Методичні вказівки. 1. Індійська культура посідає одне з почесних місць в історії світової культури

1. Індійська культура посідає одне з почесних місць в історії світової культури. Вона характеризується грандіозними досягненнями протягом більш ніж тритисячолітнього розвитку, їй притаманні не тільки довговічність, а й творче сприйняття достоїнств іноземних культур та здатність не втрачати власні фундаментальні цінності.

При підготовці першого питання слід звернути увагу на основні періоди, які проходить в своєму розвитку стародавня Індія. А саме: Індський (Хараппський, Доведійський), на який припадає існування в долині р. Інд найдавнішої цивілізації і датується XXIII-XXVIII ст. до н.е.; Ведійський, упродовж якого розселялися в Північній Індії арійські племена та зароджувалась цивілізація в басейні р. Ганг (XII1-VII ст. до н.е.); Буддійський, що характеризується поширенням буддійської релігії та економічним розквітом Індії (VI-IH ст. до н. е.); Класичний - доба найвищого соціально-економічного піднесення староіндійського суспільства та оформлення кастового ладу (II ст. до н. е. - V ст. н. е.).

Далі варто зупинитись на суто індійських феноменах, до яких можна віднести самобутній розвиток культури, етнічне розмаїття населення та його соціальну стратифікацію, виражену варнами. Відмітьте, що соціальна замкнутість окремих груп населення мала місце і в інших стародавніх суспільствах, проте лише в Індії система вари' набула класичних форм і стала основою основ суспільного життя. Зверніть увагу на те, що варна і каста - це далеко не одне й те саме. До касти входять представники однієї професії, що стала спадковою. Варни ж - інститути соціальні. Вони відрізняються між собою передусім своїм суспільно-правовим статусом, місцем у певній релігійній системі, кодексом моралі і поведінки, родинними зв'язками, професією.

На вершині соціальної піраміди стояли брахмани, яких релігійні тексти називали „володарями всесвіту", а населення вважало земними богами. Кшатрії були військовою елітою (колісничними, кіннотниками, вожаками бойових слонів), суспільний статус яких був менш престижний, аніж брахманської. Вайші займались торгівлею, землеробством, престижними видами ремесел, посідали дрібні адміністративні посади, проте на державну політику майже ніякого впливу не мали. Цим трьом видам варн протистояла як нерівноправна варна шудрів, священним обов'язком яких вважалося прислуговування представникам вищих варн.

2. При підготовці до другого питання слід насамперед відмітити, що культурно-релігійний феномен Стародавньої Індії склався шляхом синтезу різних видів релігій, які взаємодіяли між собою. Першою релігійною системою індійської культури був брахманізм, який складався на основі ведичної релігії індоаріїв завдяки подоланню її міфологічного характеру, символічної трансформації її ритуалу жертвопринесення та філософської інтерпретації її основних космологічних та етичних уявлень. Зміст ведичних вірувань викладено в найстародавніших релігійних текстах Індії - збірнику релігійних гімнів „Рігведі", збірнику тлумачень релігійних текстів „Самаведі", збірнику описів ведичних релігійних ритуалів і жертвопринесень „Яджурведі" та збірнику заклинань і магічних формул „Атхарваведі".

Міфологічний пантеон ведичної релігії, як і відповідні архаїчні системи в інших культурах, налічував тисячі божеств. Серед них бог Сур'я (сонце), богиня Умас (зоря), бог жертовного вогню - Агні та інші. Протягом кількох століть відбувається трансформація ведичних вірувань і складається система поглядів, ритуальних правил та соціальних норм, яка дістала назву „брахманізм". У середині І тис. до н.е. в Індії з'являються реформаційні віровчення, які були краще пристосовані до нових суспільних умов. Але поява нових релігійних течій, і це слід особливо підкреслити, не зруйнувала основ брахманізму, а навпаки, вони багато чого запозичили і зберегли його вплив дотепер.

