581 р. Надалі керували видавництвом місцеві діячі: полеміст Василь Малюшицький-Суразький, вчитель Дем'ян Наливайко. На жаль, острозьке видавництво не мало змоги випустити в світ історичні праці, бо дозвіл на вихід таких книжок видавав король, а від нього не доводилося чекати протекції у справі випуску українських книжок.

Першим ректором Острозької академії був відомий письменник, шляхтич з Поділля Герасим Смотрицький. Викладачами працювали відомі культурні діячі і письменники Дем'ян Наливайко (брат козацького повстанського гетьмана Северина Наливайка), Василь Суразький, Клірик Острозький, Іван Федорович, греки Кирило Лукаріс, Діонісій Раллі, Феофан Грек, поляк Ян Лятос та інші. Вони були активними членами Острозького культурно-освітнього і літературного гуртка. З Острозької академії вийшло багато видатних людей: Гаврило Дорофієвич, Йов Княгиницький, Мелетій Смотрицький, Ісайя Косинський, Петро Конашевич-Сагайдачний. На жаль, академія і гурток після смерті князя К.-В. Острозького (1608 р.) відчутно занепали, а коли Острог перейшов до його онуки - ревної католички, школу реалізували в єзуїтську колегію. Однак, протягом 60-річної діяльності Острозької академії (1576-1636 pp.) її закінчили близько 500 осіб, які стали вчителями, літераторами, проповідниками.

Підсумовуючи, слід наголосити, що, крім відчутного підвищення рівня освіти всього суспільства, академія відіграла і значну політичну роль: до певної міри стримувала колонізаторський вплив на молодь католицько-єзуїтських навчальних закладів, сприяла утвердженню національної свідомості серед всіх верств українського народу.

3. Одним із найцікавіших феноменів української культури XVII - XVIII ст. стала школа, яку сучасники називали колегіумом (колегією), або - на пошану її фундатора - Києво-Могилянським колегіумом, згодом академією. Безпосереднім посередником цього вищого навчального закладу була Київська братська школа - єдина з усіх братських шкіл, що досягла ступеня вищої школи і єдиним вищим навчальним закладом на Сході Європи.

Важливо відмітити, що у Києві українська братська школа почала розвиватись вільніше, ніж подібні школи у Львові та Луцьку, оскільки перебувала під захистом козаків. У 1627р. архімандритом Києво-Печерської лаври став Петро Могила, який задумав влаштувати школу при лаврі. Проте можливість конкуренції з братською школою нової та незадоволення братчиків, яких підтримували українські шляхтичі Київщини, духівництво на чолі з митрополитом Ісайєю Косинським та козаки, привели до того, що Петро Могила змушений був погодитись на злиття лаврської школи з братською. 106

Об'єднана школа в 1632 р. стала функціонувати на Подолі, на місці колишньої братської. Щодо місця школи було виконано заповіт Борецького Петру Могилі і луцькому єпископу Сакієві Борисовичу, щоб „фундували школи тільки при братстві і не деінде". Заповіт було підписано 1 березня 1631 p., а вже 11 березня Петро Могила записався до братства як старший брат і пожиттєвий опікун. Таким чином справа завершилась компромісом, але фактично це був тріумф засад Петра Могили, який надалі визначав характер і напрям об'єднаної школи. На зразок західноєвропейських наукових центрів і вищих навчальних закладів, Києво-Могилянська колегія прирівнювалась до академії, що й визнано було царським указом 1701р.

Серед студентів академії значний відсоток становили вихідці з усіх частин України. Вона стала загальноукраїнським всестановим вищим навчальним закладом і згуртувала навколо себе найвідоміших культурно-освітніх діячів, вчених, літераторів. Саме завдяки діяльності академії та Києво-Печерської друкарні Київ знову став найвидатнішим культурним осередком України.

Аби повніше уявити систему навчання в Києво-Могилянському колегіумі, важливо показати, що тривало воно 12 років. Особливе значення надавалося вивченню й читанню лекцій латинською мовою, оскільки остання давала змогу підтримувати культурні відносини з іншими країнами. За традиціями братських шкіл, почесне місце посідала старослов'янська мова. Першоосновою всієї навчальної програми в колегіумі, крім вивчення мов, були так звані сім вільних наук. Слід зауважити, що дисципліни розумілися досить широко, охоплюючи собою весь спектр знань як гуманітарних, так і природничих чи богословських.

Особливо зверніть увагу на те, що в академії були зібрані найдосвідченіші інтелектуальні сили. Тут працювали такі видатні діячі, як: І.Гізель, Й.Кроковський, С.Яворський, Г.Кониський. Посланці академії плідно працювали в інших слов'янських країнах (С.Полоцький, Є.Славинецький, Д.Туптало, Ф.Прокопович). На її взірець заснувались колегії в інших містах - Чернігові, Переяславі.

Важливо відмітити, що хоч у тогочасній шкільній освіті ще дуже сильними були традиції середньовічної схоластики, навчальний процес у Київському колегіумі цим не обмежувався. Ряд курсів засвідчують знайомство професури з передовими ідейними течіями доби Відродження, прагнення проінформувати учнів про новини тогочасної науки й освіти. Застосовувались і досить досконалі як на той час педагогічні методи, зокрема активізація навчального процесу, публічних виступів, ігор.

Логічним завершенням роботи може бути висновок про те, що вже в XVII ст. українці мали свою вищу школу, яка здобула визнання у всьому слов'янському світі та демонструвала зв'язки української культури із західноєвропейською.

Запитання для самоконтролю знань:

1 Назвіть в яких містах були створені перші братські школи, які з них вирізнялись особливою активністю?

2 Яку роль в розвитку національної освіти та культури відіграла Острозька академія?

3. На базі яких шкіл була створена Києво-Могилянська академія?

4. Порівняйте систему навчання Києво-Могилянєької академії і західноєвропейських університетів?

Тестові контролюючі завдання:

1. На базі яких братських шкіл була створена Києво-Могилянська академія. Виберіть правильну відповідь?

а) Київської; б) Луцької; в) Лаврської; г) Львівської; д) Немирівської.

2. В якому році була заснована Київська братська школа? а) 1615 p.; б) 1661 р.; в) 1600 р.; г) 1617 p.

3. Першим ректором Київської братської школи був

а) Іван Борецький; б) Костянтин-Василь Острозький; в) Петро Могила; г) Касіан Сакович.

4. Світські мистецтва, які викладалися у школах стародавнього Риму і середньовічної Європи.ділилися на тривіум (...) і квадривіум (...). Виберіть які науки до них відносили. •

Арифметика, риторика, геометрія, діалектика, астрономія, граматика, музика.


Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 90 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)