Зверніть увагу на появу літератури упанішади, прослідкуйте яку характеристику їй дають науковці. Поцікавтесь, що пишуть упанішади про сансару (віра в переселення душ) та карму (сукупність вчинків, слів, помислів у кожному з попередніх життів). Відмітьте, що витончене вчення про сансару і карму виправдовувало соціальну нерівність, перекладало провину за існування несправедливості та погане життя на саму людину, яка ніби не заслужила кращої долі в попередніх життях.

Перехідним містком від веданти до буддизму вважається джайнізм -релігійно-філософська система, яка вважала все суще в природі одухотвореним й рішуче пропагувала ідею ахімси (непошкодження живих істот). В основу цього принципу було покладено уявлення про те, що боги, люди, тварини, рослини або так звані „земні тіла" - усе має душу. Тому необхідно співчувати кожному прояву життя й поважати його існування. Але у дотриманні цих норм джайни демонстрували перебільшені зусилля, які часом доходили до абсурду. Якщо джайнізм серед індійських релігій залишився сектою, то друге неортодоксальне вчення - буддизм - набуло ваги однієї зі світових релігій.

Дізнайтесь, хто був засновником даного вчення, чому його вважають одночасно релігією, філософією та ідеологією, культурним явищем і способом життя. Окремо зупиніться на ставленні держави до буддизму, відмітьте, що у III ст. до н.е., за царювання Ашоки буддизм було затверджено як державну релігію, яка відповідала культурно-соціальним потребам того часу. Більше того, саме завдяки такому високому становищу в тогочасній індійскій культурі буддизм став відомий далекосхідним племенам, які прийшли й завоювали Індію наприкінці І ст. до н.е. Слід підкреслити, що, перетнувши кордони Індії, буддизм став дуже популярним в інших культурах, наприклад, у Китаї у вигляді чань-буддизму, в Японії - дзен-буддизм, в Монголії - ламаїзму. В самій Індії буддизм залишився неортодоксальною релігійною системою, яка відіграла суттєву роль у розвитку основних релігійних вірувань індійців - від брахманізму стародавніх часів до індуїзму. В період пізньої давнини й в Середньовіччі індуїзм утвердився як панівна релігійна система країни, яка-існує й досі у двох головних формах - вішнуїзмі та шіваїзмі.

3. Аби повніше уявити культуру Стародавньої Індії, варто зупинитись на розвитку наукових знань. Зверніть увагу, що, як і в інших давньосхідних суспільствах, вони були утилітарними, мали суто прикладний характер та найтісніший зв'язок з релігією. Індійські математики користувались значенням л (з точністю до четвертої цифри), добували квадратний і кубічний корені, розв'язували рівняння з одним невідомим, раніше від греків відкрили „теорему Піфагора". Вони також створили цифрову систему, яку називають „арабськими цифрами" і якою нині користуються математики всього світу. Видатним досягненням цієї науки стало створення розвинутої алгебраїчної символіки (індійське походження мають такі загальновживані математичні терміни, як „цифра", „корінь", „синус").

Староіндійський астроном Арібхата висловив здогад, що Земля має форму кулі і навіть спробував вирахувати її окружність. Було створено примітивний місячний календар, рік у якому починався приблизно в середині квітня й складався з 360 діб (раз у п'ять років до календаря включали додатковий місяць).

Особливу увагу зверніть на розвиток медицини, так як з усіх природничо-наукових знань вона досягла найбільших успіхів. Відмітьте, що індійські медики здійснювали розтин трупів, тому добре знали анатомію людини. Вони робили складні операції, в тому числі і пластичні, успішно застосовували протиотруту, знали лікувальні властивості дієти та психотерапії, користувались наркозом. Численні досягнення староіндійської медицини, рівень якої був вищий за античну, успішно використовують і сьогодні для лікування ревматичних, нервових і шкірних захворювань індійські, американські та європейські медики.

З гуманітарних знань у Стародавній Індії особливо успішно розвивалась лінгвістика - завдяки існуванню в країні великої кількості мов і діалектів. На фундаменті ведійських граматичних та етимологічних керівництв Паніні в IV ст. до. н.е. створив першу граматику санскриту. З її створенням санскрит набув своєї класичної форми й майже не змінювався відтоді.

Крім розвитку вищезгадуваних знань, в Стародавній Індії набувають ваги фізика та хімія. Так, індійці виготовляли фарби, ліки, парфуми, цемент тощо. Гідний подиву той факт, що давньоіндійські металурги знали секрет виплавки чистого заліза, яке нині вчені добувають грамами лабораторним способом. Феноменом в історії світової металургії є залізна колона в м. Делі (висота - понад 7 м, діаметр - майже півтора, вага - шість тонн), яка простояла понад 1500 років, а на ній немає жодних слідів корозії.

4. Архітектура Стародавньої Індії поступово склалася як синтез архітектури, скульптури та живопису. Вона зазнала впливу іноземних художніх стилів, проте нітрохи не втратила своєї неповторності. На художню культуру давньоіндійського суспільства глибокий вплив справили індуїзм, буддизм та іслам. Художньо-образне сприйняття через призму релігій і філософських систем відзначається витонченістю зображення людини і навколишнього світу, досконалістю архітектурних форм. Відмітьте, що розквіт староіндійської архітектури та мистецтва припав на епоху Маур'їв та на „золотий вік Гуптів". За доби перших індійських імперій у країні здійснювалось інтенсивне палацове будівництво, проте царські палаци зводились з дерева й тому не збереглися. Дещо пізніше розквітла буддійська храмова архітектура, яка була вже кам'яною. Найдавніші її пам'ятки - ступи, в яких зберігалися буддійські реліквії (частини тіла Будди та буддійських святих). Розквітло в давніх індійських імперіях також мистецтво скульптури. В маурійський період виникає традиція спорудження в місцях, пов'язаних з біографією Будди та на шляхах прочан до буддійських святинь різьблених колон - стамбхів. Відмітьте, що на ранніх етапах були відсутні зображення самого Будди і замінені буддійською символікою (дерево піпал, колесо, лотос), а в перші століття нашої ери в Гандхарі під впливом елліністичних художніх традицій головною новацією стало реалістичне зображення Будди. Махаяністи, наприклад, вважали, що чим більша статуя Будди, тим краще вона передає велич божества, тому нерідко створювались кам'яні та мідні полоси. Гігантоманія в іконографії Будди збереглася до наших днів.

З поширенням індуїзму створюються скульптурні образи головних богів - Вішну, Шіви, бога Сонця, однак продовжують розроблятися і буддійські теми, гуптська епоха уславилась ще й розквітом індійського живопису. Значних успіхів досягло прикладне мистецтво, передусім ювелірне та різьба по кістці.

Підсумовуючи вивчений матеріал, зверніть увагу на те, що перейнявши багато впливів, індійська культура все ж зберегла свій самобутній дух і характер.

Запитання для самоконтролю знань:

1. Які періоди історії та культури Стародавньої Індії ви знаєте?

2. Хто стояв на вершині соціальної піраміди в староіндійському суспільстві?

3 Поясніть відмінності між кастою і варною.

4. Які пам'ятки староіндійської культури збереглися до нашого часу?

Тестові контролюючі завдання:

1. Одна з найстаріших релігій рабовласницького ладу, що виникла в Індії і замінила ведизм

а) іслам; б) джайнізм; в) синтоїзм; г) брахманізм.

2. Одне з основних понять у буддизмі, джайнізмі, індуїзмі, що означає стан вищого „блаженства" людської душі.

а) гармонія; б) харакірі; в) нірвана; г) ейфорія.

3. З якою країною пов'язують існування „арійської цивілізації" у III тис. до н.е?

_ а) Китай; б) Індія; в) Німеччина; г) Єгипет.

4.Нині математики всього світу користуються цифровою системою — („арабськими цифрами"), яка має походження

а) давньокитайське; б) староіндійське; в) фінікійське; г) давньогрецьке.

Дата добавления: 2015-12-07